Гойдалки, хвойні дерева, понад сотня кущів троянд, та дитячий ігровий комплекс – так виглядає сучасний парк села ЖорнищеІллінецької громади. Кошти на його облаштування виділила мати загиблого героя Олександра Кудіна.
«Саша любив допомагати людям. Тому я вирішила в його пам'ять зробити щось хороше для мешканців села. Виділила 100 тисяч гривень,щоб підписали ґрунтову дорогу та півтора мільйони на будівництво сучасного парку поблизу школи. Діти сюди прибігають бавитися на гойдалках та в будиночку. Поруч із каменю споруджений пам’ятник із портретом мого сина», - каже Інна Кудіна.
Жінці 86 років. Вона з родиною евакуювалась із села Поліське на Київщині, після трагедії на Чорнобильській атомній станції. Каже, залишила дім із усіма речами та переїхала на Хмельниччину.
«В мене було троє дітей, дві доньки, та син. Нам дали як переселенцям великий будинок. Після смерті чоловіка я із сином залишила будинок донькам. Ми обоє переїхали в село Жорнище, на Вінниччину. Тут я завела господарство, обробляла город, син завжди мені допомагав», - згадує Інна Кудіна.
Олександр у 1984 році закінчив Чорнобильську середню школу №2, а згодом вступив до Київського професійно-технічного училища №41, де опанував фах електрика. Любив велоспорт: будь-який велосипед міг розібрати та скласти знову, часто створював власні зразки. Хотів подорожувати Україною на велосипеді.
Під час повномасштабного російського вторгнення Олександра мобілізували до лав ЗСУ. Вже 26 лютого він виконував завдання в складі батальйону охорони однієї з авіаційних бригад Повітряних Сил. Обіймав посаду стрільця.
«Саша передбачав свою смерть. Якось телефонував, мені та вибачався. За день до важкого бою намагався підбадьорювати побратимів, приготував їм шашлик. Він був на передових позиціях разом зі своїм командиром на Донеччині. Перед тим охороняв авіаційні об’єкти. Упродовж доби їм вдавалося стримувати атаку, але потім він потрапив під обстріл. Мені сповістили, що 8 квітня 2023 року син загинув. Я щодня плачу, шукаю чим би себе розрадити. Хочу щоб на стіні школи у нашому селі намалювали великий портрет мого сина. Я готова виділити на це кошти. Хочу, щоб сина пам’ятали завжди», - каже пані Інна.
Вінниця.info, фотоіз архіву Інни Кудіної
