Одним із найскладніших викликів в організації повоєнних виборів, хоч би коли вони не відбулися, стане голосування за кордоном.
Багаторазове зростання кількості українців за межами нашої держави, відсутність їх чіткого обліку, брак виборчої інфраструктури, географічна розпорошеність або ж, навпаки, багатотисячна концентрація в одному місці можуть призвести до того, що мільйони українців, які вимушено перебувають за кордоном через російську агресію, не зможуть проголосувати.
Вже зараз зрозуміло, що, скоріш за все, необхідно відкривати сотні чи й тисячі додаткових дільниць, де виборці зможуть проголосувати фізично за допомогою паперового бюлетеня.
Альтернативою цьому зазвичай називають електронне голосування.
Проте такий шлях виглядає надто ризикованим, тоді як пілотування поштового голосування, яке могло б бути опцією хоча б для окремих країн, наразі ніхто не проводить.
Показовим для нас має стати приклад держав-сусідів, які мають досвід відкриття значної кількості дільниць за кордоном.
Так, на виборах президента Польщі у 2025 році за межами країни відкрили 508 дільниць, а на аналогічних виборах за межами Румунії – 966. На виборах президента Молдови за межами країни було відкрито 234 дільниці, на яких проголосували понад 328 тисяч виборців.
Станом на травень 2025 року, за даними МЗС, за кордоном перебувало близько 8,9 млн українців. Не всі з них є вимушеними переселенцями внаслідок повномасштабної війни Росії проти України, але понад половина перебуває за кордоном вимушено.
За даними УВКБ ООН, у Європі можуть перебувати близько 5 млн українських переселенців, а за даними Євростату, понад 4,25 млн осіб отримали тимчасовий захист у ЄС.
Звісно, не всі громадяни України за кордоном є виборцями. Зокрема, до списків виборців наразі включають тільки тих, хто перебуває на консульському обліку. Наразі таких менш як 10% від загальної кількості тих, хто перебуває за кордоном, – близько 394 тисяч, з яких 353 тисячі є повнолітніми.
Також відомо, що серед громадян України, які отримали тимчасовий захист у ЄС, близько 31,7% – неповнолітні, тому не є виборцями.
Загалом може йтися про організацію голосування для понад 6 млн виборців – якщо орієнтуватися на увесь світ та цифри МЗС, або ж для 3–3,5 млн українців – якщо говорити лише про ЄС та осіб, що мають статус тимчасового захисту.
На сьогодні за кордоном передбачено відкриття лише 104 виборчих дільниць.
Зрозуміло, що для такої кількості виборців їх не вистачить ні з погляду логістики, ні з погляду реальної можливості проголосувати.
Так, якщо керуватися лише офіційною статистикою Євростату, тобто брати для оцінки доволі консервативну цифру в 3 млн виборців і не враховувати географічної розгалуженості виборчих дільниць, то лише в ЄС потрібно відкривати близько 800-850 великих дільниць.
У Німеччині мало б бути 240-250 дільниць, у Польщі – 150, у Чехії – 80, в Іспанії та Великій Британії – по 45-50, у Румунії – близько 40.
Звісно, поділити кількість повнолітніх громадян України на орієнтовну місткість великої дільниці (3000–3500 виборців) нескладно. Однак розгляньмо більш практичну ситуацію – скажімо, в Ірландії, де, за даними Національного статистичного управління цієї країни, перебувають близько 107 тисяч українців.
Наразі на всю Ірландію передбачено відкриття лише однієї виборчої дільниці в приміщенні посольства України у Дубліні.
За даними Євростату, серед українців, що мають статус тимчасового захисту в Ірландії, близько 70% є повнолітніми, тобто в країні наразі перебуває близько 75 тисяч виборців. Усі вони, очевидно, не зможуть проголосувати на єдиній виборчій дільниці.
Якщо ж екстраполювати відсоток повнолітніх українців на детальні статистичні дані за кожним графством, проблема виглядатиме значно складнішою.
Наразі найбільше повнолітніх громадян України перебуває у графстві Керрі – 6,5 тисяч. Зі столиці графства та його найбільшого міста Тралі до посольства України у Дубліні – близько 300 км або ж щонайменше 3,5 години особистим транспортом.
