Ще за декілька днів до старту Вуельти-2025 здавалося, що цьогорічний іспанський Гран тур стане бенефісом Мадса Педерсена. Данець був беззаперечно найкращим спринтером у стартовому протоколі гонки, а, враховуючи його універсалізм і вміння терпіти рельєф, він цілком міг виграти 6-8 етапів.
Проте такі наполеонівські плани ексчемпіона світу почали різко коригуватися. Спершу на Вуельту в останній момент вирішив заявитися Яспер Філіпсен – за всієї поваги до данця, спринтер більш високого рівня. І саме лідер Alpecin Deceuninck перетворювався на головного фаворита рівнинних етапів.
Як тільки розпочалася Вуельта – виявилося, що Філіпсен – не єдина та не головна проблема Педерсена в погоні за перемоги на етапах. Головною проблемою виявився сам Мадс: він просто жахливий у позиційній боротьбі, хоча видно, що швидкість при ньому. Як підсумок – на перший день відпочинку Педерсен пішов без жодної перемоги в активі, а на чистих спринтерських етапах данець посів 14, 6 і 9* місця – статистика доволі красномовна.
* – після релегацій Елія Вівіані та Браяна Кокара. По факту фінішну лінію Мадс перетнув 11-м.
У чому ж проблема Педерсена? Безумовно, частка вини команди є – лідаут від Lidl Trek дійсно залишає бажати кращого, що і недивно, враховуючи відсутність Сімоне Консонні. Проте безпорадність самого данця в позиційній боротьбі дивує значно більше – раніше за ним такого не помічалося навіть на гонках зі значно більш конкурентним спринтерським полем.
Знайти пояснення проблемам Педерсена у спринті можна знайти лише одне – це те, як він підводився до Вуельти, через Тур Данії. Там Lidl Trek банально заборонив Мадсу брати участь у масових фінішних спринтах, щоби уникнути можливих падінь і травм. А перемагати Педерсену кортіло. Як підсумок – він виграв три етапи, проте жодного з них – у спринтерському стилі.
Мадс перемагав із селективної групи, пізньою атакою, а одного разу – просто із відриву дня. Педерсен продемонстрував свою чудову фізичну готовність, проте, таке враження, що через необхідність діяти обережно просто розгубив чисто спринтерські навики позиційної боротьби. Тим більше, що йдеться про дуже тонкі налаштування, де набагато більше залежить від того, що коїться у тебе в голові, а не від того, скільки сил у ногах.
А ще – Педерсен відверто розчарував своїм вчинком на першому етапі. Данець загубив вигідну позицію та практично втратив шанси на перемогу, проте все ще міг заїхати у топ-3 чи топ-5. Проте Мадс відверто кинув працювати, заїхавши у підсумку 14-м. Дуже дивне рішення для гонщика, який ставив собі за мету завоювати зелену майку.
Тим більше, що подальші етапи показали, що він цієї мети Педерсен не відмовився. На перший день відпочинку він пішов лідером у спринтерській номінації, випереджаючи на 9 очок Ітана Вернона та на 15 – Яспера Філіпсена, який на першому тижні виграв одразу два етапи.
Одного разу Педерсен дійсно був близьким до перемоги – це було на третьому етапі з фінішем у невеличкий підйом у Чересі: розв’язка підходила данцеві просто ідеально. Доволі несподівано Мадса обійшов Давід Годю, проте саме збирання очок на таких селективних етапах і дозволяє данцеві лідирувати в боротьбі за зелену майку навіть попри провали на рівнинних етапах.
Зазначимо, що Філіпсен на першому тижні цілком міг виграти навіть не два, а цілих три етапи. Проте Яспер постраждав від доволі дивних дій партнера по команді Едварда Планкарта на фініші четвертого етапу. Бельгієць мав бути останнім колесом у поїзді свого співвітчизника, проте здав свою зміну занадто пізно. Це дозволило Планкарту самому фінішувати третім, проте Едвард затиснув лідера своєї команди в коробочку, не давши йому можливості вийти на оперативний простір.
