Загинув історик, краєзнавець і фотохудожник Ігор Климович «Африка». Воїн поліг 30 липня 2025 року під час виконання завдань.

В Ігоря залишилися батьки, брат, дружина та ще не народжена донька.

«Любове моє, душа моя, мій всесвіт, життя моє, тебе забрали в мене, і 30 липня з тобою померла і я. Тебе вбили за дев’ять тижнів до приходу у світ нашої доці, яку ти так чекав і яка тепер ніколи не побачить і не пізнає свого неймовірного тата», — написала дружина Ігоря, Олександра Климович.

Сестра Олександри, Альбіна Кірбатова, зазначила, що «Ігор був не просто захисником, не просто воїном. Він був Людиною з великої літери. Мужнім, добрим, справедливим. Героєм, якого ми всі безмежно шануємо і завжди будемо пам’ятати».

Вона попросила підтримати сестру, яка втратила чоловіка та батька своєї дитини. Реквізити для допомоги: 4 149 629 361 937 477

«Ця допомога — не просто гроші. Це ваш вклад у те, щоб нове життя, яке подарував нам Ігор Климович, народилося з любов’ю, з турботою, у вдячному світі», — підкреслила Альбіна.

Ігор працював над костюмами до фільму «Демони» режисерки Наталки Ворожбит. За її словами, він «був принциповим, добрим, професійним, чітким, цілісним… був дуже гарною людиною».

«Востаннє я зустріла Ігоря на „Мистецькому арсеналі“, й мені здалося, що йому некомфортно серед нас, фестивальних і піднесених. В його очах були питання, була втома. Мені так здалося. Чи ні. Мені було важко та соромно підтримувати світську розмову, я відчувала, що все не те, і не знайшла потрібних слів. Пробач», — написала режисерка та драматургиня Наталка Ворожбит.

Ігор Климович народився 13 червня 1991 року в селі Грабовець, що в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, розповіли у Грабовецько-Дублівській громаді.

З дитинства цікавився культурним життям села, відвідував Народний дім, писав вірші, захоплювався історією. Випустив декілька поетичних збірок, розповіли у Грабовецько-Дулібівській громаді. Закінчив Інститут туризму при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Був активним учасником Революції Гідності.

Багато подорожував Україною, збирав старожитності. Він був першим українцем, який став учасником міжнародної асоціації експериментальної археології EXARC.

2021 року став лауреатом призу глядацьких симпатій у конкурсі «Мандрівник-фотограф року», тоді ж презентував фотовиставку «Людина і війна» в місті Стрий — 48 чорно-білих світлин із фронту.

У 2022 році Ігор став до лав Хорунжої служби (створена за традицією упівців) Третьої окремої штурмової бригади. Його зброєю стала не тільки гвинтівка, а й слово, історія, культура. Він виконував важливу гуманітарну місію: розробляв унікальні методики морально-психологічного забезпечення, проводив лекції, організовував екскурсії, зустрічі з культурними діячами для військовослужбовців, надихаючи побратимів прикладами героїзму предків.

Займався евакуацією культурної спадщини: разом із побратимами 3 ОШБр врятував 900-літню Половецьку кам’яну бабу з Донеччини, яку під обстрілами вивіз до Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

У лютому цього року Ігор отримав звання молодшого лейтенанта.

Мужньо виконуючи військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 30 липня на Харківщині.

«Ігор Климович був справжнім козаком — воїном, мислителем, митцем. Він говорив: „Треба насипати кургани, будувати пам’ятники, шукати історію й підіймати її з землі“. І він це робив — вдома, на фронті, скрізь, де був», — зазначили у громаді.

Дату та місце прощання і поховання повідомлять додатково.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»