Водій Нацгвардії розповів про фронтові будні під градами й мінами
Пісок чи болото, Серебрянський ліс чи степ під Покровськом, - водій-гвардієць Володимир Рудніцький проїде усюди. Чоловік служить в чернівецькому підрозділі Національної гвардії України і заслужив довіру побратимів своєю професійністю і відповідальністю.
Товариші кличуть його Бубликом. Його машина – витягне з будь-якої фронтової халепи, а сам він уособлює надійність, перевірену сотнею кілометрів доріг на передовій.
Його позивний з’явився майже випадково, але закріпився назавжди. Побратим жартома назвав його Бубликом, бо колись керував стареньким УАЗіком, який називали «буханкою», а керувати цим хлібо-булочним виробом, закономірно мав бублик. Так і прив’язався цей позивний.
До війни чоловік працював водієм, возив товар. А потім приєднався до лав Національної гвардії України. І досі залишається за кермом: вивозить хлопців з позицій, доставляє провізію, а по поверненню знову готує техніку до наступного виїзду.
«Якщо тут не зробиш, то там трохи тяжко. Тут можна помінять все, якщо є запчастини, а там треба все швидко, і треба, щоб техніка їхала», – пояснює свою роль Бублик. Надійна машина – сильно збільшує шанси на успіх всієї операції, тож він робить все, щоб на виїзді техніка не підвела.
На війні Бублик виконував бойові задачі в Серебрянському лісі. Він підвозив бійців на позиції і забирав їх під час ротацій.
«Перші дні там трохи стрьомно, а потім звикаєш, стає легше. В кінці ротації їздив на пікапі. Там піску багато, дуже тяжко заїхати й виїхати. Крайній виїзд був «веселий»… Ми поїхали: десь восьма ранку, забирали хлопців. То на виїзді получили три гради, пару фпвішок догнало… Але, слава Богу, виїхали неушкоджені. Якби пряме було, то вже би інтерв'ю не давав», – розповідає гвардієць.
Ще один випадок – Миролюбівка. Там кожен метр дороги – небезпека. І саме там його машина та його вміння зберегли не одне життя.
«Гільзи по дорозі валяються, міни кругом, та чого тільки немає по тій дорозі, постійно КАБи лягають. Хлопців забирав, і десь на щось наїхав. Вони вийшли, один кричить: колесо повністю на диску стоїть! Добре, що там «докатка» була, то ми так на тій докатці доїхали. Я їх по болоту всіх забрав, і вивіз», – після цього побратими на Новий рік везли йому колеса в Покровськ. Бо знали: «Бублик» завжди витягне.
Такі прості водії на фронті цінніші за найкрутіші авто. Вони – ті, хто доставляє провізію і боєприпаси, евакуює поранених, долає кілометри фронтових доріг і, можливо, навіть знають шлях до перемоги.
