Демограф Олександр Гладун, розповів про новий демографічний прогноз для України
Вчені розробили новий демографічний прогноз для України, що включає два сценарії: оптимістичний, який передбачає закінчення війни у 2027 році, та песимістичний — у 2030 році.
Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ, у розмові з ТСН.ua розповів про особливості цих досліджень, вплив тривалості війни на чисельність населення, повернення біженців та можливі шляхи подолання демографічної кризи в країні.
— Відомо, що ваш інститут підготував два варіанти демографічного прогнозу. За оптимістичним сценарієм війна закінчиться у 2027 році, а за песимістичним у 2030. У чому особливість цих досліджень?
— У квітні цього року ми розробляли черговий перегляд демографічного прогнозу для України. Такі прогнози ми готували у 2023 та в 2024 роках. Але особливістю цьогорічного прогнозу є те, що ми його розробили виключно по підконтрольній території.
— А чому враховується лише підконтрольна територія?
— Тому що зараз оцінити чисельність населення на непідконтрольній Україні території практично неможливо. При підготовці прогнозу ми використовували актуальні мапи, вивчали ситуацію на лінії розмежування станом на 1 січня 2025 року. І відповідно до цього робили свої оцінки, з урахуванням наявної інформації, яку маємо щодо чисельності населення України по підконтрольній території.
Ще одна причина, чому ми зробили такий прогноз по підконтрольній території, тому що дуже часто до нас звертаються різні міністерства, відомства, навіть Верховна Рада з проханням надати інформацію щодо демографічної ситуації. Зараз українська влада не може впливати на непідконтрольну територію і для ухвалення рішень їй потрібна інформація по тій території, на яку вона може впливати і де здійснює свою діяльність.
Ці два чинники обумовили те, що ми перейшли до прогнозів лише по підконтрольній території. І ймовірно, що до повномасштабного звільнення країни від окупантів, так і будемо робити подальші прогнози.
— Тобто немає сенсу оцінювати чисельність населення у кордонах 1991 року?
— За інших умов, виникає забагато методологічних проблем. Наприклад, відомо, що на непідконтрольну територію росіяни завозять своє населення. Суто теоретично, якщо ми досліджуємо ситуацію у кордонах 1991 року, то завезених росіян треба включати до наявного населення, бо вони там живуть. Але ж ми розуміємо, що це тимчасове явище. До того ж, нам невідома точна кількість завезених осіб. Є лише окремі повідомлення з непідконтрольних територій.
Але, підкреслюю, що точних даних ні в кого немає. Тому, якщо робити прогноз по всій території України, це значно погіршуватиме якість прогнозу і він не відповідатиме практичним потребам. Тому ми й перейшли до прогнозів виключно по підконтрольній території.
— У прогнозі є дві дати 2027 та 2030 роки. Чому саме вони обрані можливим роком закінчення війни?
— Зазвичай прогнози розробляються багатоваріантні — оптимістичні, песимістичні та середні. Але у сучасних умовах, коли немає точної інформації, немає сенсу розробляти занадто багато варіантів. Треба сконцентруватися на більш реалістичному варіанті з точки зору експертів та фахівців, котрі задіяні в розробці такого прогнозу.
Варіанти прогнозу ми теж розробляємо, але використовуємо за основу не тільки демографічні показники, наприклад, висока чи низька народжуваність, або смертність — висока чи низька, а обираємо рік закінчення війни.
Це важливо, бо рік закінчення війни дуже сильно впливає на демографічну ситуацію. Демографічні процеси до війни, під час війни, 2-3 роки після її завершення і 4-5 років далі, суттєво відрізняються за своїм характером. І це впливає на загальний демографічний прогноз.
— До речі, деякі військові не виключають, що війна може затягнутися і до 2030 року
— У військових щодо цього, звісно ж, більше інформації, але нам вона не відома. Цього разу ми обрали два варіанти прогнозу, що війна закінчиться в 2027 або в 2030 році. Умовно можемо вважати, що 2030 — це песимістичний прогноз. Врешті, чи буде реалістичним прогноз на 2027 рік — я теж не знаю, життя покаже.
