Останні кілька тижнів Сумщина, на території якої тривалий час не відбувалися інтенсивні бойові дії, майже щодня з'являється в оновленнях мапи DeepState.
"Ворог окупував Андріївку та Водолаги".
"Просування противника на Сумщині продовжується".
Вихід українських військ з Курщини потягнув за собою не лише втрату контролю над російською територією, а й над українською.
За останні кілька місяців Росія окупувала до десятка дрібних сіл на сумському кордоні й намагається дотягнутися до трьох важливих для логістики Сил оборони населених пунктів: Юнаківки, Писарівки та Хотіні.
Паралельно з просуванням уздовж кордону Росія регулярно й хаотично обстрілює Суми, вбиваючи цивільних громадян. 3 червня вона вперше дотягнулася до міста реактивною артилерією – імовірно, підкотивши її під сам кордон.
Публічної інформації про реальну обстановку на Сумщині, особливо від військових – Генерального штабу, управління військ "Курськ", оперативно-тактичного угруповання "Сіверськ", – мінімум.
По-перше, Генштаб досі називає цей напрямок Курським, хоча він уже пару місяців, очевидно, є Сумським. Не Україна наступає на Курськ, а Росія, як би боляче це не було визнавати, наступає на Сумщину (наразі нам складно сказати, чи ціллю є саме Суми).
По-друге, на картах добових зведень Генштаб досі не відмічає "червоним", тобто "захопленим", жодне з сіл Сумської області, яке перейшло під контроль окупантів – а таких, за даними DeepState і наших співрозмовників серед військових, під десяток. Деякі з них були втрачені ще в березні – квітні.
Журналістам працювати з військовими на Сумщині заборонено. Шукаючи співрозмовників для цього тексту, ми почули зо два десятки відмов. Ніхто з тих, хто все ж погодився, не захотів говорити під своїм іменем.
У цьому тексті "Українська правда" розповідає, що відбувалося на Сумщині після виходу Сил оборони з Курщини, яка зараз ситуація на захопленій противником ділянці біля кордону, та як наближення лінії бойового зіткнення позначається на самих Сумах.
Після виходу більшої частини українських сил з Курщини в середині березня Сили оборони вдалися до ще двох сміливих наступів – у Бєлгородській області та у напрямках Тьоткіне, Весьолоє на Курщині.
Штурмувати російську територію головнокомандувач Олександр Сирський серед усіх інших направив і свій резерв – 225-ий і 425-ий штурмові батальйони. Останній більше відомий як "Скала", саме в них нещодавно з'явилася перша мотоциклетна рота в ЗСУ.
Нам невідомий план максимум щодо просування на Бєлгородщині, однак у районі Тьоткіного та Весьолого Сили оборони, як нам кажуть військові, мали пройти аж до селища Глушково – це понад 10 кілометрів углиб ворожої території. За словами одного з командирів, що брав участь у цій операції, завдання від початку було нереалістичним. Передусім через величезний брак людей у підрозділах закріплення, тобто тих, хто мав стати в оборону після штурмів 225-го і 425-го батальйонів.
Один із наших співрозмовників на уточнююче запитання "Чи ви наступаєте на Тьоткіно?", відповів: "Ми наступаємо на граблі", маючи на увазі, що знов і знов ідемо в наступ, не маючи спроможності потім тримати оборону.
"Я чув, що командування намагається створити буферну зону, але з тим ресурсом, що в нас зараз є, це практично неможливо. До того ж, воюючи на своїй території, росіяни докладають більше сил, ніж на нашій. Тут постійні штурми, постійні. Тому я думаю, що ці маневри були більше політичним питанням – ми хотіли показати нашу присутність на території Росії. Можливо, для збереження обличчя головнокомандувача, можливо, щоб мати аргументи під час перемовин", – ділиться своїми роздумами в розмові з УП один із командирів, що нині воює на Сумщині.
Наскільки відомо "Українській правді", наступальні дії як на Бєлгородщині, так і на Курщині, не принесли бажаного результату. На напрямку Тьоткіного, де Сили оборони мали частковий успіх, штурми теж припинилися.
