Юрій Яновський був одним з найвизначніших представників неоромантизму ХХ ст. – талановитий письменник, новатор, який пережив складні часи в умовах радянської цензури та був змушений «реабілітуватись». Яновський працював у Одеській кіностудії, захоплювався морем та написав відомий роман «Майстер корабля».
ZAXID.NET розповідає цікаві та невідомі факти з біографії письменника.
Юрій Яновський народився у серпні 1902 року у селі на території Кіровоградської області у заможній селянській родині. Через кілька років сім’я переїхала у Єлисаветград (сучасний Кропивницький), де хлопець на відмінно закінчив училище.
Юрій був хворобливою дитиною, переніс шість операцій та кілька разів опинявся на межі життя та смерті. До першого класу він уже вмів читати та писати. До переїзду в Єлисаветград хлопчик жив з бабусею та дідусем. Писати вірші він почав ще у дитинстві: складав списані аркуші паперу в свою наволочку, а показувати іншим соромився. Юність хлопця проходила у часи Першої світової війни.
Цікаво, що у Київському політехнічному інституті Яновський навчався разом із відомим авіаконструктором Сергієм Корольовим – вони познайомились на засіданні літературного гуртка та заприятелювали.
«Приробляв собі я тим, що з Подолу до Єврейського базару возив на собі дрова. Санчата, двадцять п'ять пудів соснових півторааршинок, нас двоє і веземо ми, як коні. З Глибочиці до Лук'янівського базару було під гору, це найважча частина путі, і я ніколи не забуду тих почуттів, котрі були в мені тоді на Глибочицькому спускові. В ті роки не було в мене білизни і простинь, укривався я драним кожухом, жодного разу в кімнаті не топив, а скільки жило й народжувалося в мені гордості. Я входив у життя в драних австрійських черевиках, у котрих взимку бувало повно снігу, міцно затиснувши олівець у руці, широко розплющивши очі на всі чуда світу, котрі малювала мені моя дурна уява», – писав Юрій Яновський у щоденнику.
У травні 1922 року вперше надрукували вірш «Море» Юрія Яновського – вірш з’явився у газеті «Пролетарська правда» під псевдонімом Георгій Ней та був написаний російською мовою. На хист поета звернув увагу лідер футуристів Михайль Семенко. Згодом Яновський позаштатним кореспондентом газети «Більшовик». У 1925 році Яновський видав першу збірку своїх оповідань «Мамутові бивні».
Семенко допоміг Яновському працевлаштуватись на Одеській кінофабриці, де той у 1925-1926 роках працював художнім редактором, долучаючись до роботи над багатьма фільмами.
«Нині це важко собі уявити: „зеленого“ літератора, якому не виповнилося й двадцять чотири роки, призначають художнім редактором однієї з найбільших у країні кінофабрик. А в житті Юрія Яновського (…) саме так і було. Навесні 1926-го він з'явився в Одесі у несподіваній для себе ролі „кіноначальника“», – написав літературознавець Володимир Панченко.
Офіційна причина звільнення Яновського була такою: «за абсолютне незнання кінематографії і за порчу картин своїм монтажем, а також за складання юмористичних написів, чужих радянському духу». Сам ж Яновський заявляв, що за час його роботи на фабриці вийшло 24 повнометражні картини, зокрема «Гамбург», «Тарас Трясило», «Черевички», «Микола Джеря» та інші.
Після звільнення з кіностудії Юрій Яновський написав автобіографічний роман «Майстер корабля», де він роздумує про сенс буття, велич людської душі. Сюжет є нетиповим для тогочасної літератури, адже там описується процес зйомок фільму та будування справжнього вітрильника для декорацій.
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
Роман «Чотири шаблі» Яновський називав «найбільш багатостраждальним» у своєму доробку, адже він був засуджений цензурою. У романі розповідають про партизанську боротьбу в часи громадянської війни в Україні. Авторові дорікали за оспівування анархії та отаманства, його змусили виправдовуватися за переклади роману чеською та німецькою мовами, появу їх за кордоном. Через кілька років Яновський написав роман «Вершники», який був уже «ідеологічно правильним».
Свого часу Яновський був редактором журналу «Українська література», також працював воєнним кореспондентом та їздив країною, щоб написати про життя людей після німецької окупації. Він також був журналістом на Нюрнберзькому процесі.
Письменник рано посивів – всього у 30 років. Яновський не любив, щоб на його робочому столі були зайві речі – він мав бути чистим для творчості. Щодо особистого життя, то Юрій Яновський був одружений із акторкою Тамарою Жевченко. Подружжя з повагою ставилось одне до одного, використовувало звертання на «ви».
Юрію Яновському доводилось стикатись з різними труднощами, зокрема й з бідністю. Були часи, коли він продавав власні речі та книги, щоб купити харчі, а його твори піддавались цензурі. До прикладу, роман «Жива вода» був критикований за націоналізм – його довелось переписати та видати під іншою назвою «Мир».
Зрештою автор написав цикл «Київські оповідання», де оспівав героїзм радянських людей під час війни, що його вселяла в них комуністична партія на чолі з Йосипом Сталіним. За ці оповідання Яновський отримав Сталінську премію.
Сам письменник писав у своєму щоденнику: «І думав я не тільки те, що написав у книжках…».
Юрій Яновський помер 27 лютого 1954 року, похований на Байковому кладовищі у Києві.
При підготовці матеріалу використано дані Вікіпедії, «Суспільного», «Українського інтересу», Обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара, Полтава (автор-укладач: В. В. Потуремець).
