"Ми будемо наступати, а не тільки себе захищати. Максимальна летальність, а не млява легальність. Показова ефектність, а не політична коректність. Ми будемо виховувати воїнів, а не тільки захисників", – заявив днями очільник Пентагону Піт Гегсет.
Таким чином він відреагував на ідею Дональда Трампа перейменувати Міністерство оборони на Міністерство війни. Адже, стверджує президент США, мало того, що це "набагато більш доречна" назва, вона ще й "несе в собі послання перемоги".
Саме з такою аргументацією Трамп прокоментував підписання 5 вересня виконавчого указу, згідно з яким Пентагон отримав ще одну офіційну назву – Міністерство війни. Уточнимо – саме "ще одну", а не нову: назва Міністерства оборони закріплена в законодавстві, й президентські виконавчі укази все ж не можуть переписувати закони, за які голосує Конгрес.
Перевірити його слова, певно, вдасться тільки у майбутньому, але сайт Міністерства оборони вже переїхав на нову адресу war.gov, а Гегсет перейменував себе у соцмережах на "міністра війни".
У цьому тексті ми пояснимо, звідки взялася назва "Міністерство війни", що перейменування Пентагону означатиме на практиці і про який ширший тренд американської політики, уособлений адміністрацією Трампа, може свідчити цей крок.
Справді, відомство США, яке було створене першим американським президентом Джорджем Вашингтоном і відповідало за оборонну політику, початково називалося Міністерством війни (Department of War).
Його головним завданням було забезпечення цивільного контролю за сухопутними військами США, військово-морськими силами та корпусом морської піхоти.
Два останніх роди військ зрештою передали під відання окремого Міністерства військово-морських сил США. А Міністерству війни через деякий час, на початку XX століття, доручили і військово-повітряні сили.
Міністерство війни проіснувало 158 років.
А точніше – до 1947-го, коли тодішній президент США Гаррі Трумен ініціював ухвалення Закону про національну безпеку. Ним три структури міністерського рівня, відповідальні за армію, флот та авіацію, обʼєднали у новій структурі – Національній військовій установі (National Military Establishment) на чолі з міністром оборони.
І зрештою, через два роки, у 1949-му, Національну військову установу перейменували на Міністерство оборони (Department of Defense) – нібито тому, що абревіатура NME дуже вже нагадувала англійське слово enemy ("ворог").
У Трумена були щонайменше дві причини, аби попросити Конгрес схвалити такі масштабні організаційні зміни.
По-перше, обʼєднання цивільного контролю над усіма родами військ в одне міністерство мало зменшити бюрократичну тяганину і навантаження на бюджет. Перед тим міністри, відповідальні за окремі роди військ, були однаково підзвітні президенту і не координували між собою дії.
А у Міністерстві оборони вони стали підпорядковуватись безпосередньо очільнику цього відомства як його заступники.
А що стосується назви, то – і це по-друге – зміна відображала геополітичну ситуацію після Другої світової війни, за якої США вже не так вели війни, як фокусувалися на оборонній політиці та розбудові альянсів.
До того ж адміністрація Трумена набагато ширше трактувала саму концепцію національної безпеки: згаданим вище законом 1947 року були також створені Рада національної безпеки та Центральне розвідувальне управління.
"Президент Трумен і його радники найбільше турбувалися за те, аби запобігати майбутнім війнам замість вести їх", – так пояснює появу слова "оборона" у назві міністерства американський історик Мелвін Леффлер.
Як поєднується це перейменування із заявами адміністрації Трампа, яка не втомлюється нагадувати про свою ефективність у "завершенні війн"?
Прихильники чинного президента наводять щонайменше два аргументи на користь ребрендингу.
Аргумент перший лежить передовсім у питанні престижу американської військової машини і того, як на це впливає нова назва.
В адміністрації Трампа, коментуючи рішення про перейменування, вказують: за Міністерства війни американське військо здобуло свої найбільш значні перемоги – в Англо-американській війні 1812-1814 років, а також Першій та Другій світових війнах.
"Наші засновники знали, що демонстрація сили буде найкращим способом гарантувати, аби ми рідко її використовували", –
І додають: "Назва "Міністерство війни" надсилає більш потужний сигнал про нашу готовність і рішучість порівняно з "Міністерством оборони", яка наголошує лише на оборонних можливостях".
Нинішній керівник Пентагону Піт Гегсет, серед іншого, тривалий час говорить про відновлення "воїнського етосу", стверджуючи, що попереднє військове керівництво надміру зосереджувалось на так званому "лівацтві" та "рівності".
У цьому руслі повернення назви часів XVIII століття, коли Штати справді були змушені багато покладатися на військову могутність як мінімум для відстоювання своєї незалежності, видається логічним продовженням чинної політики адміністрації у сфері оборони й нацбезпеки.
Аргумент другий: саме по собі перейменування є фактичним визнанням того, що США і так вели війни навіть після створення Міністерства оборони.
"Після створення Міністерства оборони, яке поглинуло Міністерство війни (і військово-морських сил) США здійснили набагато більше інтервенцій. Перейменування у Міністерство війни є звичайним визнанням реальності того, якою була фактична роль цього відомства останні 80 років", – вказує, приміром, колишній радник нинішнього керівника Пентагону Ден Колдуелл.
У Демократичній партії перейменування прогнозовано розкритикували, нагадавши Трампу його обіцянки стати "миротворцем" та "обʼєднувачем" і завершити всі війни. І справді, удари по іранських ядерних обʼєктах через добу після обіцянки Білого дому дати Ірану два тижні для дипломатії чи обстріл кораблів, які нібито перевозили наркотики з Венесуели, пасують радше наративу мілітаризації США, аніж навпаки.
