На турнірі зібрались усі: зірки, мільйонери, хлопці з тік-току, тренери з ноутбуками — і один 44-річний воротар, який почав грати ще в епоху, коли мобілки важили більше, ніж м’яч.
Фабіо Лопес. Найстарший гравець турніру. І, якщо чесно, найкрутіший. 360 хвилин і лише 2 пропущених голи. 11 сейвів, шість з яких — у штрафному. Коефіцієнт сейвів: 85%. Середній бал на Sofascore: 7,13.
Хтось у соцмережах пожартував: "Фабіо настільки старий, що пам’ятає, як грали з золотим голом". Це саме та іронія, що лише підкреслює феномен.
44-year-old Fluminense goalkeeper Fábio made four saves and kept a clean sheet, eliminating Champions League finalists Inter in the Club World Cup ???? Timeless ???? pic.twitter.com/su4T3iUVIH
У матчі проти "Інтера" цей анахронізм у рукавицях зробив чотири сейви. Тьяго Сілва поруч виглядає як юний практикант, який забув, де поставити кому в курсовій. Вся команда — як туровий склад Scorpions, що дивом знову зібрався в одну кімнату. Температура +33, поле розпечене, а Фабіо, схоже, охолоджується внутрішнім спокоєм.
Після фінального свистка бразильський коментатор сказав чітко:
"Не бачу жодної причини згадувати вік у цьому контексті. Важливі лише ті неймовірні сейви, які він зробив. Фабіо — безумовно, найрезультативніший воротар на цьому чемпіонаті світу".
Колись, у 2007-му, Фабіо необережно відвернувся від гри у фіналі чемпіонату штату і пропустив гол у порожні ворота. "Крузейро" тоді програвав 0:3, і цей момент був приниженням, яке закрило не одну кар'єру. "Я тоді втратив розум", — згадував він пізніше.
Fluminense-Keeper Fabio ist 44 Jahre alt - dennoch blieb er in 3 von 4 Spielen beim #FIFACWC ohne Gegentor ???????? #DAZNmoment #TakeItToTheWorld pic.twitter.com/JK6uvIN0yB
І ось він тут — виводить "Флуміненсе" на матч проти фіналіста Ліги чемпіонів, який виносив із турніру "Барселону". І вже не відвертається.
"Я завжди аналізую, як грав раніше і як граю сьогодні. Сьогодні я набагато кращий , тому вік на мене не впливає. Я тренуюся розумніше, ніж коли був молодшим".
Ще одна віхова штука: сухий матч проти "Мамелоді Сандаунз" став для Фабіо 507-м у кар’єрі. Тобто він побив рекорд Буффона. Знаєш, Буффон — той італієць, про якого всі говорили, що його "сухий" рекорд вічний. Не вічний.
І ще один контекст: на турнірі грають 234 гравці, яким 30+ років, і 66 гравців, яким за 35. Але лише один, хто грав ще у XX столітті. Один. Роналдіньйо тоді тільки-но починав думати, що збірна Бразилії — це, загалом, цікава ідея. І цей один не просто вийшов, щоб привітатися з фанатами. Він витягує матчі.
44-year-old Fluminense goalkeeper Fábio recorded a clean sheet against Borussia Dortmund in the Club World Cup 28 YEARS (!) after winning the U-17 World Cup with Brazil ???? He's been a professional footballer longer than some of us have been alive ???? pic.twitter.com/J8IY4h8XoV
Рекорд за кількістю матчів за кар’єру належить Пітеру Шилтону: 1387. Виглядає як неприступна скеля. Але у 2025-му році в Ріо-де-Жанейро з'являється чоловік, який встав о 4-й ранку, зробив зарядку, відмовився від масажу (бо ненавидить його), випив каву — і зіграв 1377-й матч у кар’єрі.
Фабіо. Десять матчів до Шилтона.