"Росіяни підтягнули елітну десантуру, а в нас деякі підрозділи відмовилися зайти на позиції, щоб тримати фланги. А наш батальйон за цей місяць штурмів стерся, тому ми тепер більше в обороні", – розповідає УП один із бійців, що брав участь у наступі на напрямку Тьоткіного.
Ще до остаточного виходу Сил оборони з Курщини і початку нових наступальних дій на російській території, окупанти почали штурмувати Сумщину і поступово розширювали зону свого контролю. Спершу вони рухалися від кордону на південь – у район Юнаківки, потім почали розширювати свій наступ і на захід – у бік Біловодів, Водолаг тощо.
Сумчанин, офіцер із 17-ої важкої механізованої бригади у розмові з УП дивується і певною мірою обурюється, що суспільство дізналося про російське просування на Сумщині лише у травні – червні. Адже російська армія почала тиснути на перші прикордонні села – Новеньке, Журавку, Басівку – ще наприкінці зими – на початку весни.
13 березня, під час виведення Сил оборони з Курщини, УП працювала за кілька кілометрів від кордону і чула від тамтешніх військових, що росіяни вже "залітали" на квадроциклах у Басівку. Басівка – це друге село від кордону.
"Усі думають, що росіяни зробили це за тиждень, але ж це все тягнеться ледь не з середини лютого. Просто DeepState довго не оновлював цю ділянку. А тенденція кардинально не змінювалася, вони постійно наступали. От на околицях Локні вони були вже десь на початку травня, якщо не раніше, хоч там тої Локні – дві вулиці на 1,5 кілометра (на карті DeepState вона позначена як захоплена росіянами з 7-го червня – УП)", – каже УП військовослужбовець із 17-ої бригади.
За ці понад три місяці російська армія захопила з десяток крихітних і невеликих сіл вздовж кордону на північний схід від Сум. Загальна площа захопленої території Сумщини, за даними DeepState, складає майже 200 квадратних кілометрів. Для порівняння, це приблизно п'ята частина території Курщини, яку Україні вдалося захопити під час наступу минулого літа. Чому окупантам вдалося це зробити, та що на цій захопленій ділянці відбувається зараз, ми опишемо нижче.
Перед цим варто сказати, що DeepState позначає "червоним", тобто захопленими росіянами, ще дві крихітні ділянки південніше від Юнаківки – в районі Садків та Олександрії. Втім, жодної інформації щодо цих ділянок у нас наразі немає.
Двоє військовослужбовців, що тримають оборону на напрямку Миропілля – село за 30 кілометрів від Сум, у розмові з УП підкреслили, що вже певний час фіксують накопичення росіян по той бік кордону, у районі російського села Горналь.
"Чи це історія з тим, що вони відволікають нашу увагу, чи це буде історія з тим, що вони збираються наступати – казати зарано. Якщо вони підуть на наш напрямок такою ж кількістю людей, як на Юнаківку, то є ймовірність, що їхній сценарій повториться і в нас. Є проблема з фортифікаціями, а в хатах довго не посидиш – їх розберуть КАБи; є проблема із захищеністю доріг життя", – зазначив військовослужбовець з напрямку Миропілля.
"Якщо росіяни почнуть тягнутися до Сум ще й з того боку – Садки, Миропілля, – це може бути проблемою. Там багато лісів, а зараз усе зелене – забіг у посадку і все, тебе не видно. З перехоплень ми знаємо, що вони надіслали на Сумщину чотири нових підрозділи", – додає головний сержант одного з підрозділів БПЛА, що працює на Сумщині.
Також, як ми розуміємо з розмов із військовими, наразі важливо не допустити росіян в інший густий ліс, що розташований південніше від Хотіні та Писарівки. Вибивати противника з величезної "зеленки", яка маскує все, від пересувань до бліндажів, важко. Також у лісі складно працювати FPV-дронами, оскільки дерева заважають поширенню радіосигналу.
По суті, впустивши росіян у ліс під Хотінню та Писарівкою, ми отримаємо друге Серебрянське лісництво. А, можливо, навіть складніше поле бою, адже ліс на Сумщині широколистий і з глибокими ярами.
Готуючи цей текст, ми зіткнулися з двома кардинально різними поглядами на нинішнє просування росіян попід кордоном і в районі Юнаківки – від цивільних і від військових.
