31 липня, трохи більше ніж місяць тому, під тиском вуличних протестів парламент проголосував за президентський законопроєкт, який повернув незалежність НАБУ та САП.

За дев'ять днів до того той самий парламент, але під тиском Банкової, цю ж незалежність забирав, чим спровокував не лише суспільне обурення і появу студентів з картонками під вікнами Офісу президента, а й, м'яко кажучи, подив європейських партнерів. 

Тоді здавалося, що всі все зрозуміли й антикорупційна вертикаль надалі може працювати у звичному режимі. Однак відтоді відбулися події, які здебільшого не помітні загалу. Події, які можуть свідчити, що протистояння місячної давнини було лише однією з битв у затяжній війні за політичне виживання правлячої верхівки.

Авжеж, так щиро і в неприродний спосіб вдруге ламати НАБУ і САП принаймні поки що ніхто не наважиться. Але "допомогти" їм втратити частину повноважень, суспільну довіру, сон і ще низку детективів – цілком реальна перспектива. 

"Українська правда" вирішила розібратися, наскільки щирі наміри влади дати спокій Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. 

Попередні висновки невтішні: все вказує на те, що у протистоянні між владою та незалежними від влади антикорупціонерами "вижити" може лише один. І, зважаючи на наявні сили й "засоби", далеко не факт, що це будуть НАБУ і САП. 

У жовтні минулого року "Українська правда" почала працювати над новою темою: таємні зустрічі близького товариша президента Тімура Міндіча з представниками влади в квартирі за адресою Грушевського, 9-а. 

Тоді ми отримали низку сигналів про те, що саме за цією адресою вирішується багато питань державної ваги. Щоправда, у приватних інтересах.

Прізвище співвласника студії "Квартал-95" Міндіча дедалі частіше лунало в розмовах з різними джерелами в контексті енергетичної сфери та навіть оборонки, тому редакція спробувала зафіксувати відвідувачів саме тієї квартири саме в тому будинку. 

Дуже швидко ми зрозуміли, що ця спроба була приречена, і доки ми намагались спостерігати за Міндічем, спостерігали за нами. Чи то через те, що Міндіч надто близький до президента, чи то через те, що в тому ж будинку є і президентська квартира, об'єкт перебував під пильним наглядом безпекових служб. 

Через відсутність результатів, після кількох невдалих спроб, нам зрештою довелося змінити тему. Чим, як зараз виявилось, ми могли врятувати спецоперацію НАБУ і САП. Бо через постійну увагу журналістів до зустрічей у цій квартирі Міндіч міг перенести важливі зустрічі в інше місце, але не зробив цього. Можливо, тому що журналісти здебільшого сприймаються представниками влади як вороги, а не запобіжник від великих помилок.

Станом на осінь минулого року, за інформацією джерел "Української правди" в політичних та бізнесових колах, квартиру Міндіча могли перевіряти на наявність у ній пристроїв прослуховування двічі на тиждень. І жодного разу факт прослуховування не було встановлено.

Як стверджують співрозмовники серед впливових політиків, після того, як УП оприлюднила інформацію про прослуховування квартири Міндіча, Офіс президента не одразу повірив у її правдивість. Але водночас усіма можливими каналами намагався з'ясувати, чи не вигадана ця історія спеціально для того, щоб налякати владу в момент, коли та намагалась знищити незалежність НАБУ і САП.

Можливо, саме тому квартиру Міндіча перевірили майже за два тижні після появи інформації про "прослушку". І саме тому, за даними джерел "Української правди" у правоохоронних колах, цього разу перевірку здійснювала не та державна установа, яка безуспішно перевіряла квартиру раніше. 

Свідченням того, що ОП виявив прослуховуючі пристрої не в стелі, а в підлозі квартири Міндіча, може бути одне раптове звільнення. 21 серпня Наглядова рада АТ "НАЕК "Енергоатом" задовольнила заяву в.о. голови правління компанії Петра Котіна про припинення повноважень. 