До речі, ми розробляли прогноз, коли Дональд Трамп постійно заявляв, що війна ось-ось закінчиться. Але, вибачте, Трампу ми не повірили. Тому між 2026 та 2027 роками, обрали другий варіант. Наголошую, що це виключно наша експертна оцінка. Якщо реальна ситуація виявиться кращою і війна закінчиться у 2026 році, то ми при черговому перегляді прогнозу закладемо інші параметри демографічного розвитку країни.
Зараз ми працюємо в ситуації значної інформаційної невизначеності, саме тому обрали такий рік закінчення війни.
— Всім хочеться, щоб війна закінчилася скоріше.
— Нам теж дуже хочеться швидкого закінчення війни, але те, як все відбувається, і як поводить себе Росія, ставить це під сумнів. Якщо ми з союзниками зможемо їх дотиснути цього року — буде чудово для усіх та зокрема для демографічної ситуації в Україні. Але цього може й не статися.
Коли закінчиться війна — демографічний прогноз для України
— Якою буде чисельність населення України, якщо війна закінчиться 2027 року, і якою, якщо 2030 року?
— Якщо війна закінчиться 2027 року, то у 2040 році чисельність населення в Україні становитиме 23,7 мільйона мешканців, а якщо війна закінчиться у 2030 році, то у 2040 році нас буде 22 мільйони. Але, нагадаю, що це лише по підконтрольній території.
— Тобто в залежності від дати закінчення війни українців стане менше на 1,7 мільйон осіб?
— Так, тому що війна закінчиться на три роки пізніше. В цей період народжуваність підвищуватися не буде, смертність буде на вищому рівні, плюс міграція — менше повернеться людей з-за кордону після 2030 року. Існує загальна закономірність, що чим довше триває війна, тим менше людей повертається з-за кордону у свою країну. Ці три чинники значно вплинуть на те, що за цим варіантом прогнозу, чисельність населення буде меншою.
— За вашими оцінками, яка кількість українців повернеться з-за кордону, якщо війна закінчиться у 2027 або ж у 2030 році?
— Я думаю, що тут варто згадати досвід минулих війн. Особливо цікавим є досвід війни у колишній Югославії, який ми ретельно досліджуємо. А він свідчить про те, що чим довше триває війна, тим менше біженців повертається додому, і так відбувається майже завжди. Під час війни відбувається зниження народжуваності — це природня реакція людей на війну. Підвищення смертності — це теж зрозуміло — бойові дії призводять до підвищеної смертності на фронті, а в наших умовах від повітряних атак ніхто не застрахований у будь-якому куточку України.
Під час війни на Балканах у колишній Югославії, багато людей виїжджало у інші європейські країни, потім їх деякі країни хотіли повернути в ті республіки звідки вони виїхали. Але значна частина цих людей адаптувалася в нових країнах і знайшла можливість там залишитися. А деякі країни, навпаки, не повертали цих людей додому, проводячи політику активної адаптації у своє суспільство.
Наприклад, Німеччина намагалася повернути додому всіх воєнних біженців, а Австрія, навпаки, залишала цих людей у себе і не проводила політики повернення. Кожна країна вирішувала це питання окремо і, скоріш за все, з нашими біженцями буде така ж ситуація.
Але варто враховувати, що зараз демографічна ситуація у Європі набагато гірша ніж була у період Балканських воєн і багато країн зацікавлені, щоб наші громадяни там залишилися, тому і проводять відповідну політику адаптації. Як буде після закінчення війни — важко сказати. Але, скоріш за все, за різними оцінками та опитуваннями, у 2027 році додому повернеться лише половина від тих українців, хто зараз знаходиться за кордоном.
Якщо війна закінчиться у 2030 році, то кількість повернень буде ще меншою — більшість людей адаптується до закордонного життя. Особливо ті, у кого є діти, які підуть до школи чи вступлять у вищий навчальний заклад, а їх батьки влаштуються на роботу та матимуть житло.