У графстві Донегол – близько 5,8 тисячі виборців. Дорога у 240 км з найбільшого міста графства – Леттеркенні – до Дубліна займе понад 3 години.
Щонайменше стільки ж часу потрібно, щоб доїхати в Дублін із графства Корк, де проживають 4,6 тисячі повнолітніх українців. Ще 2,2 тисячі українців мешкають у самому місті Корк.
Відзначимо, що в другому турі виборів президента України у 2019 році на дільниці в Дубліні проголосував лише 361 виборець. Всього ж до списку виборців було внесено 766 осіб.
Ще одне важливе питання, яке потрібно зʼясувати, – активність виборців (тобто так звана явка). Адже теоретично можна організовувати голосування з розрахунку на мільйони виборців, а фактично на вибори можуть прийти кілька сотень тисяч.
Хоча опитування демонструють, що понад 82% українців за кордоном зберігають інтерес до політичного життя на Батьківщині, фактичні результати явки на виборах за останні 20 років не такі оптимістичні.
Явка виборців за межами України значно менша, ніж всередині країни.
В абсолютних показниках найактивнішими виборці були під час так званого третього туру виборів президента у 2004 році – тоді в голосуванні взяли участь 103 тис. людей, тобто лише 29,6% від усіх виборців. В Україні тоді проголосували аж 77,3% виборців.
На останніх президентських виборах у 2019 році різниця була ще більшою – за кордоном проголосували 13,3% виборців, а в Україні – 63,5%.
Також можна помітити, що за кордоном явка виборців знижується набагато швидшими темпами, ніж всередині країни. І якщо парламентські вибори традиційно викликали у виборців менше ентузіазму, ніж президентські, то у закордонному виборчому окрузі ця тенденція досягла катастрофічних масштабів.
Із 2006 року щоразу на вибори депутатів Верховної Ради приходило не більше 10% від зареєстрованих виборців.
Серед причин, що знижують явку за кордоном, можуть бути велика відстань до виборчих дільниць, а також фізична неможливість проголосувати через черги. Тож реальна кількість охочих узяти участь у виборах може бути значно вищою.
Звісно, якщо й надалі включати до списків виборців лише тих, хто перебуває на консульському обліку, то не важливо, скільки виборців прийде на дільниці, адже фактично державі не доведеться робити для організації виборів більше, ніж раніше.
Якщо ж держава справді прагне забезпечити право голосу для українців, що на законних підставах перебувають за кордоном,
варто розглянути опцію завчасної активної реєстрації виборців.
Так, громадяни України, які проживають за кордоном і бажають взяти участь у голосуванні (незалежно від перебування на консульському обліку), мають проактивно заявити про свій намір та зареєструватися для включення до списку виборців на конкретній закордонній дільниці.
Тоді держава могла би планувати свої зусилля щодо відкриття дільниць, розробки логістики та рекрутингу необхідної кількості членів виборчих комісій.
Ще однією опцією, яка могла б допомогти з високим напливом виборців за кордоном, є кількаденне голосування. Наприклад, виборці могли б віддавати свої голоси впродовж усього тижня, що передує неділі голосування.
Втім, такий варіант має низку недоліків: додаткова охорона виборчої документації, дотримання "дня тиші", розробка принципово нових механізмів голосування.
Крім того, навіть кількаденне голосування не вирішить одного з найскладніших завдань – доїзду на дільницю. Виборцям, які не мають особистого транспорту або фінансової можливості доїхати до виборчої дільниці за сотні кілометрів, буде значно складніше проголосувати.
Як бачимо, одним із найкращих варіантів для голосування українців за кордоном залишається відкриття додаткових виборчих дільниць.
Однак необхідно завчасно продумати шляхи його реалізації, адже після війни часу на повноцінну підготовку до виборів, особливо за кордоном, може бракувати.
Початок роботи над розробкою відповідного законодавства не означає початку політичних перегонів, а свідчить про цінність демократії для відповідальних сторін.
аналітик Громадянської мережі ОПОРА
