Коли в лютому 2022 року російські танки увійшли в Україну, початкова реакція Франції викликала значне розчарування в Києві.
Президент Емманюель Макрон наполягав на збереженні відкритих дипломатичних каналів із Владіміром Путіним – позиції, яку багато українців сприймали в кращому разі як наївну, а в гіршому – як небезпечно поступливу.
Втім, через три роки після початку повномасштабного вторгнення Франція вже належить до найрішучіших європейських союзників України, активно виступаючи за її вступ до НАТО й надаючи важливу військову допомогу.
Ситуацію не змінили ані внутрішня критика та звинувачення у "мілітаризації Республіки", ані повернення Дональда Трампа у Білий дім та його спроби порозумітися з володарем Кремля.
Остання телефонна розмова президента Франції з Путіним показала, що у Парижі більше не шукають можливостей порозумітися з агресором ціною поступок з боку України.
На початку вторгнення Макрон дотримувався чіткої, але суперечливої стратегії: діалог замість конфронтації.
Під час візиту до Москви в лютому 2022 року, за два тижні до повномасштабного наступу, Макрон спробував домовитися безпосередньо з Путіним. Після зустрічі Макрон заявив: "Президент Путін запевнив мене у готовності до діалогу", додавши суперечливу фразу: "Європейська безпека неможлива без безпеки Росії". І це в момент, коли в Україні цивільні вже готувалися до нічних обстрілів і масштабних руйнувань.
Східноєвропейські союзники, особливо Польща та країни Балтії, звинувачували Париж у нерозумінні намірів Путіна та недооцінці загрози з боку Росії.
Проте ця обережна позиція швидко втратила підґрунтя на тлі зростаючих доказів воєнних злочинів РФ.
Переломним моментом став візит Макрона до Києва та зруйнованого Ірпеня в червні 2022 року разом із канцлером Німеччини Олафом Шольцом і прем’єр-міністром Італії Маріо Драгі. Вражений побаченим, Макрон однозначно засудив дії Росії, назвав Ірпінь "героїчним містом, позначеним тавром варварства" й прямо охарактеризував насильство як "різанину та воєнні злочини".
Після цього візиту Макрон підтримав надання Україні статусу кандидата в члени ЄС, заявивши, що вона "заслуговує на негайне отримання статусу кандидата".
Відтак швидко зростала й військова допомога Франції.
Були передані гаубиці Caesar і, що особливо важливо, далекобійні ракети SCALP-EG – раніше це здавалося немислимим через обережність французької політики.
Вирішальною стала позиція Макрона на саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року, де він чітко заявив: "Вільнюс має надіслати Україні чіткий сигнал. Я підтримую надання сильних, конкретних і дуже зрозумілих гарантій безпеки" – і додав: "Шлях України до НАТО відкритий".
Така заява вказує на радикальний розрив із традиційно обережною французькою дипломатією.
Водночас цей зовнішньополітичний розворот збігся зі зростанням політичної нестабільності у Франції: масові протести через пенсійну реформу послабили позиції Макрона у внутрішній політиці, а критики припускали, що його активна міжнародна політика частково мала компенсувати ослаблену владу всередині країни.
Переобрання Дональда Трампа у 2024 році стало шоком для європейських столиць, але найрішучіше відреагував саме Макрон, назвавши це "електрошоком" і закликавши Європу більше не покладатися на добру волю США.
"Ми повинні створити повністю інтегровану європейську оборонну, промислову та технологічну базу", – наголосив він.
На початку 2025 року Франція провела в Парижі великий саміт ЄС з питань оборони, присвячений нарощуванню виробництва артилерії та створенню спільної логістики для східного флангу.
Проте амбіції не завжди означають єдність.
Ідея стратегічної автономії Макрона зустріла опір країн, що не хотіли послаблювати зв’язки з НАТО.
Польща прямо поставила під сумнів надійність Франції через затримки поставок зброї, а Нідерланди й Чехія висловили занепокоєння щодо механізмів фінансування та домінування французьких виробників.
