Андрій Кожушина — 23-річний хлопець, який попри війну, окупацію, переслідування, не зламався. Він — студент одразу двох факультетів Приазовського державного технічного університету (ПДТУ), секретар приймальної комісії, секретар навчально-наукового інституту сучасних технологій та Голова студентського сенату. І все це — попри жахливий досвід життя в окупованому Маріуполі та складну евакуацію.
“У мене дуже багато регалій. Я студент двох факультетів, секретар приймальної комісії, секретар інституту сучасних технологій і ще голова студентського сенату. Дуже багато всього…” — з усмішкою розповідає Андрій.
(фото з архіву Андрія Кожушини)
Рідне місто Андрія — Маріуполь, Кальміуський район. Саме тут він працював і навчався до війни. До ПДТУ вступив у 2021 році після коледжу за спеціальністю “Теплоенергетика”.
24 лютого 2022 року його життя, як і мільйонів українців, змінилося назавжди.
“Я приблизно здогадувався, що щось буде. Всі про це говорили. 22 лютого ми навіть виходили на мирну акцію біля драмтеатру, протестували проти визнання “ЛДНР”… А вже за два дні почалась війна. Я жив у такому районі, де не одразу було чути обстріли. Десь ближче до 10:00 ранку я почув перші вибухи. Відразу зайшов у Telegram, а там повідомлення в групі: “Почалась війна”. Особливо писали ті, хто жив на Лівобережному — їм було чути найпершим”, — згадує Андрій.
(фото з архіву Андрія Кожушини)
Попри відсутність зв’язку, світла, води — Андрій намагався тримати контакт з університетом і продовжувати навчання.
“У травні я вперше зміг вийти на зв’язок і написав викладачам: я живий, хочу продовжувати навчання. Інтернету не було, ловив його вночі, десь об 11-й вечора. Домашнє завдання виконував у повній темряві”, — зізнається хлопець.
Спортивний комплекс ПДТУ (фото з архіву Андрія Кожушини)
Після того, як місто опинилося під окупацією, Андрій залишився в Маріуполі. Серед причин — бажання допомагати Україні.
“Я знайшов Telegram-канал “Маріуполь Спротив”. І вирішив залишитися. Розумів, що мушу бути корисним. Але ситуація змінювалась… У грудні, коли я пішов у магазин, побачив, як чоловік у формі показує касиру моє фото. Питав, чи знає мене. Я зрозумів — мене шукають”, — ділиться студент.
(фото з архиву Андрія Кожушини)
Саме тоді він почав готуватися до виїзду. Звернувся до викладачів, які вже були на підконтрольній території. Одна з них допомогла знайти волонтерів, що займалися евакуацією.
“Я залишив заявку на сайті. Через кілька днів мені відповіли, сказали, що зможуть вивезти безкоштовно. Для мене це було важливо — я принципово не користувався російськими грошима. Жодного разу не тримав їх у руках”, — стверджує він.
Виїзд із окупації тривав 8 днів — з 6 по 14 березня 2023 року.
“Приїхав до Дніпра пізно ввечері. О 22:00 вже був у гуртожитку. Поселили без проблем, попри час. Наступного дня пішов відновлювати документи — мій український паспорт уже був недійсний”, — розповідає хлопець.
Після цього Андрій звернувся до адміністрації університету з проханням про роботу.
“Запитав, чи є робота. Сказали, що потрібні люди до приймальної комісії. Я погодився. Потрібно було якось жити. І навчання продовжив, звісно”, — згадує Андрій.
Сьогодні він навчається на трьох напрямках: бакалаврат з теплоенергетики, бакалаврат із соціальної роботи (контракт), а також магістратура з автоматизації та робототехніки (бюджет). Працює, займається студентським самоврядуванням, продовжує будувати майбутнє.
(фото з архіву Андрія Кожушини)
“Мрію повернутися до Маріуполя. Це моя земля. Хочу відкрити власний бізнес. Але поки місто в окупації, думаю над тим, як реалізовувати себе тут, у Дніпрі. Як би росіяни не старалися, навчання буде. Освіта нікуди не зникне. Ми в ПДТУ ще з 2019 року мали досвід дистанційки. Тому з початком війни ми були готові. У нас є навіть віртуальні лабораторії, яких нема у деяких топових вишів”, — стверджує Андрій.
Ця історія — не просто про студента. Це історія молодої людини, яка, навіть у темряві окупації, не втратила віри, освіти й людської гідності. І таких історій — сотні. Але кожна варта того, щоб її почули.
Категорія: Новини Дніпра, Освіта, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Україна Росія війна
