Вже 11 червня у Словаччині стартує чемпіонат Європи U-21. Україна стартує 12 числа о 18:00, де зіграє проти данців. 15 червня в той же час наші зіграють проти фінів, а 18-го – проти збірної Нідерландів.
"Чемпіон" вирішив анонсувати турнір детально.
На самому початку, замість тисячі слів – заявка наших.
Воротарі: Руслан Нещерет (Динамо Київ), Георгій Єрмаков (Олександрія), Владислав Крапивцов (Жирона, Іспанія);
Захисники: Костянтин Вівчаренко, Тарас Михавко (обидва – Динамо Київ), Ілля Крупський (Ворскла Полтава), Артем Смоляков (Лос-Анджелес, США), Володимир Салюк (Металіст 1925 Харків), Едуард Козік (Колос Ковалівка), Віталій Роман (Рух Львів), Арсеній Батагов (Трабзонспор, Туреччина);
Півзахисники: Володимир Бражко, Назар Волошин, Максим Брагару, Валентин Рубчинський (усі – Динамо Київ), Ілля Квасниця, Олег Очеретько (обидва – Карпати Львів), Єгор Ярмолюк (Брентфорд, Англія), Олександр Яцик (Зоря Луганськ), Антон Царенко (Лехія, Польща), Владислав Велетень (Колос Ковалівка).
Нападники: Богдан В'юнник (Лехія, Польща), Владислав Ванат (Динамо Київ).
Приємно, що навіть Ярмолюка з клубу АПЛ вдалося виманити на молодіжний турнір. Ванат, Батагов, Бражко вже настільки давно у центрі уваги, що й не сприймаються як молодь – це дуже досвідчені гравці, Ванат приїжджає з призом найкращого футболіста УПЛ. Напевно, в контексті цього не повинно дивувати, що на турнір наші вийшли парадним маршем: після 8 турів у молодіжки було 8 перемог.
На фініші, щоправда, Сербія та Англія вдома обіграли Україну, а "три леви" навіть скинули наших на друге місце, але основне завдання на той момент було вже вирішено. Не варто прибіднятися: на молодіжних турнірах своя ієрархія, і обійти у відборі безумовних топів сербів (одне золото та три срібла Євро) дорогого вартує. Унаї Мельгоса, який так довго допомагав Реброву, без Реброва справляється краще, ніж Ребров без нього.
Нідерланди – країна, яка на молодіжному рівні є навіть більшим топом, ніж на дорослому. Розсип талантів у них був, є і, напевно, буде завжди – з тієї команди, яка у фіналі молодіжного Євро-2006 розгромила команду Михайличенка, велику кар'єру зробили Хунтелар, Вермеєр, Влаар, Схаарс, Еммануельсон, Айсатті. І це ще Ворм та Пасвер дивилися той матч із лави запасних.
Хто зараз? Маатсен – найдосвідченіший гравець, його відходу вистачило, щоб дортмундська Боруссія завалила старт минулого сезону. Зараз він в Астон Віллі – і дуже допоміг англійському клубу продовжити прогрес з аутсайдера практично у гранди. Крайній захисник сучасної формації (тобто той, хто розвиває атаку) і, що важливіше, супертоп-рівня.
Кеннет Тейлор неймовірно давно на радарах: у кожному з останніх трьох сезонів за Аякс він зіграв більше 40 (!) матчів, та й за національну збірну зіграв. Талановитий та креативний півзахисник удостоєний премії Марко ван Бастена, яка вручається найкращим гравцям року у клубі. Девайн Ренч та Салах-Еддін взимку перейшли в Рому, чим допомогли "вовкам" сформувати броньовану оборону. Райан Фламінго грає в основі ПСВ, своїм голом допоміг вибити Ювентус і вийти до 1/8 Ліги чемпіонів. Та й "просто" представники Ередивізії – це представники непоганої ліги, будемо чесні.
Приблизно те саме можна сказати про молодь Данії – навіть в Аяксі, за давньою дружньою традицією, гравець теж є. Традиції Лаудрупів та Еріксена продовжив Антон Гоеї, правий захисник "євреїв". Теж є захисник, який перейшов узимку до римського клубу: Олівер Провстгор тепер грає за Лаціо. Теж є гравець з великої англійської команди: Вільям Осула виступає в Ньюкаслі... Але все ж таки рівень помітно нижчий: данські зірочки грають у топ-лігах дуже мало, і наша команда з ним цілком співставна.
Ну а фінів наші впевнено перевершують. Челсі у списку клубів виглядає, звісно, страшно, але Лукас Бергстрем до ієрархії воротарів "синіх" навіть до трійки найкращих не входить. Поки Бергстрем грає в орендах за дуже скромні команди – як і майже всі у заявці "філінів". Значна частина складу становить слабкий фінський чемпіонат, легіонери з других дивізіонів Німеччини, Іспанії – загалом, з такою командою просто необхідно ставити завдання виграш.
Історичне перше місце за кількістю перемог у турнірі ділять Іспанія та Італія – і треба такому статися, щоб вони опинилися в одній групі. Більше того, вони опинилися в групі А – тобто тій самій, де розташовані господарі турніру. Ось це я розумію, сліпе жеребкування: словаки придбали головних топів! І Румунію, яку теж не можна списувати з рахунків – цей Євро буде четвертим поспіль, на який пробилася команда.
