Президент США Дональд Трамп / © Associated Press
Початок війни проти України — справа президента Росії Володимира Путіна. Його не зупинив попередній президент США Джо Байден. Але попри намагання уникнути втягнення, саме цього тижня російське вторгнення до України стало справою, яка лягає безпосередньо на плечі чинного американського лідера Дональда Трампа.
Про це у статті для CNN написав оглядач з питань міжнародної безпеки Нік Пейтон Волш.
Посада президента США — одна з тих, що не дає змоги уникнути глобальних викликів. А Трамп змушений реагувати на наймасштабнішу війну в Європі від часів Другої світової, адже за його попередника Сполучені Штати стали головним партнером і захисником України.
Маючи можливість відійти від цієї теми, Трамп вирішив діяти по-іншому: особисто включитися в ситуацію. Почалося все з гучних заяв про здатність завершити війну за 24 години — потім цей термін продовжився до 100 днів. Після цього президента США переключився на політичні фігури: спершу наблизився до Путіна, публічно повторюючи його тези, а згодом — уже в Білому домі — публічно почав критикувати президента України Володимира Зеленського.
У відносинах із НАТО Трамп поводився агресивно — вимагав збільшення витрат союзників на оборону Європи, що, зрештою, дало результати. Але дипломатичні ініціативи, які мали би стати наступним кроком, не принесли суттєвих зрушень.
Останні два тижні стали переломними: саме тепер Трамп остаточно прийняв на себе тягар цієї війни. Він визнав, що Путін не шукає миру. Він зрозумів, що Україна терміново потребує озброєння — і намагався допомогти, хоч і з помітним браком ентузіазму. Очільник Білого дому навіть вдався до несподіваного кроку — відреагував на ядерні погрози від заступника голови Ради Безпеки РФ Дмитра Медведєва ще жорсткішими словами, натякнувши на можливість розміщення американських підводних човнів ближче до Росії. За лічені тижні США перейшли від зупинки допомоги Україні до прямих ядерних погроз проти Москви.
Тепер, коли дедлайн Трампа щодо мирної угоди стрімко наближається, йому доведеться ухвалювати одне з найсерйозніших рішень від початку конфлікту. Чи зважиться він на реальні санкції — вторинні тарифи проти покупців російських енергоносіїв, які можуть завдати серйозної шкоди? І чи готовий він до того, що це вимагатиме певних жертв від США та їхніх партнерів?
Санкції проти Індії та Китаю здатні дестабілізувати світовий енергетичний ринок. У понеділок Трамп заявив, що планує підняти тарифи для Індії за те, що вона заробляє на перепродажі російської нафти, але конкретики щодо нових заходів не навів. Індія досі не повідомила про намір відмовитися від закупівлі російських енергоносіїв. Китай, який повністю залежить від російського палива, просто не має змоги припинити цю співпрацю.
Щоб не повторився черговий момент TACO (Trump Always Chickens Out — Трамп завжди лякється), йому доведеться ухвалити незручні рішення — і зіткнутися з їхніми наслідками. Альтернатива — знайти «аварійний вихід», якщо такий запропонує його спеціальний представник Стів Віткофф під час анонсованого візиту до Москви.
Імовірно, Трамп навіть розцінить особисту зустріч із Путіним як крок у напрямку миру. Але навіть відступ з його боку залишить відбиток на війні — адже, за словами ексдержсекретаря США Коліна Павелла щодо ситуації в Іраку: «Якщо США щось зламали — це тепер їхня власність».
Трамп не зможе одночасно й бути у центрі подій, і уникати відповідальності. Йому властиво привертати до себе увагу та бути рушієм усіх рішень. І саме ця потреба контролю робить війну особистою частиною його політичного спадку.
Президент США не може самостійно обирати, які виклики його стосуються, а які — ні. Навіть ідеологія MAGA (America First) не дає права забирати собі лише перемоги й відхрещуватися від поразок. Якщо Трамп не знищить американський вплив у світі повністю — а це суперечить його характеру — то завжди будуть міжнародні проблеми, які США не зможуть ігнорувати.
«Він каже, що хоче завершення воєн. Але бажання — не достатньо. Війни не підкоряються бажанням», — підкреслює автор публікації.
Експрезидент США Барак Обама, перебираючи владу, отримав у спадок війни в Іраку та Афганістані. Він швидко вивів війська з Іраку, але спробував посилити військову присутність в Афганістані — без результату. Саме тому Афганістан став «війною» Обами, хоча почався не з його вини. Потім Трамп передав цю нестабільність Байдену, який реалізував різке виведення військ у серпні 2021 року — хаотичне завершення, яке республіканці охоче називають «демократичною поразкою».
«Трамп має ту саму проблему — він успадковує кризу. Він не може побажати або вмовити війну припинитися. Самі смерті на полі бою, які він оплакує, вже завдали страждань і болю, перетворивши цей конфлікт на екзистенційну боротьбу за виживання для Кремля і за душу українського суспільства», — зазначається у тексті.
Українці прагнуть нормального життя без сирен уночі. А от Путін не прагне миру, і його нещодавні вимоги де-факто зводяться до вимоги капітуляції з боку України.
У статті резюмується, що війна в Україні стала реальністю, яку Трамп уже не може ігнорувати. Вона — визначальна для його президентства і загалом для всієї епохи після 11 вересня. Її результат вплине на безпеку Європи та на готовність Китаю кидати виклики світовому ладу наступними роками. У Китаї це добре розуміють — тому підтримують Росію. Європейці також усвідомлюють загрозу — й активно озброюються, щоби Росія не змогла використати їхню слабкість.
Нагадаємо, Трамп неодноразово заявляв, що війна в Україні — «це війна Байдена», водночас казав, що хоче спробувати її завершити.
А тепер представниця Держдепартаменту США Міньйон Г’юстон заявила, що Білий дім прагне і надалі «стояти пліч-о-пліч з Україною», і що адміністрація Трампа прагне «тривалого, міцного та стабільного миру в регіоні».
Зауважимо, що 8 серпня спливає ультиматум від Трампа для Росії щодо досягнення мирної угоди з Україною. На думку українського журналіста Віталія Портникова, у президента США є два шляхи, як діяти після цього.
