Майже сім років тому Вінниця попрощалась з волонтером та військовим Валентином Белінським. Спогади про нього понині намагаються зберегти близькі, рідні та друзі. Ще в далекому 2014 році, коли російська нога ступила на українську землю, Валентин вирішив стати волонтером.
«Мій брат мав власний бізнес. Це міжнародні логістичні маршрути з перевезення людей та вантажу за кордон. Він був енергійним і досить талановитим водієм. Коли ж почалась АТО, вирішив залишити свій бізнес, та допомогти військовим. Волонтерив з початку воєнних дій на Донбасі. З 2014 по 2017 рік здійснив більше сотні поїздок у зону бойових дій. Був енергійним, мав багато планів на життя, рідні спершу не могли прийняти його вибір, а згодом всі стали підтримувати», - розповідає сестра героя Ірина Побережна.
Поруч з Валентином до військових їздила волонтерка Олена Варлан-Кульшенко. Каже, як тільки Валентин одягав свої тактичні рукавиці – це означало, що рух починається.
«Я не знаю іншого водія з такими, особливими уміннями та талантом доставити вантаж максимально швидко. Пригадую ситуацію, коли потрібно було доставити кровозамінники. На фронті вони дуже цінні. Так от ми з Валентином змогли за добу з хвостиком завезти їх і повернутися у Вінницю», - згадує пані Олена.
Жінка також пригадала випадок, коли вони приїхали до танкістів, вивантажили допомогу, спілкувались, і раптом по рації передали, що виїхала ворожа САУ та от-от має початись обстріл.
«Наші воїни хвилювались за нас, просили виїхати, щоб встигнути оминути обстріл. До всього почалась злива, машину заносило. Потрібно було проїхати поле, а потім дорогою біля лісопосадки. Нас супроводжував військовий, він сів до нас в автомобіль, щоб показати де потрібно звернути, щоб не потрапити до окупантів. Ми виїжджали і побачили у дзеркалах, як російська артилерія накриває позицію хлопців. Їхали та плакали, адже розуміли наскільки страшно і наскільки багато віддають наші захисники, щоб ми могли навіть проскочити цією дорогою, а тим більше жити далі в Україні», - ділиться пані Олена.
Згодом Валентин вирішив доєднатись до захисту країни. Він підписав контракт, служив водієм-санітаром у 59-й окремій мотопіхотній бригаді. В зоні бойових дій у вересні 2018 року у чоловіка зупинилось серце.
Валентин відзначений численними нагородами та подяками за волонтерську діяльність від громадських та релігійних організацій. Нагороджений вищою відзнакою Української Православної церкви Київського Патріархату за «Жертовність і любов до України»; орденами «Єдність та воля», «Бойовий волонтер України»; медалями «За вірність національній ідеї», «За оборону рідної держави», «За волонтерську діяльність», «За гідність та патріотизм»; нагрудним знаком «Волонтер України».
Вінниця.info, фото із архіву Ірини Побережної