Як стверджує народний депутат від фракції "Голос" Ярослав Железняк, після звільнення Котін взагалі залишив країну. За збігом обставин чи ні, але численні джерела УП ще рік тому називали серед сфер впливу Міндіча саме "Енергоатом". 

Чи бував Котін "в гостях" у Міндіча, наразі редакції підтвердити не вдалося. Зміст плівок поки не розголошується. І це спричиняє інший виток цікавості Офісу президента, який цього разу за допомогою всіх можливих контактерів намагається скласти уявлення про зміст записів чи хоча б про їхній період. Оскільки за даними співрозмовників "Української правди" в політичних і бізнесових колах, додому до Міндіча могло ходити не просто широке коло впливових людей, а й перша особа держави.

Джерела УП у правоохоронних органах переконують, що нещодавно Офіс президента намагався з'ясувати, чи отримає ще один (після Олексія Чернишова – УП) друг президента підозру в корупції, якщо повернеться в Україну. І оскільки антикорупційні органи за законом не коментують підозри до того, як їх вручать, ані підтвердження, ані спростування вони не отримали. Втім, наявність таких питань може впливати на бажання Міндіча повернутись у країну. 

Співрозмовники УП в оточенні президента наголошують, що наразі якихось панічних настроїв у головній будівлі країни не спостерігається. Широко циркулює думка про те, що у Міндіча обговорювали здебільшого побутові, а не корупційні питання. Хоча у співрозмовників, знайомих із другом президента, інша думка: "Якщо плівки – правда, то потрібно думати не про переобрання Зеленського, а про гарантії безпеки". Тому й, можливо, для того, щоб не злякати оточення і зберегти керованість системи, яка і без того тримається на теоретичних гарантіях у примарному політичному майбутньому, в Офісі можуть лише вдавати спокій. 

Оскільки паралельно там продовжують шукати способи, як вирішити ситуацію, яка стала можливою на шостому і сьомому роках перебування Володимира Зеленського на найвищій посаді. Коли без перспективи можливих виборів коло осіб, обмежених лише довірою президента, замість очікуваних рішень і виконаних задач почало створювати проблеми з антикорупціонерами. За словами співрозмовників "Української правди" в цих органах, над пошуком виходу із ситуації наразі може працювати до трьохсот співробітників Служби безпеки України з трьох управлінь, які займаються розслідуваннями по НАБУ і САП.

Натомість у Службі безпеки на запит УП заперечують цю інформацію: "Інформація про кількість співробітників, які на постійній основі працюють над відповідними справами, не відповідає дійсності і перебільшена в кілька десятків разів. 

Як неодноразово зазначала Служба безпеки України, будь-які кримінальні провадження, в яких фігурують представники НАБУ, стосуються окремих співробітників Бюро та не мають відношення до роботи цієї державної установи в цілому. 

Як і раніше, СБУ виступає за конструктивну співпрацю задля зміцнення інституційних спроможностей, очищення від корупційного чи проросійського впливу та посилення незалежності нашої держави".

21 липня о 5-ій ранку розпочався рейд Служби безпеки України, який пізніше і СБУ, і президент Зеленський прокоментують як "дії, направлені на очищення НАБУ і САП від російського впливу". 49 обшуків провели у співробітників НАБУ в межах "спецоперації". За її результатами, двох детективів Бюро арештували за підозрою в державній зраді та пособництві Російській Федерації. 

Тоді багато хто в українському суспільстві чи не вперше почув про такого народного депутата від забороненої проросійської партії ОПЗЖ як Федір Христенко. За даними СБУ, начебто саме через цього депутата російські спецслужби могли здійснювати вплив на антикорупційні органи. 

Христенко обирався до парламенту в 2019 році по мажоритарному округу в багатостраждальних містах Донецької області – Бахмут і Лиман. А напередодні повномасштабного вторгнення, за інформацією журналістів програми СХЕМИ, виїхав з країни і до минулого тижня перебував у Дубаї. Під час обшуків у батьків Христенка в липні цього року, за офіційними повідомленнями СБУ, було знайдено анкети детективів НАБУ зі службовою інформацією російською мовою та матеріали негласного стеження за фігурантами кримінальних проваджень. 