Більшість наших співрозмовників серед цивільних жителів Сум притримуються приблизно такої думки: великого прориву росіян на Сумщині немає, важкої техніки в захоплених селах, яка б могла дотягнутися до Сум, теж немає, тож не варто перебільшувати ризики. Самому місту наразі нічого не загрожує.
Водночас майже всі військовослужбовці, які тримають оборону вздовж кордону та в районі Юнаківки, а також керують цими підрозділами на рівні командування – десантники, прикордонники, – значно менш оптимістичні. Вони окреслювали нам обстановку, як "складну", "критичну", "хаос" та "супер ж*па". Їм бракує людей, особливо потужних FPV-екіпажів, дронів на оптоволокні, фортифікацій, підготовлених позицій, завчасних мінувань та налагодженої взаємодії між підрозділами для ефективної оборони.
Українські села Хотінь та Писарівка, які розташовані на основній дорозі між Юнаківкою та Сумами, на думку військових, з якими ми спілкувалися, є цілком досяжними цілями для росіян.
Як росіяни змогли так вдало просунутися на Сумщині за останні місяці?
По-перше, із зони російського наступу вздовж кордону та Юнаківки забрали кілька найбільш боєздатних бригад – когось на наступ на Тьоткіно, когось на Донеччину, де росіяни, імовірно, завдаватимуть цього літа головний удар.
Замість них угрупованню військ "Курськ" передали слабкі новосформовані підрозділи. Одна із таких бригад, як відомо УП, зайшла на Сумщину без жодного уявлення про бойові дії та з мізерною кількістю власних дронів.
"Нам треба резерви, нам треба сильні FPV-екіпажі", – пояснює УП досвідчений боєць однієї з бригад ДШВ.
З російського боку на Сумському напрямку активно працює чи не найефективніший підрозділ БПЛА противника "Рубікон". Він зосереджений на вибиванні логістики, збитті розвідувальних "літачків" і бомберів. Більшість цілей, за спостереженнями українських пілотів, росіяни наразі уражають дронами на оптиці.
По-друге, співрозмовники УП у чотирьох підрозділах, які стояли на нині захопленій росіянами ділянці або ж добре поінформовані щодо неї, в один голос повторюють: вздовж кордону над Хотінню, Писарівкою та Юнаківкою не було суцільної лінії оборони. Лише поодинокі окопи та бліндажі.
Україна не використала час Курської операції для укріплення свого кордону на Сумщині.
"Коли ми сиділи на російських позиціях, нас дуже дивувало, що в них є траншеї по 6–8 кілометрів, які тягнуться під землею і всі ведуть до кордону, до КПВВ. Вони дуже добре свій кордон укріпили. А зараз ми на Сумщині, і тут взагалі немає нічого… Ти маєш поспіхом собі щось робити. У мене на днях хлопці тримали оборону в бліндажах, які вирили ну десь у 2014 році. Пішов дощ, і їх по пояс затопило.
Коли стояв Курськ, можна було включити фантазію і зробити підземний світ на Сумщині. Але ніхто нічого не робив. Якби ми натягнули сітки над дорогами раніше, ситуація на Курщині могла б розвиватися по іншому", – обурюється в розмові з УП головний сержант одного з підрозділів БПЛА, який раніше воював на Курщині, а тепер діє на Сумщині.
"Забетонованого там точно нічого не було. Поки можна було в повний зріст робити фортифікації з технікою, цього ніхто не робив", – підтверджує наш співрозмовник у 17-ій бригаді.
По-третє, над дорогами Сумщини почали надто пізно розтягувати сітки від ворожих FPV-дронів. Деякі частини дороги в принципі досі не перекриті. На тих, що вже встановили, була проблема з півтораметровими "дірками" між сіткою та землею, що дозволяло росіянам зрідка, але все ж залітати під сітку й уражати українські авто.
Підрозділи Сил оборони, які діють на Сумщині, почали збільшувати час перебування своїх людей на позиціях, щоби якомога рідше ризикувати ними під час переміщень. Часи, коли, наприклад, оператори БПЛА могли на добу заїхати на роботу, уже в минулому.
Чи планують росіяни наступати на самі Суми?
