Український півзахисник Максим Кучерявий прокоментував свій відхід з шотландського "Сент-Джонстона" після 5-ти років виступів.
– Максиме, оцініть, будь ласка, підсумки минулого сезону. Що завадило "Сент-Джонстону" залишитися в шотландській Прем’єр-лізі?
– Насправді, важко і не дуже коректно оцінювати сезон, у якому я не відіграв важливої ролі. Я провів в клубі п’ять років, і кожен з них був несхожим на інший. На мій погляд, виліт у цьому сезоні – це результат напрямку, в якому клуб рухався останні два-три роки. Під "клубом" я маю на увазі не лише ігрову частину, а все загалом як цільну взаємоповʼязану систему. Але я не хотів би заглиблюватися у цю тему.
Зі мною можна не погоджуватися, зважаючи, що я вже залишив "Сент-Джонстон", але я все ще з повагою ставлюся до людей, які там працюють, і просто висловлюю власне бачення ситуації, опираючись на власний досвід після п’яти проведених років в команді.
– Чому після того як у сезоні 2023/24 ви були основним гравцем "Сент-Джонстона", в минулій кампанії провели всього шість матчів у всіх турнірах та навіть не потрапляли до заявки команди з лютого по травень?
– Найкраще почати з сезону 2023/24. З величезним відривом це був найважчий рік в моєму житті психологічно. І я зіграв 34 матчі за клуб. Майже кожну гру я грав на різних позиціях, і це плюс, тому що я вважаю, що вміння грати на різних позиціях – це добре як для гравця особисто, так і для команди. Я дуже позитивно реагую на той факт, що тренери знали, що я можу зіграти на багатьох позиціях, і вдячний їм за те, що довіряли мені і використовували на різних ділянках поля.
Великою перепоною для мене була часта відсутність бодай якогось розуміння, що конкретно хоче бачити від мене тренер.
Я завжди зацікавлений в позитивному результаті колективу і в тому, щоб робити максимальний вклад для досягнення цього результату. І для мене в даному контексті важливо розуміти бачення тренера – за рахунок яких своїх якостей я можу найбільше допомогти команді на його погляд, граючи на конкретній позиції в конкретному матчі – і поєднувати це зі своїм баченням себе на цій позиції. На жаль, цього не було.
І, дивлячись назад, можна сказати, що мені не вистачало комунікації з тренерським штабом. Виходило так, що граю в кожній грі, але не відчуваю, що прогресую і вчуся новому, місцями навіть не розумію напрямок, в якому варто рухатись. До того ж, команда боролася за виживання впродовж всього сезону, що теж не додавало позитиву.
Незважаючи на те, що між мною і клубом не відбулося метчу, якого нам би хотілося, я постійно грав, і в певний момент почався діалог щодо продовження контракту. На що я відповів відмовою. Для мене це стало ключовим моментом у відносинах з "Сент-Джонстоном", тому що після нього я відчув, що ставлення до мене сильно змінилося. Мені складно це пояснити, просто виникло конкретне відчуття, що все вже не так, як було до того.
– Як саме у "Сент-Джонстоні" поставилися до вашої відмови продовжити контракт?
– Зʼявилася велика кількість незадоволення мною і критики, як обґрунтованої, так і необґрунтованої, на мою думку. Згодом стало менше ігрового часу. Сезон закінчився, що стало величезним полегшенням, і я отримав виклик у збірну від Руслана Петровича Ротаня, що покращило мій стан після фізичного і психологічного виснаження, яке я відчував.
Клуб і тренерський штаб знали про те, що я буду у збірній майже три тижні. Я попросив окремий графік, тому що "Сент-Джонстон" повертався до тренувань на наступний день після останньої гри збірної на турнірі. На що була відповідь, що я отримаю достатній відпочинок. Він був необхідним для мене, в першу чергу емоційно.