Тоді Служба безпеки оприлюднила записи розмов Христенка, в яких він вихваляється зв'язками з НАБУ. Головним контактером нардепа у службі називають одного з керівників міжрегіональних управлінь детективів Бюро Руслана Магамедрасулова. Йому інкримінують також допомогу своєму батьку-підприємцю у веденні чи то підготовці до ведення незаконної торгівлі з Росією. 

За інформацією від джерел "Української правди" в СБУ, під час затримання 21 липня Магамедрасулов навмисно зламав телефон. Проте в процесі проведення слідчих дій його вміст вдалось викачати. Однак чи є там підтвердження зв'язків з Росією, наразі співрозмовники у Службі не беруться говорити: 

"Було виявлено значну кількість доказової бази щодо низки корупційних зловживань з боку фігуранта: оборудки з фіктивними компаніями, тиск на податкову, зловживання службовим положенням, вивід активів і багато іншого"

За інформацією силовиків, на автівці дружини Христенка в перші дні повномасштабного вторгнення залишила країну родина іншого "набушника" – керівника підрозділу детективів Олександра Скомарова. Про це сам Скомаров розповів у коментарі УП як про співпадіння. 

Окрім того, за інформацією джерел в СБУ, із Христенком контактував і перший заступник директора НАБУ Денис Гюльмагомедов, до якого також прийшли з обшуками 21 липня в рамках "спецоперації". 

Гостроти ситуації додають ті факти, що Магомедрасулов був одним із тих детективів, які організовували прослуховування квартири Міндіча, а Скомаров розслідував справу іншого друга президента, віцепрем'єр-міністра Чернишова. 

За більше ніж півтора місяця жодних інших доказів можливої співпраці співробітників НАБУ з Христенком Служба безпеки не продемонструвала і до минулої суботи, здавалося, не продемонструє.

За інформацією джерел "Української правди" серед антикорупційних органів, напередодні вручення підозри в незаконному збагаченні генералу СБУ Іллі Вітюку високопосадові представники Служби неодноразово пропонували НАБУ І САП: передати цей кейс в інший орган нв обмін на перекваліфікацію статті Магамедрасулову з подальшим його виходом із СІЗО під заставу.

Також джерела в НАБУ і САП зазначають: "Поміняти реальну справу Вітюка з реальним незаконним збагаченням на вигадану справу по Магомедрасулову чи якихось інших детективів – це абсурд. По-перше, якщо є справжні факти, а не скомпільовані, то ми нікого не захищатимемо. Який сенс? А по-друге, вони так будуть брати "полонених" постійно". 

У коментарі УП СБУ заперечує такі спроби: "Співробітники СБУ працюють виключно у правовому полі, тож про жодні пропозиції "поміняти" одних фігурантів справ на інших мова не йде і йти не може. Слідчі Служби безпеки переконані в наявності достатньої доказової бази, яка підтверджує обвинувачення Магамедрасулову. Окремо зазначаємо: приналежність до будь-якої правоохоронної, безпекової чи антикорупційної структури не дає індульгенції та не є приводом для уникнення відповідальності. Це стосується співробітників і НАБУ, і СБУ, і всіх інших органів влади" 

В день вручення підозри Вітюку Служба безпеки відреагувала нетрадиційною офіційною заявою, називаючи такі дії НАБУ і САП "помстою" за липневі події і двох детективів у СІЗО. 

На думку представників антикорупційних органів, це була не єдина реакція на чергового впливого спецслужбовця, який опинився під підозрою. Адже одразу після підозри Вітюку співробітники СБУ затримали на кордоні дружину одного з детективів НАБУ, а після тривалої розмови вручили їй 4 повістки на допити. Це був один зі співробітників Бюро, до якого служба приходила з обшуком 21 липня через родичів на тимчасово окупованих територіях. 

А згодом, наприкінці минулого тижня, директор НАБУ Семен Кривонос заявив про те, що Служба безпеки України готує нову хвилю підозр співробітникам антикорупційних органів.