А якщо це люди зі східних чи південних регіонів України, де більшість житла поруйновано росіянами, то вони ймовірно можуть залишитися за кордоном, якщо матимуть перспективу на роботу та житло. Звісно, що кожне рішення буде індивідуальним, але як свідчить досвід попередніх воєнних конфліктів, то зазвичай, так і відбувається — чим довше триває війна, тим менше людей повертається.
— Якими буде співвідношення народжуваності та смертності, якщо війна закінчиться у 2027 або у 2030 роках?
— В цілому, ми вважаємо, що закінчення війни призведе до того, що рівень народжуваності в Україні буде підвищуватися за обома сценаріями, а смертність буде зменшуватися. Причому рівень народжуваності цілком може вийти на довоєнний період, а смертність, за нашим прогнозами може бути десь на рівні 2021 року, тобто найбільшою за останній час, оскільки тоді бушував коронавірус.
Але й не виключено, що ситуація зі смертністю може бути трохи кращою. Все залежить від умов, в яких житимуть люди. Ми прогнозуємо, що і тривалість життя українців у цей період буде трохи підвищуватися, у порівнянні зі зниженням цього показника під час війни.
До того ж, під час війни відбувається процеси, коли у найбільш вразливої категорії населення підвищується рівень смертності. Це не тільки ті, хто на фронті, а й ті, хто в тилу. Багато людей мають певні хронічні захворювання, а на тлі війни відбуваються загострення хвороб, тому цілком можливе таке явище, як передчасна смертність.
І не обов’язково це пов’язано з обстрілами. Українці живуть під постійним психологічним впливом на психіку. Зараз ми хвилюємося за себе, за своїх родичів, перебуваємо у стані постійного стресу — хто більшого, а хто меншого.
Після закінчення війни, багато цих чинників зникне, але все одно наслідки отриманих стресів залишаться у нашому організмі і позбутися їх буде дуже важко.
Якщо порівняти кількість померлих та народжених, то у нас все одно смертність буде перевищувати народжуваність у будь-якому разі.
Навряд чи ми вийдемо у 2040 році на рівень простого відтворення населення. У 2024 році, якщо брати по підконтрольній території, то за даними Мінюсту на 100 народжених припадало 280 померлих. Це дуже погане співвідношення. За нашим прогнозом, до 2040 року цей показник дещо покращиться. За попередніми оцінками на 100 народжених буде 200 або трохи менше смертей.
— На вашу думку, який з цих двох прогнозів є більш реалістичним?
— Було б добре, якби ми помилилися, і війна закінчилася у 2026, а ще краще у 2025 році. Поки що ми вважаємо, що 2027 рік, один із найбільш ймовірних сценаріїв. Але це наша думка станом на квітень 2025 року. Якщо несподівано війна закінчиться у цьому році, то ми переглянемо свій прогноз. Але тоді прогнозні параметри будуть залежати від того, на яких умовах та як саме закінчиться війна. Можливо військові чи представники розвідки можуть висунути більш актуальні гіпотези щодо дати завершення війни, але нам їх ніхто не повідомляє, тому нам самим доводиться вирішувати, яку дату брати за основу. Тому все це доволі умовні припущення.
— Які є можливі напрямки виходу з демографічної кризи?
— Нам потрібно проводити певну демографічну політику по всіх трьох складових демографічного процесу, але у першу чергу сприяти підвищенню народжуваності, яка є головним чинником.
В Україні треба створювати умови для підвищення народжуваності. До речі, з цією проблемою стикаються у більшості країн світу, але, наприклад, Франція та Скандинавські країни мають успішний досвід у цьому питанні. У них теж народжуваність не забезпечує просте відтворення населення, але тим не менш там рівень народжуваності значно вищий, ніж був в Україні до повномасштабного вторгнення.
Другий напрямок по смертності — це збільшення тривалості життя. І тут у нас є великі резерви, тому що ми програємо європейським країнам у цьому років 10, якщо порівнювати ще з довоєнних часів. Ми можемо збільшити тривалість життя, резерви для цього є, але повинні діяти спеціальні державні програми. Якщо підтримка народжуваності багато в чому залежить від держави і місцевих органів влади, то стосовно смертності, багато залежить від поведінки самих людей.
