Сотні тіл прибувають на залізничну станцію в рефрижераторних вагонах — безіменні, понівечені, часто викопані з траншей і завалів. На місці вони оперативно проходять первинну експертизу: останки вивантажують у білих мішках і доставляють до імпровізованої лабораторії біля колій. Про це пише The New York Times.

Тут під тентами працюють шість команд, до складу яких входять слідчі, криміналісти, патологоанатоми, розвідники та санслужби. За 20-30 хвилин фахівці фіксують дані: перевіряють наявність вибухівки, збирають особисті речі, проводять забір ДНК і, якщо можливо, знімають відбитки пальців за допомогою спеціальної методики.

«Конвеєрна система на залізничній станції в Одеській області на півдні України покликана прискорити ідентифікацію, уникнувши традиційних розтинів у моргах, які і так перевантажені», – пише видання.

Кожне тіло отримує 17-значний ідентифікаційний номер, що кодує дату прибуття, установу, яка отримала тіло, та індивідуальний порядковий номер.

Особливе значення мають особисті речі загиблих — документи, прикраси або фрагменти одягу. Якщо такі знаходять, технік фотографує їх, окремо пакує в пакети і поміщає назад до останків у новий мішок для тіла.

«Особисті речі надзвичайно важливі», — каже Андрій Шелеп, старший слідчий поліції, який розслідує злочини, скоєні під час війни. «Деякі сім’ї не довіряють результатам ДНК. Вони не змиряються зі смертю. Вони вважають, що їхні близькі досі в полоні. Але коли вони бачать знайдені речі, сумніви зникають».

Україна планує встановити особи всіх близько 6 тисяч тіл, отриманих від Росії за Стамбульською угодою, і передати останки рідним.