Того ж самого дня "Українській правді" за допомогою джерел у політичних та провоохоронних колах вдалося підтвердити можливе раптове повернення в Україну підозрюваного не лише в державній зраді, а й у впливі на НАБУ – народного депутата Христенка.

Події, які протягом всього цього часу паралельно відбувались на іншому кінці світу в Перській затоці в Об'єднаних Арабських Еміратах, можуть мати вирішальний вплив на історію з протистоянням влади з НАБУ і САП.

У публікації від 6-го серпня "Літній контрнаступ. Які докази російського впливу на НАБУ має СБУ" "Українська правда" повідомляла, що на початку серпня представники Служби безпеки намагались контактувати з Христенком в Дубаї. Вони хотіли отримати свідчення на співробітників НАБУ, які фігурують в операції Служби безпеки щодо російського впливу. В СБУ тоді таку інформацію не підтвердили і не спростували, а сам Христенко у переписці з журналістами УП декілька разів наголосив на загрозі своєму життю.

Тоді, за інформацією джерел УП у правоохоронних органах, нардепа кілька разів у супроводі охорони возили в українське консульство, а згодом взагалі арештували. Це може свідчити про те, що Христенко відмовився давати свідчення.

Минулого тижня журналісти УП вкотре звернулись до Христенка з питаннями, але цього разу він не лише не відповів, а й не прочитав повідомлення. Тоді ж співрозмовники "Української правди" розповіли, що депутата можуть екстрадувати в Україну вже протягом кількох найближчих днів. А наступного дня, в суботу 6 вересня, Служба безпеки України та Офіс генерального прокурора повідомили, що на території України затримали народного депутата IX скликання від забороненої політичної партії "ОПЗЖ", який перебував у розшуку за підозрою в державній зраді – тобто того самого Федора Христенка.

За інформацією джерел "Української правди" в правоохоронних органах, вночі 6 вересня народний депутат Христенко Федір Володимирович перетнув державний кордон України з Республікою Молдова через пункт пропуску "Староказаче" Одеської області. А вже вдень СБУ і Офіс генерального прокурора опублікували фото депутата із зали Печерського суду, де йому обирали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. 

Того ж дня видання "Дзеркало тижня" повідомило, що Христенка не екстрадували, а передали Україні:

"За даними наших джерел, його не екстрадували, а просто передали СБУ з Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). Ця вкрай рідкісна історія стала можливою завдяки втручанню осіб найвищого політичного рівня. Іншими словами, за політичною домовленістю.

Над поверненням Христенка працював Рустем Умєров за дорученням президента України Володимира Зеленського. При цьому за Христенком їздив заступник голови СБУ, начальник департаменту контррозвідки Олександр Поклад, після чого Христенко "добровільно" вирішив повернутися в Україну".

Тобто над поверненням одного підозрюваного в державній зраді народного депутата, який у телефонних розмовах хизувався впливом на НАБУ, могли працювати секретар РНБО Рустем Умєров та найвпливовіший контррозвідник країни Олександр Поклад. І донедавна супернепублічний Поклад і Умєров також представляють Україну на перемовинах із Росією. 

Джерела "Української правди" в парламенті розповідають, що Умєров має найкращі зв'язки на Близькому Сході: "І до Умєрова, і до його брата у країнах Перської затоки ставляться як до рідних".

Що стосується Поклада, то про його здібності діставати росіян і колаборантів у будь-якій точці вже багато років у політичних кулуарах ходять легенди. 

Словом, найсильніший тандем для повернення свідчить про серйозність планів Банкової на Христенка, який наразі є головним і чи не єдиним можливим "козирем" Офісу президента в боротьбі з НАБУ і САП. 

Дубай вже багато років є останнім бастіоном для десятків українських втікачів. Усі ці люди приїжджають в емірат, очевидно, не з пустими руками, а з великими грошима. І саме тому створювати прецедент з екстрадицією Христенка – це послати сигнал усім іншим новоспеченим "дубайцям" про небезпеку. А це означало б, що кількість країн, які майже ніколи не видають втікачів, могла стрімко зменшитись до однієї Австрії. Можливо, саме тому замість бюрократичної і майже безперспективної екстрадиції було обрано неюридичний варіант, за якого Христенко зникає з Дубая і з'являється в Україні.

