Місце військових роботів на полі бою не до кінця зрозуміле, а отже навіть військові не можуть сказати, якою має бути ідеальна модель. Саме тому роботів розробляють не у закритих лабораторіях і не за програмами ДКР Міноборони, а в реальному часі, у безперервному діалозі між військовими та виробниками.
Багато підрозділів Сил оборони вже використовують наземні роботизовані комплекси (НРК) – для перевезення вантажів, евакуації поранених і навіть дистанційного застосування озброєння. І саме зворотний зв’язок із фронту визначає, якими ці машини будуть завтра. Водночас компанії, які найбільш оперативно реагують на відгуки операторів, отримують неабияку конкурентну перевагу на ринку.
Керівник служби роботизованих систем батальйону "Вовки Да Вінчі" 59-ї бригади ЗСУ Олександр Ябчанка розповідає, що в його підрозділі є окремий чат із кожним виробником НРК, який вони використовують.
Одним із таких виробників є компанія Tencore, яка виготовляє НРК TerMIT – універсальну гусеничну платформу для логістики, евакуації, мінування та вогневої підтримки.
Потреба у вдосконаленні комплексу постійна: технології на фронті змінюються, і те, що було ефективним учора, сьогодні може бути небезпечним.
Ще один виробник, який оперативно адаптує свої вироби під зміну технологічних трендів – компанія ROBONEERS, вона створює НРК "Рись", Ironclad, Camel, а також дистанційно керовану турель "ШаБля".
Олександр Ябчанка розповідає, що коли у 2022 році вони вперше почали застосовувати турель "ШаБля" з кулеметами калібру 7,62 мм і 12,7 мм, виробник об’єднав зусилля з творцями колісної платформи "Рись". Так з’явилася нова компанія та новий комплекс "ШаРись".
Цей НРК керується з безпечної відстані, оснащений відеокамерою і тепловізором, може вести прицільний вогонь до 2000 м.
З кожним екіпажем, який використовує НРК "ШаРись", компанія ROBONEERS підтримує цілодобовий зв’язок та вносить зміни у конструкцію.
У компанії Tencore діє окрема сервісна служба, яка підтримує контакт 24/7 з усіма підрозділами, що використовують НРК TerMIT.
Ініціативи щодо вдосконалення йдуть не лише від виробників – найбільш активно інновації пропонують саме військові.
Розробники "ШаРись" нерідко приїжджають на позиції, щоб разом опрацьовувати різні сценарії застосування виробів. Компанія має сервісні центри поблизу зони бойових дій.
Розробники НРК TerMIT теж регулярно виїжджають до військових, щоб подивитися, як ті експлуатують або ремонтують техніку у польових умовах.
У "Вовків Да Вінчі" налагоджена співпраця і з виробником гусеничного НРК "Вепр", який виконує широкий спектр завдань – від логістики до розвідки.
Бійці підрозділу звернулися до виробника з проханням адаптувати платформу для транспортування колод, які використовують для укріплення позицій. Так з’явився причіп, який можна чіпляти до базової платформи. Згодом на цьому причепі успішно евакуювали поранених з поля бою.
Як згадує Максим Васильченко, коли робилися перші платформи НРК TerMIT – це були звичайні візки на пульті. Військові самі інтегрували туди польотний контролер з FPV, що дало можливість отримати телеметрію, інформацію про місцезнаходження тощо.
Запорукою успіху Олександр Ябчанка називає не тільки налагоджену комунікацію, а й наявність у підрозділі власної лабораторії та людей, які доводять вироби до функціонального стану та вміють доносити виробнику проблеми чи пропозиції технічною мовою.
Командир роти НРК 3 ОШБр на псевдо Жорік розповідає, що їм для виконання бойових завдань теж досі доводиться самостійно переобладнувати техніку.
Саме так у підрозділі почали працювати з НРК "Тесля", який спочатку, як згадує Жорік, був надзвичайно простим:
Виробником шестиколісної "Теслі" є компанія "Фантом Технолоджі", заснована Михайлом Фантою. Він розповідає, що все почалося з розмови з представником 3 ОШБр у грудні 2023 року. Військові надали чітке технічне завдання: колісна платформа з високим кліренсом (висотою), хорошою прохідністю, можливістю вміщення в кузов пікапа, вагою, яку могли б підіймати для завантаження/вивантаження до чотирьох бійців, вантажопідйомністю до 200 кг і швидкозмінною батареєю, щоб не переривати місії на зарядку.
Перший зразок одразу передали на тестування в бригаду. І хоча він ще не мав усіх необхідних характеристик – зокрема, бракувало швидкозмінної батареї – загальне рішення отримало високу оцінку. Команда одразу почала вдосконалення.
У бойових умовах 3 ОШБр піддає техніку серйозному навантаженню та тестує у складніших умовах, ніж передбачає виробник.
Зміни стосуються не лише "начинки", а й зовнішнього вигляду. Один із прикладів – поява складаної П-подібної дуги над платформою. Раніше НРК мав вигляд корзини на колесах, а ззаду на виносній стійці кріпилася антена приймача. Військові запропонували створити каркас, на якому можна було б розмістити камери, передавачі й завести всю проводку в одному місці. Розробники врахували це – і нові модифікації отримали саме таку дугу.
Та розробка не зупинилася – бойовий досвід продовжував формувати нові вимоги.
Зараз команда інтегрує у платформу польотний контролер та периферійні пристрої, щоб забезпечити сумісність виробу "з коробки" з будь-якою системою зв’язку. Також триває розробка власних коліс для підвищення прохідності та впровадження системи самоскида – аби НРК міг самостійно розвантажуватися на точці.
Кожен "зрілий" НРК, який сьогодні їде в бік фронту, – результат діалогу: між бійцем, який бачить слабке місце в конструкції, і розробником, який може це змінити.
Дуже часто українські виробники називають випробування у реальних бойових діях своєю ключовою конкурентною перевагою, яка колись зробить українські наземні дрони успішним експортним продуктом. Але мало хто розуміє, що це означає на практиці.
Насправді визначальним є не сам факт використання робота в реальному бою, а вміння дуже швидко робити висновки зі своїх помилок, адаптуватись до технологічних трендів та залишатись корисним у реальному житті, а не тільки на папері.
