Фото: 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
Український боєць Василь із позивним «Лапа» цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли його в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а окупанти залишилися там назавжди.
Про це боєць розповів сам, передає 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада.
У надскладних обставинах війни піхотинці часом опиняються в ситуаціях, які здаються безнадійними. Але холодний розум, досвід і воля до життя здатні змінити навіть приреченість. Саме так сталося з бійцем мотопіхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
50-річний Василь із Закарпаття, досвідчений воїн і батько трьох дітей, провів ніч в одному окопі з двома російськими солдатами, які взяли його в полон. Але зранку він вийшов до своїх. А вони — залишилися навічно.
До війни Василь виготовляв меблі, майстерно обробляв деревину. Попри «залізобетонну» відстрочку, сам пішов на фронт. Воював на найгарячіших ділянках, не раз був поранений, має не одну контузію.
Український боєць Василь із позивним Лапа Фото: 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
Під час короткого затишшя на позиції Василь, командир відділення, вийшов на сусідній пункт підзарядити радіостанцію. Повертаючись, неочікувано зіштовхнувся з двома російськими штурмовиками — ті підкрались через густу посадку, де не спрацювала аеророзвідка. Направили автомати в голову і наказали здаватися. Зв’язали, відібрали зброю і разом з ним забилися в його ж тісний окоп — чекати підкріплення.
Упродовж ночі Василь кілька разів намагався звільнити руки, прикидався поступливим, вів діалог. Витримав психологічний тиск, не видав жодної цінної інформації. Коли вороги почали втрачати пильність і самі розв’язали йому руки, він побачив шанс. А коли над позицією завис український дрон, Василь переконав росіян дати йому вийти з окопу — сховати їхні речі, щоб не видати себе. Насправді ж він дістав заздалегідь сховану гранату.
Повернувшись до окопу, кинув гранату під ноги загарбникам. Сам дістав поранення, але вирвався й добіг до своїх. Росіяни або загинули на місці, або втратили життя від крововтрати — в тому окопі, де ще недавно тримали українського солдата зв’язаним.
Після цього був мінометний обстріл, евакуація, шпиталь. Зараз Василь поступово одужує. Його вчинок — приклад стійкості, витримки і сили духу.
«Я не панікував, не впав у відчай. У таких умовах виживають ті, хто вірить у себе і знає, як діяти», — каже Василь.
Нагадаємо, Україна вчергове повернула додому тяжкохворих та поранених захисників. 19 червня, відбувся черговий етап великого обміну полоненими, в рамках якого додому повернулися тяжкохворі та поранені військовослужбовці. Ці звільнення стали можливими завдяки домовленостям, досягнутим у Стамбулі.
"Україна жива!": захисник поділився емоціями після звільнення з полону
До повернення дітей до України залучають волонтерські організації: які умови співпраці
"Сонечко, я вже вдома": звільнений з полону прикордонник розчулив розмовою з рідними