BIG BEN STRIKES 🔔Ben Turner takes the biggest win of his career as he wins the sprint on Stage 4 of La Vuelta.#LaVuelta pic.twitter.com/xXWwEJKvFP
Такими незграбними діями Alpecin Deceuninck несподівано скористався Бен Тернер. Тут варто почати взагалі з того, що 26-річного британця на цій Вуельті не повинно було бути. Перед іспанським Гран туром він їхав Renewi Tour, який завершувався 24 серпня – уже після старту Вуельти.
Тернер з Туру Бенілюксу зійшов перед стартом третього етапу, після чого в останній момент замінив у складі Ineos Grenadiers на Вуельту Лукаса Хемілтона. Правила UCI забороняють гонщику, який зійшов із однієї гонки, стартувати на іншій, допоки не завершилася попередня. Проте UCI вкотре наплювала на свої ж правила, зробивши для Бена виключення без будь-яких об’єктивних на те причин.
Ну а Ineos Grenadiers завдяки успіху Тернера підкорилося незвичне досягнення. Цього року вони виграли етапи на всіх трьох Гран турах, при чому зробили це гонщиками зі зростом 190+ см – настільки високі спортсмени для світового пелотону явище в принципі нечасте.
Більше того: всі три переможці етапів з Ineos Grenadiers – гонщики різних спеціалізацій, і перемагали вони зовсім в різному ключі. 194-сантиметровий роздільник Джошуа Тарлінг виграв індивідуальну гонку на Джиро, 190-сантиметровий гірник Таймен Аренсман двічі перемагав у горах із відривів на Тур де Франс, а 194-сантиметровий Тернер на Вуельті виграв масовий спринт. Дійсно унікальне явище.
На перший день відпочинку Йонас Вінгегор пішов у якості тіньового лідера загального заліку Вуельти з двома перемогами на етапах у активі. Все під контролем у головного передстартового фаворита? Радше так, ніж ні. Проте на першому тижні від Вінгегора все-таки можна було очікувати більшого.
Так, на заключному етапі перед днем відпочинку данець нарешті наважився на рішучі дії та з допомогою потужної роздачі Маттео Йоргенсона пішов у ранню атаку на фінальному підйомі до Естасьон де Вальдескарай – щось сходе ми бачили у виконанні Тадея Погачара та Джонатана Нарваеса на етапі до Отакама на цьогорічному Тур де Франс.
Там Вінгегор дійсно показав, хто у домі господар. Проте це був уже четвертий гірський фініш на цьогорічній Вуельті, і три попередніх Йонас разом із Visma Lease a Bike провели вкрай пасивно. І якщо на 2 етапі до Лімоне П’ємонте було важко та недоцільно влаштовувати відчутну селекцію (рання стадія гонки плюс простий фінальний підйом), то на Палі в Андоррі та Арамон Серлер пасивність головного фаворита та його команди дійсно трохи здивувала.
Вінгегор і Visma Lease a Bike зі своєю обережністю та раціоналізмом нагадували Кріса Фрума та Sky зразка минулого десятиліття у найгірших проявах. І, гадаю, головна причина такої поведінки Вінгегора і Visma Lease a Bike у гонці – це відсутність Тадея Погачара.
Дуелями данця та словенця в останні роки на Турі захоплювалися всі. Неймовірна конкуренція між ними змушувала обидві сторони діяти сміливо та винахідливо, намацуючи слабкі сторони у свого противника. Як тільки суперника такого рівня у Вінгегора не виявилося – до нас одразу повернулися вайби консервативного та обережного велоспорту зразка минулого десятиліття. У Йонаса і його команди з таким стилем ведення гонки є прекрасні шанси довести діло до підсумкової перемоги в Мадриді, проти якихось феєрверків на нинішній Вуельті очікувати не варто.