Попри це Франція залишалася одним із лідерів військової допомоги Україні: лише за перше півріччя 2025 року Париж оголосив про надання додаткової допомоги на 2 млрд євро, зокрема систем ППО Mistral, обладнання нічного бачення й підрозділів кіберзахисту, створених спільно у Ліоні та Львові.
У лютому 2025 року в промові на Мюнхенській безпековій конференції Макрон заявив: "Україна – це наш передній рубіж, і наша європейська спроможність залежить від здатності захищати її разом".
Після чого відбулася зустріч із Кіром Стармером і Олафом Шольцом для фіналізації ініціативи ReArm Europe – платформи для інвестування 800 млрд євро в європейську оборону до 2030 року, куди Україну запросили як спостерігача.
Втім, цей курс був неоднозначно сприйнятий і в самій Франції.
Хоча Макрону вдалося глибше інтегрувати Україну в європейську оборонну архітектуру, у Франції зростало невдоволення.
Профспілки протестували проти переорієнтації державних коштів із соціальних потреб на військові, а популісти зліва і справа звинувачували президента у "мілітаризації Республіки".
Нещодавній саміт НАТО в Гаазі продемонстрував обмеженість європейської єдності й французького впливу.
Франція приїхала на саміт із чітким меседжем: Україні потрібні не лише слова підтримки. Макрон закликав союзників надати конкретні гарантії Києву й припинити "перекладати відповідальність за оборону Європи на США".
Проте адміністрація Трампа публічно заявила, що "повна перемога України нереалістична", а вступ до НАТО не може бути умовою миру.
Макрон відповів різко: "Місце України – в НАТО і ЄС. Це не підлягає переговорам".
І слова підкріплювалися діями: на початок літа 2025 року Франція надала Україні понад 2,4 млрд євро військової допомоги, за даними Кільського інституту, включаючи чергову партію ракет SCALP-EG, бронетехніку AMX-10 RC, системи ППО Mistral і розширені програми навчання військових. Було підписано угоду про підготовку ще 3 тисяч українських військових у Франції.
Франція також виділила 640 млн євро гуманітарної допомоги на польові шпиталі, мобільні медичні підрозділи та відбудову цивільної інфраструктури в Миколаєві й Одесі.
У квітні 2025 року міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню відвідав Київ для укладення угод про розширення військової й технологічної співпраці, включаючи спільне виробництво розвідувальних дронів.
Водночас Париж залишився ізольованим щодо ключових питань. Словаччина й Угорщина виступили проти чіткої згадки про вступ України до НАТО у фінальній декларації саміту, а навіть Берлін закликав до обережності. У підсумку декларація обмежилася словами підтримки без жодних строків для Києва.
Розчарований Макрон сказав: "Ми не можемо вимагати від українців продовжувати опір, не пропонуючи їм шляху. Ми винні їм не лише вдячність, а й гарантії".
1 липня 2025 року Емманюель Макрон і Владімір Путін вперше з початку повномасштабного вторгнення провели телефонну розмову.
Дзвінок, ініційований французьким президентом, тривав понад дві години й ознаменував кінець трирічної дипломатичної паузи між Парижем і Москвою.
За даними Єлисейського палацу, Макрон підтвердив чітку позицію Франції: мир неможливий без повного виведення російських військ і відновлення територіальної цілісності України.
Саму розмову з Путіним описали як "пряму" та "без двозначностей".
Але на відміну від 2022 року, тепер Франція – провідний постачальник зброї Києву, активний лобіст вступу України до НАТО й учасник відбудови.
Час дзвінка викликав запитання, однак французькі чиновники швидко спростували припущення про зміну політики.
Ініціатива розмови, за їхніми словами, мала підтвердити позицію Франції саме в умовах активізації міжнародних посередницьких спроб Китаю, Бразилії та Ватикану.
Цей крок також свідчить про переконання Макрона, що повна ізоляція Москви лише відкриє простір для гравців, менш зацікавлених у суверенітеті України. Тож остання розмова була не спробою повернення до діалогу з агресором, а про зміцнення позицій України в багатополярному дипломатичному середовищі.
І це демонструє той шлях, який пройшла французька влада за три з половиною роки повномасштабної війни в Європі.
журналістка (Франція), стажерка "Української правди"