У українців повинна бути відповідна поведінка, здоровий спосіб життя, зменшення тютюнопаління, вживання алкоголю, заняття фізичною культурою. Від держави тут залежить створення якісної екології, стимулювання створення різних спортивних закладів. Цим може займатися держава або місцева влада.
— А як нам повернути тих, хто через війну виїхав за кордон?
— Що стосується міграції, то я вважаю, що все залежить від того, якою буде економічна політика і перспективи економічного розвитку держави.
У мирний час більшість міграційних процесів обумовлені економічними чинниками, тобто люди їдуть туди, де більша зарплата і де вони зможуть самореалізуватись. Тому від напрямків економічного розвитку і ситуації, яка буде в країні, залежить інтенсивність міграційних процесів.
Нам треба вживати заходів, щоб ті, хто виїхали — повернулися. Що стосується залучення, наприклад, діаспори для повернення, що іноді звучить у розмовах наших посадовців, то я у це не вірю, бо люди які там живуть вже давно адаптувалися.
— Дехто вважає, що нам допоможе залучення іноземців. Типу з’являться робочі руки і демографія покращиться?
— Щодо залучення іноземців, то це не вирішить демографічних проблем, на мою точку зору, тому що демографічна поведінка в усьому світі йде до зменшення рівня народжуваності, перевищення смертності над народжуваністю, це явище вже стало актуальним для більшості країн світу. Якщо до нас приїдуть люди з інших країн, то навряд чи вони будуть сприяти підвищенню чисельності населення.
Щодо залучення їх на ринку праці, то тут теж слід підходити більш обережно. Скоріш за все, після війни нам знадобляться додаткові робочі руки для відновлення країни, тому мігрантів можна залучати у межах певних контрактів на певний період часу.
Після закінчення війни певна частина людей все ж повернеться з-за кордону, буде демобілізація і може скластися дуже небезпечна ситуація, якщо всі робочі місця будуть зайняті іноземцями. Це може призвести до того, що тоді почнеться нова хвиля міграції, але вже трудової.
Тому на початках, поки не закінчиться війна і не стабілізується економічна, демографічна, соціальна ситуація, мігрантів з інших країн можна залучати на окремі види робіт, але на певні терміни і по контракту. І на перших порах без перспектив для надання громадянства.
— Чи вдасться Україні зупинити скорочення чисельності населення після війни?
— За прогнозом ООН, десь у 80-х роках цього століття, чисельність населення світу почне скорочуватися, тобто якщо ми розглядаємо ситуацію з точки зору ринку праці, то в усіх країнах буде проблема з залученням людей.
Окремі демографи кажуть, що це може відбутися вже навіть у 60 чи 70 роках, бо дуже часто прогнози ООН більш оптимістичні.
Я пам’ятаю, що свого часу прогнозувалось, що на планеті Земля буде 12 мільярдів жителів, потім 11, зараз кажуть про 10 мільярдів. А дехто вважає, що і стільки не буде, тому відбувається постійна зміна демографічної ситуації. Тому нам треба у сенсі економічного розвитку більше розробляти програм і стратегій розвитку за рахунок власних ресурсів.
— Кажуть, що подібні проблеми виникають через неефективність функціонування держави. Чи є у нас такі труднощі?
— Розумієте на початку незалежності Україна мала найкращі перспективи для подальшого розвитку. Ми мали найкращу ситуацію серед республік колишнього Союзу і більшості країн соцтабору.
Виникає питання: чому ми зараз опинилися на задніх позиціях в Європі. Як на мене, це неефективність керування державою. Нам треба просто розібратися — чому така ситуація, які чинники впливають, що ми не так робимо.
У Європі та у інших частинах світу є багато країн з меншою чисельністю населення ніж у нас, але живуть вони набагато краще. Наприклад, ті ж країни Балтії. Зараз, якщо дивитися по різних показниках, то і у Молдові не гірше ніж у нас, а кажуть, що й краще. Нас гальмують внутрішні причини, і тут трудові мігранти нам не допоможуть, бо сама державна система функціонує неефективно.
