Чоловіча збірна України з волейболу проводить яскравий дебютний сезон у Лізі націй, посідаючи після восьми проведених матчів шосте місце серед 18 найкращих команд світу.

Зрозуміло, що на фоні успіху до волейболістів прикута велика увага вболівальників. Однак далеко не всі з них знають основні правила цього динамічного та захоплюючого виду спорту.

Цей матеріал покликаний ознайомити читачів з основами гри у волейбол, а саме: історією виникнення, основними правилами, змаганнями, які проводяться у Європі та світі.

Винахідником волейболу прийнято вважати Вільяма Дж. Моргана, викладача фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн у місті Холіока у штаті Масачусетс, США. У 1895 році в спортивній залі він підвісив тенісну сітку на висоті 198 см, і його учні стали перекидати через неї баскетбольний м’яч.

Зараз можна лише поспівчувати юним студентам через стан їхніх пальців після декількох годин гри, однак новий вид спорту швидко став популярним. У 1897 році в США були опубліковані перші правила волейболу.

Гра розвивалася та поширювалася дуже швидко, і в період 1915-1925 років було сформульовано більшість правил, які діють і досі. Хоча й у наші часи певні нюанси волейболу продовжують змінюватися.

Включає в себе ігровий майданчик і вільну зону. Ігровий майданчик – це прямокутник розміром 18х9 метрів, оточений з усіх боків вільною зоною шириною мінімум 3 м.

Вільним ігровим простором називається простір над ігровим полем. Його мінімальна висота складає 7 м від ігрової поверхні.

Для світових змагань вільна зона повинна бути не меншою за 5 м від бокових ліній та 6,5 м – від лицьових. Вільний ігровий простір має бути заввишки мінімум 12,5 м від поверхні.

Ігрове поле виконується з однорідного твердого матеріалу. Зазвичай це синтетичне покриття. Суворо забороняється грати на нерівних або слизьких поверхнях, щоб уникнути травм.

Рівно посередині поля проходить середня лінія, над якою натягнуто волейбольну сітку. У чоловічих турнірах її висота складає 2.43 м, у жіночих – 2.24 м. Стійки, на які вішається сітка, розташовані на відстані одного метра від бічних ліній.

Антена являє собою гнучкий стрижень довжиною 1,8 м та діаметром 10 мм, зроблений зі скловолокна або подібного йому матеріалу. Дві антени прикріплюються із зовнішнього краю обмежувальних стрічок та розташовані на протилежних сторонах сітки. Антени окреслюють межі ігрової зони. М’яч має перелітати над сіткою суворо у просторі між ними.

Кожна команда у волейболі знаходиться на своїй половині, яка має форму квадрату розміром 9×9 м.

Лінії атаки на кожній половині ігрового поля (на волейбольному сленгу вони зазвичай називаються триметровими лініями) обмежують передню зону. Вони наносяться на відстані 3 м від центральної лінії.

М’яч для гри у волейбол має бути сферичної форми, колом 65-67 сантиметрів, вагою 260-280 грамів та виготовлений з композитної шкіри. Довгий час в офіційних змаганнях використовувалися білі м’ячі. В наш час найкращою кольоровою гамою м’яча визнано біло-жовто-синю, такими зараз грають в офіційних змаганнях.

Основна мета гри у волейболі – будь-яким дозволеним правилами ударом перебити м'яч через сітку, щоб він торкнувся майданчику суперника. Очко можна також заробити, якщо суперник не перекинув м'яч назад через сітку за три торкання або зробив це з порушенням правил.

Гравцям не можна двічі поспіль торкатися м’яча (блок не рахується за торкання). Зазвичай команда намагається організувати атаку трьома дотиками (більше робити заборонено, менше – можна, проте у сучасному волейболі подібні варіанти нечасто використовуються): перший – прийом подачі суперника з доведенням м’яча на зв’язуючого, другий – передача на атакуючого гравця, третій – удар.

Для перемоги в партії команді потрібно набрати 25 очок. Якщо рахунок 24:24, сет триватиме до того моменту, поки одній із команд не вдасться здобути перевагу в два очки. Цікавий факт. Найдовша волейбольна партія була зіграна у матчі південнокорейської чоловічої ліги. Зустріч команд "Кореан Ейр Джамбос" та "Раш енд Кеш Веспид" закінчилася з рахунком 3:0 (25:22, 25:23, 56:54).

Для виграшу матчу необхідно перемогти у трьох партіях. Якщо зустріч переходить до п'ятого сету (рахунок за партіями 2:2), то він триває до 15 очок з тією самою обов'язковою умовою: перевага однієї з команд як мінімум у два пункти. Нічиїх у волейболі не буває.

Волейбольний майданчик з кожного боку умовно поділено на шість зон: три під сіткою (передня лінія) та три позаду, за три метри від сітки (задня лінія). Три гравці передньої лінії займають позиції (зліва направо) 4, 3 і 2, а гравці задньої лінії, відповідно, 5, 6 і 1 (позиція подаючого). Цей порядок зберігається протягом усієї партії. Перед початком кожного сету тренер представляє головному арбітру початкове розташування своєї команди в спеціальній картці розміщення.