Слід також зазначити, що перемога Вінгегора на другому етапі була для Йонаса дуже важливою – до цього данець не перемагав з липня 2024 року. Після цього були болючі поразки він Погачара та березнева травма на Париж – Ніцца. Проте цю чорну полосу данець нарешті перервав. При чому, зробив це у незвичному для себе стилі – вигравши гірський спринт із групи в 25 гонщиків. Чергова ілюстрація того, наскільки відчутно Вінгегор прокачав свої панчерські навики в останні роки.
Тим більше, що за 25 км до фінішу другого етапу на Лімоне П’ємонте Йонас навіть встиг впасти разом із багатьма партнерами команді. На щастя, травм вдалося уникнути, проте партнер данця по Visma Lease a Bike, Аксель Зінгле, з гонки був змушений зійти. І його відсутність позначилася на командній розділці на 5 етапі, де Visma Lease a Bike програли 8 секунд своїм головним конкурентам, UAE Emirates.
Перед стартом Вуельти-2025 ситуація всередині UAE Emirates видавалася вибухонебезпечною. Команда приїхала на гонку з двома претендентами на статус капітана, які відверто недолюблюють один одного – Жоау Алмейдою та Хуаном Аюсо. Враховуючи численні проблеми з мікроменеджментом у UAE Emirates у поточному сезоні, все це дійсно могло завершитися великим скандалом.
Проте, схоже, його вдасться уникнути. Справа в тому, що Аюсо із боротьби за найвищі місця у загальному заліку вже випав. Уже на другому гірському етапі в Андоррі іспанець зловив кризу та програв прямим конкурентам по генеральній класифікації більше 7 хвилин. Наступного дня Хуан зумів забити гол престижу, вигравши з відриву етап до Серлера, проте в загальному заліку було програно занадто багато.
В інтерв’ю після провального етапу в Андоррі Аюсо відверто здивував. Він сказав, що їхати Вуельту не планував, команда змусила його таки вийти на старт, і до боротьби за загальний залік іспанець виявився не готовим. Хоча усі можливі інсайди свідчили про зворотне: UAE Emirates через свою політику щодо молодих гонщиків не хотіла заявляти Хуана на другий Гран тур сезоні, проте була змушена поступитися принципами заради вимог гонщика, щоби зберегти проблемного таланта, який всерйоз націлився на трансфер у іншу команду наприкінці сезону. Кому вірити – важко сказати, проте інформація, яка поступала від інсайдерів, виглядає значно логічнішою.
Як би там не було, здається, що ця епопея добігає кінця. За інформацією ЗМІ, перехід Аюсо в Lidl Trek наприкінці сезону – питання вже практично вирішене. І це хід, від якого виграють усі. UAE Emirates позбудеться талановитого, проте дуже токсичного гонщика, сам Аюсо зможе перезавантажити кар’єру після двох невдалих (а з точки зору боротьби за загальний залік на Гран турах – так взагалі провальних) сезонів, а Lidl Trek отримає потенційно топового генеральщика, навколо якого можна буде будувати проєкт.
А тим часом Алмейда в статусі одноосібного капітана впевнено йде на друге місце в загальному заліку. 9 етап показав, що поборотися з Вінгегором за перемогу португальцеві буде вкрай важко: Жоау прогавив момент несподіваної атаки Йонаса, після чого програв йому заочне протистояння в гірському ході. Сам португалець після фінішу заявив, що, якби не ефект несподіванки, то він зумів би уникнути часових втрат відносно Вінгегора. Смілива заява, і дуже сумнівна.
Була від португальця й інша гучна заява: він поскаржився на відсутність підтримки команди на останньому підйомі. Важко сказати, чи це камінь у город конкретно Аюсо, чи команди загалом, проте одне можна сказати точно: з атмосферою в команді у UAE Emirates не все гаразд. Особливо в тих гонках, де немає Погачара.
