Від минулого року Україна виживає завдяки відсоткам, які нараховуються на заморожені російські суверенні активи, що зберігаються в Euroclear — брюссельській розрахунковій палаті з цінних паперів. Але цього буде явно недостатньо, якщо війна Росії затягнеться. Про це йдеться у статті редколегії The Washington Post.
За прогнозом Міжнародного валютного фонду, щоб утримати економіку на плаву, Україні до 2027 року знадобиться близько 65 мільярдів доларів. Єдиний реалістичний спосіб отримати такі кошти, особливо з огляду на відхід США на другий план — це використати основні російські активи, які й досі лежать у європейських банках.
З очевидних причин це питання було «забороненим» від початку повномасштабного вторгнення. Лідери в Європі та США не хотіли конфісковувати російські гроші, остерігаючись створення небезпечного прецеденту, який у майбутньому може бути використаний проти самих західних держав і налякати іноземних інвесторів. Також існував ризик, що Росія зможе відсудити ці кошти назад, залишивши країни Заходу з величезними фінансовими зобов’язаннями.
Однак останні тижні різко змінили перебіг дискусії — на це вплинули російські військові провокації проти країн НАТО, а також відмова президента Владіміра Путіна дослухатися до закликів президента Дональда Трампа припинити війну проти України.
Минулого четверга канцлер Німеччини Фрідріх Мерц запропонував креативний компроміс: Євросоюз міг би «позичити» Україні заморожені в Euroclear 164 мільярди доларів, надавши їх у вигляді безвідсоткової позики. Україна мала б повертати ці гроші лише в тому випадку, якщо Росія виплатить воєнні репарації після завершення конфлікту. За такою схемою Euroclear уникнув би відповідальності. А якщо Кремль відмовиться від репарацій, що практично гарантовано, то саме він залишився б винуватцем фінансових втрат.
Ця ідея потрапила на порядок денний саміту у Копенгагені, де європейські лідери обговорювали зміцнення спільної оборони. У четвер до них приєднався президент України Володимир Зеленський. На жаль, імпульс, який спостерігався минулого тижня, дещо загальмував.
В ідеалі Європа мала б колективно взяти на себе потенційну відповідальність за надання Україні цих коштів, забезпечивши 165 мільярдів доларів гарантіями з бюджету ЄС. Але скептики — зокрема Угорщина — напевне наклали б вето. Через принцип одностайності, якщо колективне рішення неможливе, окремі країни мали б взяти ці ризики на себе. Франція, де уряди часто «падають» через бюджетні суперечки, навряд чи готова до такого кроку.
Після довгих кулуарних дискусій лідери ЄС зійшлися на тому, що потрібно продемонструвати Росії «можливості» та «рішучість» підтримувати Україну, але конкретних рішень ухвалено не було.
«Тепер на черзі Європейський Союз», — сказав президент Європейської ради Антоніу Кошта. Він додав, що «день ухвалення рішення» щодо використання російських активів очікується на наступному офіційному засіданні Ради — 23–24 жовтня.
Варто визнати, що остаточне рішення й не планувалося цього разу. Адже навіть на дозвіл використовувати лише відсотки від заморожених активів у 2024 році пішли місяці переговорів. Тепер же ЄС розглядає куди складніше й вагоміше рішення.
Торік США активно брали участь у дискусіях про долю заморожених російських грошей. Нині цього вже немає. Якщо ЄС хоче, щоб його сприймали серйозно, він має знайти спосіб подолати бюрократичні гальма.
Тим часом Кремль попереджає, що домагатиметься переслідування осіб та держав, які причетні до «крадіжки» заморожених російських суверенних активів у Європі.
У свою чергу сенатор-республіканець із Луїзіани Джон Кеннеді подав до Сенату законопроєкт, у якому вчергове пропонує конфіскувати активи РФ на користь України.
Що собою являє репараційний кредит і чому саме він отримав одностайну підтримку країн ЄС, у статті “Репараційний кредит: ЄС перетворює заморожені активи РФ на зброю для України” пояснював Олег Саркіц.