У момент удару по м'ячу в момент подачі гравці обох команд повинні знаходитися кожен в межах своєї зони в порядку переходу, за винятком того, хто подає. Якщо команда виграє очко при чужій подачі, перед своєю подачею гравці, рухаючись за годинниковою стрілкою, переходять в інші зони (3 – в 2, 2 – в 1, 1 – в 6).

Кожна команда може заявити на гру максимум 14 гравців. Як уже зазначалося, одночасно на ігровому майданчику перебувають 6 волейболістів. Вони мають наступні амплуа:

Зв'язуючий. Це мозок команди. Його завдання – віддати зручну передачу на атакуючого гравця після прийому м’яча товаришем по команді. В ідеалі під час розіграшу м’яча має здійснювати друге торкання у 3 зоні. Коли за розстановкою знаходиться на передній лінії, під час атак суперника допомагає на блоці. Не бере участі в прийомі.

Діагональний. Спеціалізується на блокуванні та атаці з 2 та 4 зони. У прийомі участі не бере, при знаходженні на задній лінії нерідко атакує з 1 зони.

Центральний блокуючий. Ще один гравець, який не задіяний у прийомі. Волейболіст такого амплуа концентрується на атаці першим темпом та на блоці. Центральні блокуючі зазвичай найвищі та найкремезніші гравці у команді. У стартовому складі їх, як правило, двоє.

Догравальник. Універсальний гравець, який бере безпосередню участь в атаці, захисті та прийомі. Має вміти робити все на майданчику. У старті зазвичай виходять двоє догравальників.

Ліберо. Знаходиться на майданчику виключно на задній лінії. Концентрується на грі у захисті та на прийомі. В атаках активної участі ліберо не бере, а також не виконує подачі. Його головне завдання – постаратися довести м'яч максимально зручно до зв’язуючого. У гравця цього амплуа завжди специфічний колір форми, що виділяє його серед усієї команди.

Ліберо може замінювати будь-якого гравця на задній лінії. Зазвичай виходить на майданчик замість центрального блокуючого після того, як він закінчить подавати. Це пов’язано з тим, що через антропометрію від центральних блокуючих небагато користі при грі в захисті. Вийти замість ліберо на майданчик може лише той гравець, якого той поміняв раніше.

Тепер розглянемо види дій з м’ячем.

Взагалі у волейболі виділяють аж 6 типів подачі, однак ми виокремимо дві. Адже навіть у любительському волейболі мало хто подає знизу або збоку, не кажучи про професіоналів.

Силова – потужне введення м'яча в гру з метою створити труднощі команді суперника на прийомі. У чоловічому волейболі швидкість польоту м'яча перевищує позначку 110 км/год (рекордна швидкість – 132 км/год). За технікою така подача досить складна. При її виконанні ймовірність припуститися помилки, а саме – не направити м'яч на половину майданчика опонента, є доволі високою

Плануюча (планер) – досить складний у виконанні елемент: у процесі польоту м'яч непередбачено змінює траєкторію. Це може застати суперника зненацька або помітно ускладнити прийом

Скидка – особливий технічний хід, який дозволяє застати опонента зненацька або збити його з ритму. Зазвичай це несильне, але точне направлення м'яча у незахищену суперником зону

Прямий напад – атака проводиться центральним блокуючим або догравальником з невеликого розбігу і високого стрибка, удар проводиться по ходу тіла волейболіста

Бічний напад – виконується випрямленою рукою з високого стрибка. М'яч при такому ударі спрямовується в зону суперника збоку від сітки

Блокувати м'яч можуть виключно гравці на передній лінії. Блокування у волейболі – це винесення будь-якої частини тіла вище верхнього краю сітки з метою не дати м’ячу при атаці суперника перелетіти на свою сторону майданчика. Якщо м'яч був зачеплений одним із гравців, який брав участь у блоці, то блок вважається таким, що відбувся.

За кількістю людей, які одночасно беруть участь у цьому елементі гри, блок буває одиночним. подвійним та потрійним.

У просторі суперника блокування допускається. Можна переносити руку на бік опонента, але це не повинно заважати його грі. Заборонено блокувати подачу опонента, а також передачу, яка відбувається на стороні майданчику суперників.

У волейболі виділяють два види пасів: верхній і нижній.

Верхній пас – прийом, при виконанні якого м’яч приймається та передається долонями та пальцями двох рук над головою. При цьому заборонено затримувати м’яч в руках

Нижній пас – м’яч обробляється знизу двома руками. Виконується у випадках, коли м’яч летить низько. Торкання до м’яча відбувається областю рук між зап’ястями та ліктями.

Протягом тексту згадувалися помилки під час гри, які караються присудженням очка суперникам. Систематизуємо їх.