Якщо говорити по суті висловлених Алмейдою претензій, то доля правди в його словах є. На момент атаки Вінгегора Аюсо вже випав із пелотону, а Марк Солер був у хвості основної групи, звідки ніяк не міг вибратися (чи не хотів? Деякі дії іспанця на першому тижні говорять про те, що він не готовий повністю жертвувати собою заради Алмейди), щоби хоч якось бути корисним своєму капітану. Єдиний, хто допоміг Алмейді – це Джей Вайн.
Спершу вони з Жоау діяли неузгоджено: після атаки Вінгегора Джей намагався зачепитися за данця і Чікконе. Проте згодом австралієць все ж опустився до Алмейди і видав досить солідну зміну. Так, робота команди була далекою від ідеалу, проте чи через це Жоау не зумів зачепитися за колесо Вінгегора? Навряд чи.
Важко уявити, що мала б зробити UAE Emirates, щоби нейтралізувати цю атаку данця. Головна проблема в тому, що сам Алмейда – абсолютний дизель, який не здатний робити ривки, а лише працювати в рівному високому темпі. Тому навіть ідеальна робота UAE Emirates (хоча не варто заперечувати, що її не було і близько) не врятувала би португальця від втрати колеса Вінгегора у момент його атаки. А далі справа все одно дійшла би до протистояння індивідуальних ходів у гору, яку Жоау програв.
Як би там не було, обіграти данця в загальному заліку йому буде дуже важко: яким би сильним не був Алмейда, Йонас за класом все ж вищий. Єдине, на що португалець може сподіватися – це фактор свіжості. Вінгегор проїхав повний Тур де Франс і до останнього боровся з Тадеєм Погачаром, у той час як Алмейда доволі рано зійшов через далеко не найскладнішу травму. Не виключено, що саме з побоюваннями щодо відновлення Йонаса і пов’язана та обережна тактика, яку Visma Lease a Bike обрали на перший тиждень Вуельти.
Особливість Вуельти в тому, що вона, хоч і збирає на папері доволі солідний склад генеральщиків, проте ні для кого з них (за дуже рідкісними виключеннями) не є головною ставкою в сезоні. Всі йдуть іспанську гонку за залишковим принципом: піде нога – поборемося за високе місце в генералі, ні – то й ні. Тому перші ж гірські етапи Вуельти відсіюють багатьох потенційних претендентів на загальний залік. І цьогорічне видання іспанського Гран туру виключенням не стало.
Найбільше здивувало фіаско Антоніо Тібері. Він якраз був одним із небагатьох гонщиків, для якого Вуельта була головною ставкою якщо не всього сезону, то, принаймні, другої його половини. Підводився італієць до гонки цілеспрямовано і, здавалося, досить вдало: через Тур Польщі, де він показав хороший рівень готовності та фінішував другим у загальному заліку.
Проте Вуельта у капітана Bahrain Victorious одразу ж не пішла. На першому ж гірському етапі до Лімоне П’ємонте, який виявився взагалі не селективним, він примудрився програти 21 секунду. Після цього був непоганий виступ у Андоррі, а уже на етапі до Серлера Тібері втратив усі шанси в загальному заліку, програвши більше 10 секунд.
Від провалу Bahrain Victorious на нинішній Вуельті доволі несподівано рятує Торстейн Трен, який на андорському гірському етапі фінішував другим із відриву дня та перехопив червону майку лідера загального заліку, яку втримав і до першого дня відпочинку. Безумовно, 30-річний норвежець не виглядає серйозним претендентом на те, щоби втримати лідерство до Мадриду чи навіть заїхати на подіум, проте щонайменше 4 дні в лідерській майці на Гран турі – вже головний успіх у кар’єрі Торстейна.
Тим більше, Трен – гонщик із дуже непростою долею. Свого часу він, як і Ленс Армстронг, пережив тестикулярний рак. До слова, з часів Ленса загальний залік Гран турів не очолювали гонщики з однією видаленою тестикулою, тому досягнення Трена в якомусь сенсі історичне.
