У реабілітаційному центрі Дніпра триває відновлення військовослужбовців, які отримали поранення на фронті. Один із них — 33-річний Дмитро, який добровільно став на захист країни після зникнення двоюрідного брата на війні. До повномасштабного вторгнення чоловік працював на виробництві дверей, проводив час із родиною, захоплювався риболовлею та футболом, пише «Наше місто» з посиланням на прес-службу міськради.
На фронт Дмитро вирушив на початку 2024 року. Після навчання став стрільцем, помічником гранатометника та штурмовиком. Служив у гарячих точках — зокрема, на Курщині, де й отримав перше поранення: уламок від 82-го міномета влучив у підборіддя, також дістав контузію, струс мозку та закриту черепно-мозкову травму. Після лікування Дмитро повернувся на службу.
«Я був стрільцем, помічником гранатометника. Воював на Курщині, був штурмовиком. Там було перше поранення – прилетів 82-й міномет і мені уламком поранило підборіддя. Також отримав контузію, струс головного мозку, закриту черепно-мозкову травму. Пролікувався і повернувся воювати. А 3 квітня 2025 року отримав поранення під час виконання бойового завдання у Білгородській області. Ми вступили в стрілецький бій з ворогом і так сталося, що мені в ногу потрапило 2 кулі – одна навиліт, а інша застрягла в нозі. Кулі перебили всі кістки. Під час бою на ногу не звертав уваги, а коли він завершився, оглянув ногу та наклав турнікет. Потім побратими відтягнули мене в інше місце, ослабили турнікет та наклали тампонаж та тверду шину», — розповідає військовослужбовець Дмитро.
Після бою розпочалося п’ятиденне очікування евакуації — через постійні обстріли та загрозу від дронів медики не могли дістатися до бійця. Лише завдяки тактичній медицині та наявності аптечки Дмитру вдалося протриматися до приїзду лікарів.
«Мені дуже пощастило, що не було зараження крові та ампутації. Поки чекали евакуації допомогли таблетки, які були в аптечці, та знання тактичної медицини. Ну а далі лікарі зробили все можливе, аби зберегти мені ногу. Я переніс 5 операцій. Зараз у мене апарат зовнішньої фіксації, щоб кістки зросталися правильно. Апарат буде ще стояти десь півтора-два місяці. В реабілітаційному центрі я вже більше ніж місяць, і за цей час мій стан став значно краще. Коли я приїхав сюди, не міг зігнути ногу, не міг стояти на ній. Зараз я вже бачу результат, але роботи ще багато», — додає Дмитро.
У реабілітаційному центрі боєць тренується щодня — двічі на день по годині зранку та ввечері. Фахівці допомагають повернути рухливість суглобів та відновити м’язову силу.
«Зараз ми працюємо над збільшенням амплітуди, покращенням сили та вчимося потрохи ходити. Бо коли Дмитро до нас потрапив, то була велика контрактура в колінному та гомілково-стопному суглобі. Зараз вже бачимо значний результат і Дмитро може недовгий час пересуватися з милицями. Також збільшилася м’язова сила. Працюємо і з рубцями. Нещодавно робили рентген і там ще є великий перелом. Мінімум ще 2-3 місяці потрібно для реабілітації, але прогрес є. Загалом Дмитро дуже приємний пацієнт. Він надзвичайно замотивований, на заняття приходить раніше назначеного часу, виконує всі вправи. Ввечері каже, що болить, але терпить і працює над покращенням свого стану. Після завершення реабілітації Дмитро буде ходити так, як було до поранення», — говорить фізичний терапевт Ілля.
В основі роботи центру — мультидисциплінарний підхід. Над відновленням кожного військового працює команда: лікарі, фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи та логопеди. Кожному пацієнту створюють індивідуальну програму реабілітації.
А сам Дмитро вже планує повернення до побратимів і звичного життя після перемоги.
«Після відновлення планую повернутися до своїх побратимів. Не можу покинути їх там. Розумію, що штурмовиком бути не зможу, але все одно буду допомагати і буду корисний їм. А коли війна закінчиться, то повернуся до життя, яке було раніше – працюватиму, виховуватиму сина, будемо їздити з ним на риболовлю. Сім’я для мене — це найбільший мотиватор та найкраща моя підтримка. Коли я сказав, що йду на війну, вони, звісно, дуже хвилювалися, але підтримали. А коли мене поранили, то вижити допомогли думки про дружину та сина. Дуже хотів їх побачити. Це стимулювало боротися», — підсумовує Дмитро.
Історія Дмитра — це приклад справжньої стійкості, гідності та віри в майбутнє.
Нагадаємо, Фахівці однієї з дніпровських лікарень пройшли успішне стажування з мікросудинної та реконструктивної хірургії.
Раніше ми писали, що Дніпровська лікарня здобула нагороду Prozorro: як команда медиків стала кращим замовником в Україні.
Категорія: Війна, Влада, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Дніпро, Допомога, ЗСУ, Лікарня
