У минулому дніпрянка Ірина Прокуратова будувала місто, а тепер будує нове життя — яскраве, змістовне, наповнене творчістю і добром. Їй 73 роки, вона — інженер-будівельник із династії професіоналів, волонтерка, художниця, авторка сотень пар в’язаних шкарпеток для військових і людина, яка вміє знаходити сенс у кожному дні, пише “Наше місто”.
Ірина Олександрівна все життя працювала у проєктних організаціях.
– Взагалі-то я інженер-будівельник, – розповідає жінка. – У нас династія будівельників. І брат мій, і його родина. Усі — в цій справі. Я працювала у Дніпрі. Наприклад, брала участь у створенні креслення проєкту готелю “Парус”. Мені тепер його шкода — стільки сил вкладено.
Серед її об’єктів — житлові будинки на Лівобережному, у АНД районі, працювала над проєктом міського цирку. Вона не архітектор, а конструктор. Її завдання було — зробити будівлі міцними та довговічними.
Після виходу на пенсію Ірина не зупинилася. Вона стала волонтеркою ще у 2014-му, коли почалася війна.
– Я шила, в’язала для військових, – пригадує жінка. – Спочатку рахувала шкарпетки, а потім, коли вже було 400 пар — збилася з рахунку. Коли передаю волонтерам, кажу: вони намолені. Кожна пара — з молитвою. Я вірю, що це хлопцям додає сили.
Ірина Олександрівна відвідує Територіальний центр соціального обслуговування.
– Це просто казка, – зізнається Ірина Олександрівна. – Тут тебе не образять, не зроблять зауваження. Тут зовсім інше життя — справжнє. Ти можеш бути собою.
І вона не просто проводить час. Вона знову відкрила у собі нові таланти.
– Я почала малювати петриківку, мене тут навчили, – розповідає жінка. -Спочатку не вірила, що вийде, спробувала. А тепер мене це так захопило! І декупаж — це окрема любов. Мені пані Женя все показала, і я вже не лише на заняттях, а й вдома цим займаюся. Також роблю ляльки-мотанки.
Для Ірини Терцентр став не просто місцем для цікавого дозвілля, а й платформою внутрішнього відновлення.
– Коли я згадувала, як в’язати, так я й згадала, як повноцінно жити, – зізнається пані Ірина. – Наче зібрала своє життя в одне ціле — з дитинства до сьогодні. І відчула, що недаремно живу на цьому світі.
Історія Ірини Прокуратової показує, що життя не закінчується з виходом на пенсію. Навпаки — завжди є час для нового, для творчості, добра і підтримки інших. Варто лише не зупинятися, вірити в себе і шукати сенс у кожному дні.
Раніше ми писали: Мобільність без бар’єрів: у Дніпрі оновили автопарк для підопічних терцентру.
Категорія: Важливо, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Райони Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня, Фотогалерея
Позначки: Головне, Допомога у Дніпрі, Соціальний захист