У склад суддівської бригади на матч входять:

Головний суддя. Розташовується на вишці, керує матчем і контролює роботу суддівської бригади

Другий суддя. Його позиція – по інший бік сітки від головного арбітра, обличчям до нього. Допомагає йому в роботі, контролює правильність замін, а також приймає запити від тренерів команд

Лінійні судді. Їх може бути двоє або четверо, розташовуються на лицьових лініях з обох боків ігрового майданчику і контролюють влучання м’яча в його межі. З розвитком техніки лінійних суддів усе частіше замінює система автоматичного визначення влучання м’яча, подібна до тенісного "hawk-eye".

Зазначимо, що, у волейболі є система жовтих та червоних карток, однак вона суттєво відрізняється від футбольної.

Неспортивна поведінка гравця чи тренера карається усним попередженням чи жовтою карткою. Санкції при цьому на порушника не накладаються.

Груба поведінка карається червоною карткою. Подача переходить команді суперника й вона отримує додаткове очко. Повторне порушення карається червоною та жовтою карткою одночасно, що призводить до вилучення гравця. Він повинен знаходитись у місці для вилучених гравців. Третє порушення одним гравцем призводить до дискваліфікації: він має залишити майданчик до завершення поєдинку.

У випадку відкритої агресії гравець карається дискваліфікацією та повинен негайно залишити ігровий майданчик.

Ейс – термін, схожий на тенісний. Однак, якщо в тенісі ейсом називається влучна подача, при якій приймаючий не торкається м’яча, то у волейболі під цим терміном розуміють подачу, після якої за команда опонентів за три торкання не може перевести ігровий снаряд через сітку.

Брейк – у тенісі це гейм, взятий на подачі суперника. У волейболі, навпаки, брейком є очко, здобуте на своїй подачі. Логіка тут проста: у тенісі перевагу має той, хто подає, а у волейболі – той, хто приймає, адже саме приймаюча сторона першою може атакувати.

Перший темп – швидка атака, при якій атакуючий б’є по м’ячу після короткої передачі зв’язуючого. Удар зазвичай виконується центральним блокувальником з третьої зони, тобто, по центру сітки. За рахунок високої швидкості дій атакуючої сторони перший темп суперникам важко встигнути заблокувати.

Другий темп – варіант атаки, коли зв’язуючий віддає другу передачу під атаку діагональному або догравальникам. Удар у такому випадку виконується з 2, 4, або 1 зони. Свою назву другий темп отримав через те, що м’яч після передачі зв’язуючого летить значно довше, ніж при першому.

Пайп – видовищний елемент, коли зв’язуючий виводить на удар гравця з 6 зони. Атакуючий волейболіст повинен відштовхуватись від ігрової поверхні до триметрової лінії

Блок-аут – атака, після якої м’яч влучає в блок і виходить в аут

Відігратись від блоку – технічним ударом по краю блоку відправити м’яч від нього в аут (зробити блок-аут)

Загнати під шкіру – завдати такого атакуючого удару, після якого м’яч падає на сторону майданчику суперників між руками блокуючих та сіткою

Знятися з подачі – виграти очко на подачі суперника і зробити перехід

Перехідний м’яч – м’яч, який перелітає на бік суперника невисоко над сіткою, зазвичай після невдалого прийому.

Чужий м’яч – помилка гравця, який намагається вдарити по м’ячу, що не перейшов на сторону майданчику його команди (не став перехідним).

Як і в інших командних видах спорту, в волейболі проводяться турніри для збірних своїх країн та клубів.

Найголовнішим змаганням збірних є Олімпійські ігри, що проводяться раз на чотири роки. Чинним олімпійським чемпіоном у чоловіків є команда Франції, а у жінок – збірна Італії.

Чемпіонати світу до 2022 року проходили теж раз на чотири роки. Однак з 2025-го вони гратимуться вдвічі частіше, по непарних роках. У 2025-му чоловіки проведуть першість на Філіппінах, де титул захищатимуть італійці, а жінки – в Таїланді, де відстоюватимуть свою перемогу сербки.

Розіграші Ліги націй проводяться щорічно. Поточного року вперше в історії у турнірі бере участь чоловіча збірна України і має шанси потрапити у вісімку найкращих команд, яка змагатиметься за перемогу в змаганнях.

Ще нижчий ранг мають континентальні першості. Збірні України обох статей, зрозуміло, виступають на чемпіонатах Європи.

Клубні європейські команди виявляють сильніших у національних чемпіонатах та – найсильніші – у єврокубках. І чоловіки, і жінки змагаються у наступних євротурнірах, за рівнем престижності: Ліга чемпіонів, Кубок ЄКВ, Кубок виклику ЄКВ.

Зазначимо, що Лігу чемпіонів сезону 2024-25 виграла італійська "Перуджа", а її український догравальник Олег Плотницький потрапив у символічну збірну Фіналу чотирьох ЛЧ. На жаль, Плотницький завершив кар’єру в збірній України через конфлікт з національною федерацією.