В Україні, посеред фіналів європейських турнірів, наприкінці весни мають відбутися свої заключні вирішальні матчі. І хоч регулярний сезон вже завершився, склад учасників наступного розіграшу ще достеменно невідомий. Проблема цьому не в можливості зникнення котрогось із клубів "вишки" (поки що), а у форматі змагання, який дає змогу третій і четвертій командам Першої ліги випробувати свої сили в матчах з представниками УПЛ, які зайняли 13-те і 14-те місця.
Це завершення сезону порадує вболівальників наступними парами: "Ворскла" – "Кудрівка" та "Металіст 1925" – "Лівий берег". Друга пара має особливість фаворитизму колективу з нижчої ліги, на відміну від першої, де явно сильнішою за складом виглядає полтавська "Ворскла".
Перший матч, за звичаєм, приймає команда, яка прагне підвищення і наразі поступається статусом своєму супротивнику. Так і в цьому матчі, де "Кудрівка", яка сама є командою з однойменного села в Чернігівській області, приймала полтавців на полі київського стадіону "Оболонь-Арена". Хоча свої матчі Першої ліги цього сезону підопічні Василя Баранова проводили у Бучі на стадіоні "Ювілейний".
На початку гри команди одразу почали створювати гостроту та обмінялись небезпечними моментами. Першими це зробила команда Юрія Максимова: Денис Ндукве, отримавши передачу, чудово “відсканував” вільну зону та виконав приховану передачу в “коридор” між захисниками на Владислава Кулача. При виході один на один бездоганно зіграв голкіпер і капітан кудрівців Антон Яшков. Гравці в синій формі швидко "вкусили" у відповідь: Олександр Козак знайшов пасом лівого захисника Максима Мельничука, зв’язка яких ще знайома по петрівському "Інгульцю", де ці двоє виступали в першій частині цього сезону. Максим полюбляє йти в центр, майже до позицій атакувальних гравців, так сталося і цього разу: Мельничук влучив у стійку після передачі з флангу, який залишив на партнера, своїм висуванням у напад. М’яч опинився у воротах після добивання Артема Лєгостаєва, але форвард знаходився у положенні поза грою.
"Ворскла" на правах господаря після "сплеску" моментів на старті забрала м'яч під свій контроль, високо розташувавши власну захисну лінію, до якої третім розігрувати м'яч приходив Челядін. Капітан Пердута розташовувався вище, іноді забираючи позицію Кане, відправляючи того більше в центр. Виграні підбирання та силова боротьба увінчалися успіхом і біля воріт Яшкова, бо після одного з кутових Ндукве забив свій п’ятий м’яч за полтавську команду в УПЛ.
Далі, під самий кінець тайму, глядачі в особі таких людей, як Андрій П’ятов та Йован Маркоський, колишніх гравців "Ворскли", які прийшли повболівати за команду, котра багато дала їхнім кар’єрам, були змушені дивитися на боротьбу та обрізки зелено-білих. Проте хіба не боротьба, стики і помилки мають уособлювати матчі за виживання? Але подвоїти перевагу таки вдалося фаворитам: знову стандарт та затяжний розіграш після нього, не змусив покинути штрафний майданчик центрального захисника Євгена Павлюка, і після пасу з лінії Андрія Бацули рахунок став 0:2.
Хто дивився другий тайм, думаю, може для себе розділити його на дві різні частини. Спочатку підопічні Юрія Максимова мали перевагу та, змушуючи вже помилятись захисників "Кудрівки", повинні були забивати не те що третій, а четвертий та п’ятий м’ячі і закривати гру. Команду з Чернігівської області дивом рятував голкіпер, який повинен отримати статус найкращого гравця цього матчу.
Але далі Василь Баранов зробив заміни на посилення ланки нападу своєї команди, і гравці Першої ліги відчули свіжість та впевненість у власних силах. Вони притисли представника Прем’єр-ліги і врешті забили один м’яч – його автор Олександр Козак, який закинув м’яч у сітку головою після подачі Світюхи.
Тренерський штаб Максимова почав робити заміни, усвідомлюючи важливість на полі гравців захисного амплуа. Малиш та Пасіч були покликані допомогти втримати хитку перевагу.
Врешті, це вдалося. Але матч, який відбудеться в неділю у Полтаві, повинен подарувати цікаву кульмінацію не тільки окремого протистояння, а й усього сезону.