"Назва "Міністерство війни", можливо, якраз і пасує Трампу, враховуючи, що війни по всьому світу продовжують вирувати без кінця, незважаючи на його обіцянки, що він закінчить війну в Україні "в перший же день" і швидко покладе край кризі в Газі. Хоча Трамп більшу частину часу благає про Нобелівську премію миру і скаржиться, що він її ще не отримав, цілком очевидно, що Трамп є ким завгодно, але не президентом-миротворцем", – сказав голова Національного комітету Демпартії Кен Мартін.
До того ж про перейменування оголосили в той час, коли адміністрація Трампа почала розгортати військових і сили Національної гвардії у великих містах, контрольованих представниками демократів, під егідою боротьби зі злочинністю. Цей крок вочевидь розрахований для удару по рейтингах Демократичної партії, аби виставити її представників некомпетентними в питанні, яке вважають важливим 66% американців.
Та що там, сам Трамп буквально пригрозив Чикаго відправкою військ словами
"скоро вони дізнаються, чому Міністерство війни називається саме так".
Республіканці здебільшого прогнозовано підтримали перейменування Пентагону.
Навіть далеко не близький союзник президента США, сенатор Мітч Макконнелл скористався нагодою, аби закликати адміністрацію збільшити витрати на військову оборону (у проєкті бюджету на 2026/2027 фінансовий рік вони й так мають сягнути рекордного 1 трильйона доларів).
Соціологічні компанії ще не встигли провести великої кількості опитувань, аби дізнатися ставлення американців до перейменування.
Натомість чи не єдине опитування YouGov показало, що на користь такого рішення адміністрації Трампа висловився тільки 21% респондентів, тоді як майже 60% виступили проти.
Сам по собі виконавчий указ президента США не означає, що назви "Міністерство оборони" більше не існує.
По-перше, варто нагадати, що американське оборонне відомство було перейменоване поправкою до Закону про національну оборону у 1949 році. Інакше кажучи, "Міністерство війни" як офіційна назва так само потребуватиме схвалення Конгресу США.
І хоча контрольовані республіканцями Палата представників і Сенат, найімовірніше, такі зміни проголосують (і вже внесли відповідні законопроєкти), конкретно зараз Міністерство війни – це саме другорядна назва.
Це визнають і в Білому домі: указ Трампа "доручає міністру війни рекомендувати дії, включно з законодавчими та виконавчими, необхідні для постійного перейменування Міністерства оборони США на Міністерство війни".
Та навіть якщо (чи радше, коли) Конгрес ухвалить усі необхідні для перейменування рішення, постане ще одна проблема. Зміна назви – це завжди витрати грошей: від встановлення нових табличок на установах до випуску брендованої канцелярії.
Найближчий аналогічний приклад відбувся за президентства Джо Байдена у 2022 році, коли його адміністрація запропонувала змінити назви девʼяти військових баз на території США, названих на честь генералів, що воювали на боці сепаратистської Конфедерації в роки громадянської війни. У Пентагоні тоді оцінили перейменування у $40 млн (до речі, сімом базам Трамп уже розпорядився повернути старі назви.)
У випадку Міністерства війни перейменування, звісно, буде масштабнішим і дорожчим.
Офіційна назва Пентагону має бути замінена на понад 700 тисячах установ і баз у всіх американських штатах і 40 державах.
Колишній працівник Міноборони США, який на умовах анонімності поговорив з Politico, оцінив перейменування у "мільйони доларів". Спеціалізований сайт The Pricer підрахував, що витрати можуть становити 150-300 млн доларів, якщо зміну назви розтягнути на три-пʼять років, і до 1,2 млрд доларів, якщо адміністрація Трампа вирішить зробити це за рік.
Такі витрати не надто узгоджуються з проголошеною Білим домом боротьбою з марнотратством і стали черговим предметом критики з боку Демократичної партії.
"Чому б не скерувати ці кошти на підтримку родин військових чи роботу дипломатів, які допомагають в принципі запобігти спалахуванню конфліктів? Тому що Трамп використовуватиме наших військових радше для заробляння політичних очок, аніж зміцнення національної безпеки і підтримки наших хоробрих військовослужбовців та їхніх родин", – сказала, приміром, ветеранка і сенаторка-демократка Теммі Дакворт.
Якщо ж відкинути ці досить приземлені питання, то "повернення" Міністерства війни несе в собі передусім символічний сенс, який лягає як у світогляд Дональда Трампа, так і в чинну політику його адміністрації.
Не буде перебільшенням сказати, що це – повернення до Америки ХІХ століття, керованої так званою доктриною Монро, що чітко ділила світ на американську та європейську сфери впливу. І коли США відмовлялися від будь-якого втручання за межами Американського материка, своєї традиційної сфери впливу.
У це русло лягають і намагання адміністрації Трампа згорнути програми підтримки європейських союзників, і поступовий відхід від активної ролі в НАТО та інших безпекових альянсах.
Про повільне повернення Штатів у геополітичні рамки ХІХ століття свідчать і останні повідомлення ЗМІ, згідно з якими проєкт нової стратегії національної безпеки США віддає пріоритет протидії внутрішнім загрозам і загрозам у Західній півкулі – згадаймо, наприклад, удари по кораблях, повʼязаних із режимом Мадуро у Венесуелі.
Загроза Китаю та Росії в такій парадигмі виноситься за дужки американської формули нацбезпеки.
Бажання Трампа і його адміністрації відшукати "величну добу" для США цілком зрозуміле. Питання лише в тому, чи відповідає ця доба реаліям сучасності і чи може Америка просто перестати бути світовим лідером чи одним зі світових лідерів.
І, звісно, чи справді перейменування одного міністерства, хай і ключового у сфері оборони та національної безпеки, стане реальним кроком до цієї "величі"?
журналіст "Європейської правди"