Співрозмовники серед впливових політичних діячів наголошують, що можливе зведення рахунків з НАБУ і САП можє бути не єдиною мотивацією для Офісу президента, хоч і головною: 

"Христенко міг опинитись в Москві і почати брати участь в інформаційних кампаніях проти України, розповідаючи про корупцію". 

До речі, як стверджують джерела УП у правоохоронних органах та в парламенті, Христенко, перебуваючи в руках української влади, може дати свідчення не лише на детективів Бюро, з якими він спілкувався, а й на політичних діячів. Щоправда, чи матимуть якісь із цих кейсів справді російський вплив, чи стосуватимуться корупції – наразі невідомо. І, що найголовніше, чи зможе слідство підтвердити фактами можливі версії горе-втікача? 

Одразу після оприлюднення інформації про повернення Христенка СБУ опублікувала заяву: 

"Серед іншого, за матеріалами справи, підозрюваний народний депутат налагодив ефективний механізм впливу на керівництво одного з правоохоронних органів України".

Водночас, Офіс генерального прокурора конкретизував заяву, додавши, що епізод стосується 2020–2021 років. 

Однак чому СБУ та ОГПУ вийшли із заявою саме стосовно цього періода, і який стосунок ці роки можуть мати до ситуації в НАБУ і САП, станом на зараз не є зрозумілим. Як і незрозуміло, чим передусім керувався Офіс президента у безпрецедентній боротьбі за депутата Христенка: інтересами держави чи своїми приватними? 

28 червня 1914 року вбивство австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда боснійським сербом Гаврилом Принципом стало причиною початку Першої світової війни.

Наближення оголошення підозри віцепрем'єр-міністру та міністру єдності України Олексію Чернишову, другу родини президента Володимира Зеленського, у червні 2025 року стало початком відкритої війни між владою та НАБУ і САП. Війни, до якої згодом було втягнуто багато інших органів і посадових осіб.

Як ми вже розповідали раніше, справа Міндіча, яку антикорупціонери і досі не підтвердили, але й не спростували, згодом лише додала впевненості Банковій у незворотності шляху проти антикорорганів. Майже одночасно відбулися й обшуки в Німеччині у колись незамінного менеджера президента з економічних питань Ростислава Шурми.

І хоча за ці майже півтора місяця від скандального голосування в парламенті за законопроєкт, який передавав незалежність НАБУ і САП у руки залежного від ОП генерального прокурора, у всіх трьох справах публічно нічого не відбувалося, непублічно робота триває. Кожен із трьох кейсів будь-якої миті може створити для Володимира Зеленського політичні проблеми. 

Станом на зараз, за інформацією УП, Ростислав Шурма переїхав із Німеччини, з якої вже були прецеденти екстрадиції за запитом України, до все ще надійної Австрійської республіки, яка міцно тримає в своїх кордонах добрих два десятки українських фігурантів різних кримінальних справ.

Тімур Міндіч, за даними співрозмовників у бізнесових колах, у перспективі сподівається на притулок в Ізраїлі. А найбільш "незахищений" іноземними юрисдикціями Чернишов, якого із Варшави до Києва повертали силами цілого ГУР, поки що безрезультатно намагається зрозуміти масштаб своїх проблем із законом. 

Адже суспільство, наприклад, все ще не отримало відповідь на питання, для кого компанія, пов'язана з Чернишовим, будувала маєтки під Києвом під час війни. 

Водночас НАБУ і САП, попри всі виклики й очікування суспільства, і досі не мають можливості незалежного від СБУ прослуховування фігурантів. А проведення експертиз у кримінальних справах, які і досі контролюються владою, в кожній окремій справі можуть не лише гальмуватися, а й слугувати джерелом витоку інформації для ОП. 

Наприклад, у справі Чернишова зробити експертизу й уникнути зливу вдалося лише тому, що в матеріалах НАБУ і САП зазначали компанії, інформація стосовно кримінальних справ по яких вже фігурувала у публічній площині, і не зазначили прізвище друга президента. Шурма начебто знав і про справу, і про рухи в його справі, але на той момент вже перебував за кордоном і не вірив, що німецькі правоохоронці у супроводі детективів НАБУ переступлять поріг його помешкання у передмісті Мюнхена та ще й заберуть телефон.