Відповіді на це запитання немає у жодного з наших співрозмовників. Єдине, у чому вони точно впевнені – наразі окупанти максимально розтягують фронт на Сумщині, щоб стягнути сюди побільше резерівів Сил оборони. Зокрема, вони посилено атакують у напрямку двох сіл – Писарівки та Юнаківки. Захоплення Писарівки дозволить окупантам перерізати основну дорогу від Сум до Юнаківки, а захоплення самої Юнаківки – отримати контроль над ключовим прикордонним населеним пунктом.
До Писарівки росіянам залишилося 5 кілометрів, у Юнаківці вони вже стоять на околицях. Прикордонники, які літають дронами над Юнаківкою, фіксували заскакування росіян у центр села на мотоциклах 7–8 червня. 10 червня українські осінтери DeepState, які оновлюють свою мапу із затримкою, позначили приблизно третину Юнаківки "сірою зоною".
На захопленій росіянами ділянці Сумщини, як відомо УП від військових, наразі немає важкої техніки; найбільше, що вдалося зафіксувати – міномет. Окупанти рухаються малими штурмовими групами й більшість часу сидять у селах по хатах. Точок зльоту дронів, за даними УП, поки що не зафіксовано.
Віднедавна росіяни, як і українська армія, почали літати на важких нічних бомберах, а також застосовувати наземні роботизовані комплекси для підвозу БК, їжі й транспортування згаданого вище міномета.
За час обов'язкової евакуації, яка почалася ще в 2023 році, з сіл і міст Сумщини вивезли 55 тисяч людей, з них 8 тисяч дітей. У 60 населених пунктах вздовж кордону евакуювали в принципі всіх мешканців.
Підстав для евакуації з самих Сум, які тепер розташовані за 20 кілометрів від фронту (як, наприклад, Краматорськ), наразі немає. Так вважає нещодавно призначений голова обласної військової адміністрації Олег Григоров. У телефонній розмові з УП він запевняє, що в місті є план евакуації, розроблені кілька шляхів евакуації і за необхідності ними скористаються.
Втім, наразі цієї необхідності, за словами Григорова, немає. Він переконаний, що Сили оборони не підпустять росіян до обласного центру.
"Ми розуміємо, що ситуація на лінії фронту складна, але вона контрольована нашими Збройними силами. Також ми розуміємо, що, окрім протистояння на полі бою, з боку ворога є намагання поширити панічні настрої. Я впевнений, що удар 3-го червня був як російським терактом проти цивільного населення, так і їхньою спробою посилити ці панічні настрої. Я на 100% довіряю нашим Збройним силам і не маю сумніву в їхній боєздатності та спроможності, вони віддано роблять свою справу", – зазначає Григоров.
Зранку 3 червня російська армія поцілила в автівки, що стояли на світлофорі в центрі Сум, і вбила трьох людей. Ще троє жертв обстрілу – 17-річний підліток, 86-річна жінка та 43-річний чоловік – померли в лікарні. Доньку останнього, 7-річну Машу з уламком у легені, перевезли до "Охмадиту" в Києві.
Місцеві медіа, ОВА, а згодом і президент в перші години після обстрілу повідомили, що, попередньо, росіяни обстріляли місто з реактивної артилерії дальньої дії. У соцмережах сумчани, а також журналісти припускали, що йдеться про щось на кшталт російського РЗСВ "Торнадо", яке може стріляти на 120 кілометрів. Мовляв, жодної нової загрози для міста не з'явилося – не варто нагнітати ситуацію.
Як повідомили УП джерела в одному з правоохоронних органів, а згодом підтвердили в Офісі генпрокурора, за попередньою інформацією, 3-го червня росіяни завдали удар по Сумах не з "Торнадо", а з БМ-21 "Град", робоча дальність якого 20, а в деяких випадках 40 кілометрів.
Окупанти застосували по центру міста 122-міліметровий реактивний снаряд підвищеної дальності – 9М521. Це некерована, неточна ракета з осколково-фугасною частиною, яку використовують для роботи по відкритій та укритій піхоті, неброньованій та легкоброньованій техніці тощо. Її заряджають у "Град" або в "Торнадо-Г", який є модернізованим "Градом". За один раз "Град" випускає до 40 ракет, в кожній з яких приблизно тисяча первинних осколків. Максимальна дальність польоту такої ракети – 40 кілометрів.