Дуже багатообіцяючим був початок Вуельти для Давіда Годю, який несподівано виграв горбистий третій етап, випередивши у фінішному спринті самого Педерсена. Здобув лідер Groupama FDJ цю перемогу не лише завдяки різкості свого ривка, а й завдяки технічній майстерності. Буквально за 50 метрів до фінішу був 180-градусний поворот направо, і Годю пройшов його як елітний пілот MotoGP: і вперед вирвався, і швидкість зумів зберегти.
David Gaudu outsprints Mads Pedersen to take the third stage at La Vuelta 😳 pic.twitter.com/skU26zg0QR
Здавалося, що Давід на Вуельті зможе реабілітуватися за провальний сезон, проте музика грала недовго. Уже в Андоррі він програв 28 секунд групі Вінгегора, а наступного дня на Серлері фінішував пліч-о-пліч із Тібері на більш ніж 10-хвилинному відставанні. З загальним заліком покінчено, проте стартові дні Вуельти показали, що поборотися за перемоги на окремих етапах француз ще може.
Дуже суперечливе враження залишив виступ на першому тижні минулорічного віцечемпіона Вуельти Бена О’Коннора. З одного боку, він пішов на день відпочинку на 15 місці в загальному заліку із відставанням всього у 3:16 від тіньового лідера, Вінгегора. На папері – ніякої катастрофи не трапилося, і капітан Jayco AlUla залишається у боротьбі за високі місця в загальному заліку.
Проте за цими сухими цифрами ховаються доволі бліді виступи в горах. В Андоррі він піймав 28 секунд відставання відносно групи лідерів, постійно підвисав при активізації і на інших гірських етапах – щастило, що згодом активність сходила нанівець. І залишається повне враження, що ілюзія того, що О’Коннор все ще у боротьбі за загальний залік, тримається виключно на низькій селективності гірських етапів першого тижня. Як тільки наступить час вирішальних гірських баталій – одразу стане очевидним, що король голий.
Напевно, найбільш прогнозованим було фіаско у загальному заліку Мікеля Ланди. Після його жахливого падіння на першому етапі Джиро говорилося про те, що нинішній сезон для нього завершений. Проте гонщик Soudal Quick Step відновився зі значним випередженням графіку та доволі несподівано для багатьох вийшов на старт Вуельти.
Сама поява Ланди на старті вже стала для іспанських уболівальників приємним сюрпризом, а боротьби за генеральну класифікацію ніхто і не вимагав – усі розуміли обставини, за яких Мікель вийшов на старт. Тому його фіаско в загальному заліку ні для кого несподіванкою не стало. Більше того, під кінець першого тижня баск почав скаржитися на болі в спині. Здається, із поверненням у гонки після падіння на Джиро він усе ж поспішив.
Очікувана невдача Ланди, несподіване фіаско Аюсо – все це поставило Іспанію на межу нечуваного провалу на домашній супербагатоденці. Над іспанцями нависла цілком реальна загроза не мати жодного представника в топ-10 в загального заліку Вуельти – такого ще не траплялося жодного разу в історії.
Врятувати Іспанію від такої ганьби може лише один гонщик – Марк Солер, який іде 12-м у загальному заліку. Проте він у UAE Emirates навіть близько не має капітанського статусу та буде змушений працювати на Алмейду – тим більше після тієї публічної критики команди (тим більше, направлена вона була в тому числі і на самого Марка – деякі його дії на першому тижні викликали багато запитань), яку португалець дозволив собі після фінішу 9 етапу. Ідеальні передумови для того, щоби жахливий для Іспанії сценарій таки реалізувався.
Попри те, що на першому тижні чимало зіркових гонщиків вибули із боротьби за загальний залік, більш-менш реальних претендентів за підсумковий подіум усе ще більш ніж достатньо. На першому тижні виділявся у цій компанії Джуліо Чікконе – італієць, схоже, навіть хотів замахнутися на щось більше.