Склади топів, до речі, цього разу скромні. З усієї легендарної молоді Барси в "ла рохіту" поїхали лише глибоко запасний Пабло Торре – і Жерар Мартін, який у Барсі поки що проявляв себе з небажаного боку. З Реалу взагалі нікого (вони й у основну збірну мало кого відправляють), з Атлетико – один Алехандро Ітурбе, який не грав за першу команду. При цьому будь-які проблеми Іспанії – це проблеми збірної, яка комплектується в топ-лізі, і ті ж Валенсія з Сосьєдадом, які стали базовими командами, теж, звісно, здатні виростити нових зірок.
У складі італійців виділяється Віллі Ньонто – вічно перспективний форвард, який допомагав Лідсу перемагати на Енфілді Ліверпуль ще три роки тому. Так, Лідс потім вилетів, а Ньонто досі у ньому, бо нестабільний – але на тлі 99% учасників турніру такий гравець, який зіграв майже 200 (!) матчів на високому рівні, практично ветеран. Руджері – важливий гравець Аталанти, Ндур, який до 20 років зіграв за п'ять команд (Бенфіка, ПСЖ, Брага, Бешикташ, Фіорентина), теж має великий досвід... Загалом проти такої команди непросто буде навіть іспанцям. Решті хочеться просто побажати удачі.
У групі Б стартує чинний володар трофею. Англійці в 2023 привели непристойно сильний склад, з Палмером, Гордоном, Мадуеке, Гіббз-Вайтом – і не залишили шансів іншим. Зараз він теж непоганий. Джоб Беллінгем днями закінчує перехід до дортмундської Борусії, Еліотт і Кванса сидять у запасі Ліверпуля лише через шалену конкуренцію (а коли Еліотту дали шанс, він забив переможний гол у Парижі), Лівраменто зіграв уже майже 100 матчів в АПЛ.
Цікаво, що й стартові умови майже збігаються: так само, як і два роки, компанію "трьом левам" становлять Німеччина та Чехія. Ось тільки тоді четвертий учасник групи, найскромніший Ізраїль, пробився до півфіналу (воротар Перець після цього перейшов до Баварії) – тобто бундестім не вийшли з групи. Що ж, вони мають гідний склад, щоб реабілітуватися: з одного Айнтрахта, приїхала пара перспективних захисників, Браун і Коллінз, а також вінгер Кнауфф. Останній – ще один акселерат, який уже зіграв майже 200 ігор за дортмундську Боруссію та Айнтрахт.
Нік Вольтемаді навіть у дуже кризовому Штутгарті в перший же сезон забив 12 голів, Ноа Атуболу провів феноменальний сезон у воротах Фрайбурга, і навіть "середній клас" дуже і дуже гідний (той самий Майнц, з якого викликали двох гравців, провів відмінний сезон) – загалом від німців можна чекати прорив. Для виходу з групи підстав достатньо: у чехів зовсім незірковий склад, Словенія, яка на сам турнір пробилася вдруге в історії – просто масовка. Щоправда, так думали два роки тому і про Ізраїль, безперечно.
Група С інтригує ще й тим, що у разі виходу з групи збірній України доведеться грати саме з її представниками. І тут, звичайно, нічого легкого чекати не доведеться – ні за яких розкладів. По-перше, там французи, з їхнім черговим, мільйонним топ-складом. Форвард Матіс Тель встиг уже не просто пограти, а цілу зв'язку титулів виграти: два чемпіонства з Баварією, Ліга Європи з Тоттенгемом. З Айнтрахта перспективний гравець під'їхав і сюди (це атакуючий хавбек Жан-Маттео Баойя), з Вільярреалу прийшов Тьєрно Баррі, який за сезон у Ла Лізі забив 11 м'ячів, Лукеба давно основний захисник РБ Лейпциг... Загалом складно буде всім.
У португальців гравців на виду менше, але... Все ж таки всі розуміють, що цих хлопців із Бенфіки та Спортингу буде продано до топ-клубів за суми від 50 мільйонів. Соареш вже зараз підпирає Трубіна і у багатьох матчах сезону виходив у основі Бенфіки. Жеованні Кенда – важливий "крайній" Спортингу, Карлос Форбс поки що отримує ідеальну футбольну освіту: спочатку Аякс, потім Вулверхемптон, де дуже багато співвітчизників – можна чекати прорив. Якраз для таких збірних, як португальці, молодіжні турніри – вітрина, можливість проявити себе. Із попередніх п'яти турнірів два португальці закінчили у фіналах – може, "вистрілять" і цього разу.
Вже всі розуміють, що грузинський футбол переживає розквіт. Крім очевидних проявів (плейоф чемпіонату Європи, Кварацхелія та Мамардашвілі у топ-клубах), є неочевидне: цей молодіжний Євро – другий поспіль, на який пробилися грузини, він же другий в історії країни. На першому вони виграли групу з Нідерландами, Бельгією та Португалією, а потім безглуздо програли Ізраїлю – може цього разу встановлять новий рекорд?
Склад грузинів, звичайно, виглядає "темним лісом" – Азарові та Майсурадзе виділяються лише тому, що представляють клуби УПЛ. Але для таких збірних молодіжні турніри – краща можливість показати себе, ніж для португальців. Те саме стосується й четвертого учасника групи, збірної Польщі, у якої абсолютно всі учасники представляють слабкі ліги. Зрештою, чи така сильна сучасна УПЛ? Грати навчилися всі, і треба прагнути показати максимум, а не чекати на подарунки від суперників.
