У малій залі галереї Imagine Point триває виставка «Двоє — вічність у мистецтві», присвячена творчому спадку Стахо Смирнова та Сергія Шаматріна — художників, які після смерті лишили по собі живу енергію кольору та емоцій.
Цей проєкт — не лише експозиція. Це простір тиші й пам’яті, де скульптури й полотна взаємодіють як полюси внутрішнього діалогу — між формою і змістом, матерією і світлом, фізичною присутністю й чуттєвим переживанням.
Стахо Смирнов працював з матеріалами, що зберігають тепло дотику — деревом, каменем, глиною. Його скульптури виразно передають відчуття вагомості буття, глибину жесту, вписаного в матерію.
Сергій Шаматрін творив у живописі, використовуючи колір, світлотінь і символіку як мову емоцій і внутрішньої тиші. Його картини — це застиглі хвилі переживань, що промовляють крізь нюанси й контраст.
Особливим є й географічний зв’язок між митцями. Обох поєднувало селище Ромодан на Полтавщині: саме там народився Сергій Шаматрін, а Стахо Смирнов мав будинок і знаходив натхнення в місцевих краєвидах. Це спільне тло стало не лише основою особистої дружби, а й тихого творчого резонансу між їхніми світами. Роботи, представлені на виставці, були дбайливо збережені та надані для експозиції родинами художників — як частинку їхньої присутності, тепер уже в просторі культури.
Об’єднані в одному просторі, твори двох митців формують мовчазний, але глибокий діалог про вічне в людині. Це виставка, де кожен об’єкт не просто експонується — він присутній, звертається до глядача і дає змогу почути голос митця поза межами часу.
«Роботи Смирнова і Шаматріна — як фрагменти особистих світів, що не втратили сили й актуальності. Разом вони формують спільну розмову про те, що мистецтво не вмирає зі своїм автором, а продовжує жити у спогляданні, у пам’яті, у культурі», — зазначають куратори проєкту.
Виставка «Двоє — вічність у Мистецтві»
Коли: до 12 липня, середа-субота: 12:00-19:00
Де: велика зала галереї, Голосіївський проспект, 86/1.
До теми: Світ Давида Бурлюка: столична галерея презентує твори живопису видатного майстра
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