Саме він став єдиним, хто зачепився за колесо Вінгегора після його ранньої атаки на етапі до Естасьон де Вальдескарай. Проте капітан Lidl Trek переоцінив свої сили і вже через кілометр відстав від данця: Джуліо вкотре на ділі довів те, про що він сам говорить постійно: за своєю психологією він занадто імпульсивний як для генеральщика.
Якби Чікконе діяв більш виважено, а не гнався за журавлем у небі, то цілком міг би заїхати якщо не з Алмейдою та Томом Підкоком, то принаймні з Феліксом Галлом. А так – фініш у пелотоні на відставанні у 1 хвилину і 46 секунд від переможця.
З перемогами на етапах для Джуліо також поки що не склалося, хоча двічі він був дуже близьким. На 2 етапі до Лімоне П’ємонте він фінішував другим, програвши лічені сантиметри Вінгегору. Цілком імовірно, що міг би і перемогти, якби не оглянувся назад приблизно за 50 метрів до фінішу, дещо втративши на цьому швидкість.
На 3 етапі Джуліо сумлінно відпрацював на спринт Мадса Педерсена, проте і сам зумів фінішувати четвертим. І не виключено, якби того дня Lidl Trek зробив ставку на італійця, то він, на відміну від Педерсена, зумів би перемогти.
Підкок на етапі до Естасьон де Вальдескарай видав, можливо, свій найкращий гірський перфоманс у кар’єрі, співставний зі славнозвісною перемогою з відриву на Альп д’Уез на Тур де Франс. Том зумів всидіти на колесі у Алмейди та виграти у нього фінішний спринт за друге місце. Так, лідер Q36.5 діяв від глухої оборони, і за весь підйом допоміг португальцеві лише декількома кволими змінами, за що почув від Жоау декілька неприємних слів. Втім, за мірками Підкока навіть такий виступ – це стрибок вище голови.
На папері Том зараз виглядає реальним претендентом на подіум, проте це обумовлено декількома факторами: це і свіжість на першому тижні, і те, що поки що в програмі Вуельти не було мультигірських етапів – лише уніпуерто, які панчерам типу британця підходять значно краще. Тому є великі підозри, що, як тільки справа дійде до найважчих етапів, а фактор відновлення почне все більше даватися взнаки – казка Підкока дуже швидко завершиться (те саме, хоч і меншою мірою, стосується і Чікконе). Хоча сподівання на те, що падіння не буде дуже стрімким, і Том принаймні втримається у топ-10, є, і цілком реальні.
Хто ще може втрутитися в боротьбу за подіум? Наприклад, колишній партнер Підкока по Ineos Grenadiers Еган Берналь чи дует із Red Bull Bora, Джей Хіндлі та Джуліо Пелліццарі. Поки що вони їдуть від оборони та виглядають доволі блідо, проте за рахунок стабільності в горах і фактору відновлення (у цьому плані найперспективніше виглядає Хіндлі) можуть вийти на перший план.
Яскравіше за них на першому тижні виглядав Фелікс Галль. Саме він наразі виглядає найбільш реальним претендентом на подіум – тим більше, що австрієць полюбляє саме надскладні, мультигірські етапи, яких ще не було. Проте капітан Decathlon Ag2r все ж залишається не зовсім звіданою величиною, і поки що немає впевненості в тому, що він зможе пройти два Гран тури поспіль без відчутних кризових днів.
Також не варто списувати з рахунків Меттью Ріккітелло, який наразі посідає 13 місце в загальному заліку. Він якраз один із небагатьох гонщиків, який не їхав ні Джиро, ні Тур, а цілеспрямовано готувався до Вуельти. І на більш пізніх стадіях гонки фактор свіжості та точкової підготовки до Вуельти може стати вагомим козирем у рукаві талановитого американця. Якщо не у боротьбі за подіум, то, принаймні за місце у топ-6.