Що відбуватиметься, якщо і коли НАБУ і САП зможуть фіналізуватись у справі плівок Міндіча, не складно уявити. 

Авжеж, якщо до того часу ці органи будуть існувати не лише на папері. 

В будь-якому разі, схоже, в Офісі президента вирішили не чекати розвитку подій. Від 31 липня, з моменту повернення повноважень НАБУ і САП, вже відбулося щонайменше дві публічні спроби політичного приборкання антикорупційної вертикалі. 

За даними Центру протидії корупції, протягом серпня влада намагалась проголосувати поправку до Кримінального кодексу, відповідно до якої заподіяння шкоди (зокрема державі) не вважається злочином, якщо вчинене особою, яка виконувала контррозвідувальне завдання. А також інший законопроєкт, згідно з яким уникнути відповідальності за корупцію на закупівлях можна було б, отримавши розʼяснення в Мінекономіки (або іншого органу, підпорядкованого Офісу президента). У цьому законопроєкті право розпочинати офіційне розслідування знову дарували генеральному прокурору. 

"Те що відбулося 21 липня, має ефект. В НАБУ і САП всі розуміють, що якщо ти готовий брати участь у розслідуванні по топпосадовцях або друзях президента, цілком ймовірно, доведеться нести відповідальність, проходити через обшуки, допити. Навіть якщо це все робиться всупереч закону. Тобто одні можуть діяти незаконно, а інші не мають змоги діяти законно, бо на них чиниться тиск",– розмірковує не під запис один із представників антикорупційної вертикалі. 

"Були певні тригерні події на тому тижні – відповідно вони йдуть по тому сценарію. Але є активність, і вона матиме наслідки", – не під запис розповідає один із детективів, до кого СБУ прийшла додому з обшуками півтора місяця тому.

Редакції "Української правди" вдалося ознайомитись із рапортом ГУ "Д" ДЗНД Служби безпеки України. Цим документом, зокрема, керувалися співробітники Служби у своїх діях вранці 21 липня, і за яким, на думку співрозмовників УП у антикорупційних органах, СБУ продовжує працювати і зараз. Редакція не має дозволу демонструвати цей документ, але окремої уваги заслуговують ці два абзаци: 

"У той же час співробітниками НАБУ через їх контакти у рф систематично відпрацьовується завдання спрямовані на дискредитацію вищого військово-політичного керівництва держави. 

Таким чином у діях ряду співробітників НАБУ, наявні ознаки вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України, а саме вчинення державної зради шляхом надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України на користь рф".

Співрозмовники УП в СБУ переконують, що такі формулювання могли мати місце, але виключно у тих кримінальних провадженнях, які стосуються детективів НАБУ, які мають родичів з паспортами РФ на окупованих територіях і які не повідомили про це під час отримання допуску до державної таємниці. 

Як стверджують одразу кілька опитаних нами впливових співрозмовників у антикорупційних органах, саме під це формулювання можна "підв'язати" як справу Чернишова, так і прослуховування квартири Міндіча. Власне, як і дії українського парламенту та всіх причетних з Офісу президента до голосування 22 липня цього року.

Втім, з огляду на повернення депутата Христенка з Дубая в Україну, "цей тиждень для НАБУ і САП може бути важким". Принаймні про це попереджають співрозмовники УП в одному із силових відомств:

"Христенко дає резонансні і ґрунтовні свідчення, ініціативно. Очевидно, вони будуть долучені до кримінальної справи". 

В будь-якому разі свідчення нардепа, як і плівки Міндіча наразі засекречені та становлять таємницю досудового розслідування. І єдине, що, здається, у всій цій історії можна стверджувати, що з усіх можливих сценаріїв розвитку подій єдиним переможцем може вийти Росія, яка не приховує прагнень у знищенні антикорупційних органів, української влади та ліквідації української держави.