За два дні до виходу команди з відпустки зі мною все ще ніхто так і не вийшов на контакт, тому я звʼязався з тренерами сам і почув, що через п’ять днів маю бути на базі. Переключитися не вийшло, і я повернувся з відчуттям, що я весь все ще в боротьбі за виживання, хоча новий сезон був далеким до початку.
Впродовж підготовки я отримав пошкодження і загалом був дратівливим на тренуваннях, що зовсім невластиво мені. В якийсь момент тренер викликав мене на розмову, в ході якої запитав, чи хочу я бути в клубі, на що я чесно зізнався: "Ні".
Ще перебуваючи на турнірі у Франції, я просив своїх на той час агентів зайнятися пошуком нової команди для мене, тому що розумів, що я не хочу проходити через такий самий досвід, як в минулому сезоні, знову, до того ж відчував, що через інше ставлення до мене буду менше грати.
– А як проходило спілкування з тренерським штабом "Сент-Джонстона" стосовно вашої ситуації?
– Через те, що я вірив і розраховував, що перехід відбудеться, я зміг чесно відповісти тренеру, і вважаю це правильним рішенням. Переходу не сталося, але це футбол – таке буває. Після розмови з тренером я розумів, що не гратиму, і був готовий до цього.
Навіть після того, як прийшов новий головний тренер (але залишився попередній тренерський штаб), до мене постійно доходили згадки про те, що я "нещасливий в клубі". На полі я зʼявився в чотирьох матчах чемпіонату. Були травми чи дискваліфікації, і я "підстрахував". Я був приємно здивований, коли отримав можливість знову грати.
Після того, як я добре відіграв весь матч проти "Рейнджерс", що навіть відзначили самі футболісти суперника після гри, і взагалі не вийшов в наступному матчі, інших пояснень, як "підстраховка", мені важко знайти. Хоча одна людина приводила теорію, що я тричі зіграв в січні, і таким чином клуб хотів спробувати мене продати. Я це не коментую, та й значення це вже не має.
В січні прийшло багато новачків, частина з яких – легіонери, і коли всі отримали візи, мене перестали вносити до заявок. Навіть для двосторонок на тренуваннях в нас було забагато гравців, і нам доводилося мінятися.
– Чи заважали вам травми протягом останнього сезону?
– Було пошкодження, яке я отримав майже одразу після повернення на передсезонку, і я якийсь час відчував його наслідки, але зараз все добре.
– Чому "Сент-Джонстон" залишили одразу 20 гравців по завершенні сезону 2024/25?
– Це краще запитати у представників клубу. Мабуть, хтось сам не захотів продовжувати контракт, з кимось не захотів продовжувати співпрацю клуб. В будь-якому разі, я вважаю, що почати з нуля – найкраще для клубу, який потребує перебудови і зміни культури.
– Чи нема в клубу фінансових проблем?
– Щодо фінансового питання, то клуб старається економити абсолютно на всьому, але так було завжди впродовж мого перебування в команді, і, на жаль, це привело до того результату, який ми спостерігаємо. Сподіваюся, виліт стане плацдармом для перезавантаження, і клубу вдасться цю культуру змінити.
З футболістами завжди розраховувалися день в день і в повному обсязі, тому думаю, що фінансових проблем немає.
– З якими відчуттями залишаєте "Сент-Джонстон"?
– Загалом, я не дивлюся на період в "Сент-Джонстоні" як на поганий час. Це був непростий час, але він точно не був поганим. Навпаки, я вдячний всім людям і обставинам, які траплялися мені впродовж всіх цих років в Шотландії. Завдяки ним я отримав великий досвід та виріс як людина і як професіонал.
Я приїхав зовсім юним у нове для мене середовище з іншою культурою, і за цей період точно подорослішав і загартувався. Навіть за останній рік, коли я не грав в офіційних матчах, були позитивні моменти. Мені пощастило познайомитися з класними людьми і справжніми професіоналами, з якими дружу і працюю як на футбольному полі, так і за його межами.