Іронія? Шилтон грав ще за збірну, а Фабіо — виключно за клуби. І не тому, що не намагався — викликався в збірну, навіть вигравав Кубок Америки-2004 у ролі… туриста з медаллю. Але жодного офіційного матчу за головну команду Бразилії.
Не пощастило народитися в одну епоху з Жуліо Сезарем.
У 2004-му він сидів на лавці, коли Бразилія виграла Кубок Америки. Йому було 24, основним був Сезар. У 2011-му його знову викликали — і знову не пустили на поле. Основним був Сезар. Наче постійно хтось казав: "Ти майже, але ні".
Хтось би зламався, а Фабіо просто продовжив, хоча був період, коли його це бісило.
Він каже, що не думає про рекорди. Може, й правда.
Але коли ти проводиш 507 сухих матчів (вибач, Джіджі), коли в тебе залишаються одиниці до світового рекорду за кількістю ігор — ти або шахрай із цифрами, або футбольний монах.
У випадку Фабіо — це друге. Просто в нього ряса з емблемою "Флуміненсе".
Він спить три години на добу. Має синдром короткого сну. Каже, що цього йому вистачає. Людина буквально функціонує на рівні героя з RPG, який прокачав витривалість до максимуму.
Не ходить у зал, не качає залізо, не фанатіє від масажів. Але стоїть у воротах так, ніби в нього контракт із часом. Здається, він не перемагає старість — він просто не визнає її існування.
"Багато людей уже кілька разів завершували мою кар’єру. Востаннє — у 2022-му, коли я покинув "Крузейро". Вони думали, що я вже історія. Я був упевнений, що продовжу грати".
Ці слова — не поза, не образ і не PR-цитата. Це маніфест. Бо якщо ти граєш у 44, граєш добре і ще підписуєш контракт до 2026-го — значить, ти не футболіст на пенсії, а аномалія в системі. Можливо, футбольний Морган Фрімен. Скільки б не минуло років — завжди в ролі, у формі, з авторитетом.
І найголовніше: Фабіо не виглядає як той, хто тягне до останнього. Він виглядає як той, хто просто не втомився. Він досі читає гру, стоїть, бере виходи сам-на-сам від хлопців, які молодші за його сина (не знаю, скільки років його сину, але панч занадто крутий, щоб розміняти його на дрібниці).
Фабіо грав у футбол, коли більшості нинішніх гравців ще на світі не було. Почав до того, як Тьяго Сілва підписав свій перший контракт. До TikTok. До VAR. До реальних облич у FIFA.
Його перший клуб — "Уніан Бандейранте". Потім — "Васко да Гама". Далі — легендарна епоха в "Крузейро": 16 років, понад 900 матчів, 12 трофеїв. Коли клуб вилетів у Серію B — він лишився, не зрадив. Коли клуб не повернувся — пішов, бо нові боси не хотіли 41-річного голкіпера.
І почав заново у "Флуміненсе". Став найстаршим переможцем Кубка Лібертадорес, Рекопи Південної Америки — і тепер заглядається на Клубний чемпіонат світу, бо від загравань з часом йому стало нудно.
Коли Пітер Шилтон сказав у 2023-му: «Я буду першим, хто привітає Фабіо, якщо той поб’є мій рекорд», це було більше, ніж просто визнання — це передача естафети від одного футбольного безсмертного до іншого.
І знаєш що? Шилтону, мабуть, навіть не шкода. Бо Фабіо — доказ, що кар’єру не закінчують, її або вбивають травми, або закривають самі футболісти. А він просто не натискає кнопку "вийти з гри".
Футбол змінюється. Воротарі тепер грають ногами, у центрі поля бігають інвертовані фулбеки, а замість жорстких центрбеків — татуйовані поети. Але є одна константа: номер один на спині Фабіо, який іде на розминку в 33-градусну спеку, де хтось уже знепритомнів від одного погляду на поле.
І якщо в цьому світі залишилось щось справжнє — це сейв Фабіо, що летить у дев’ятку. А потім — коротка посмішка. І далі — гра.
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