За даними УП у правоохоронних органах, удар "Градом" було завдано з території Росії (це ще раз підтверджує, що в захоплених росіянами селах на Сумщині немає важкої техніки, артилерії, РЗСВ тощо). Якщо відміряти по карті 30–40 кілометрів від точки прильоту в Сумах, виходить, що російський "Град" стріляв або з півночі – району російських сіл Сіняк, Кульбакі, Новоівановка, або зі сходу – району Гуєва, Горналі.
Що ми хочемо цим сказати? Росіяни змогли собі дозволити підсунути установку "Град" майже під кордон і відкрити з неї вогонь, а українські підрозділи не встигли її виявити або по ній відпрацювати. І так, це зовсім інший рівень ризику для самих Сум.
З іншого боку: прильоти РСЗВ по Сумах поки що не стали масовими, тож, імовірно, обстріл 3-го червня наразі можна назвати черговим способом залякування цивільного населення і спробою схилити Україну до компромісів на перемовинах. Мовляв, ми вже і в Суми добиваємо з РСЗВ, ви ризикуєте втратити більше, якщо не пристанете на наші умови.
Втім, навіть наймасовіші та найболючіші удари Росії по Сумах, Києву чи будь-якому іншому місту наразі не розсувають "червоні лінії" України. Вони лише змушують українців боротися за свої міста ще сильніше.
Останнє, що варто сказати в контексті безпекової ситуації в Сумах, це те, що російські оптоволоконні дрони, принаймні наразі, не є загрозою для містян.
Робоча дальність російського FPV-дрона на оптоволокні – приблизно 15 кілометрів, відстань від крайніх російських позицій до Сум – 18–20 кілометрів. А точка зльоту дрона завжди розташована суттєво глибше за крайній окоп піхотинця.
"Усі міряють від сірої зони або від краю захопленої ділянки і кажуть – 20–25 кілометрів до Сум! Але, по-перше, точка зльоту знаходиться мінімум за 5 кілометрів від лінії бойового зіткнення, тож якщо росіяни за 20–25 кілометрів від Сум, то дрон – за всі 35 кілометрів. По-друге, чим далі ти летиш на оптоволокні, тим менший заряд ти несеш. Що ти будеш нести до околиць Сум – гранату F-1? Вона не зробить великого ураження. Тому витрачати оптоволоконний дрон, щоб злякати якогось цивіла в тилу, немає жодного сенсу", – пояснює згаданий вище головний сержант одного з підрозділів БПЛА.
Тим часом у своїх телеграм-каналах росіяни вже розповідають, що готуються літати на оптоволокні дальністю 50 кілометрів. Якщо вони їх справді почнуть застосовувати, і ця технологія спрацює, ситуація може змінитися. Щоправда, на реалізацію такого сценарію в них піде щонайменше кілька місяців.
"Генштаб розтягнув фронт. Замість того, щоб зосередити свої сили на Дніпропетровщині та Донеччині, вони вдалися до дій на Курському напрямку, які зараз перетворилися на Сумську операцію. Щоб проводити операції на нових ділянках, нам треба нові сили. Ідея "противник б'є тут, а ми будемо бити на іншому напрямку, щоб скувати його дії", не працює, бо Росія має більше людського ресурсу, ракет і боєприпасів", – обурюється ситуацією на Сумщині один із командирів високого рівня, якому нині бракує поповнення на Донеччині.
Він репрезентує ту частину українських військових, які переконані, що маневр на Курщині мав бути швидким не лише на вхід, а й на вихід. А наступ на Бєлгородщині й на Тьоткіно лише розтягує Сили оборони, яким і без цього суттєво бракує ресурсу. Українська армія добре справляється з різкими та сміливими операціями, але важко витримує оборону.
Як на Сумщині, так і на Донеччині підрозділи стикаються з однаковими проблемами – слабкі резерви, не розділена між різними видами транспорту та не захищена логістика, відсутність фортифікацій або їхня невідповідність до нинішніх задач, а також відставання в кількості та якості дронів.
Частину з цих проблем все ж можна зарахувати до тих, які можна вирішити. Можливо, тоді б ситуація на Сумщині була іншою.
