Для багатьох в Україні вислів "коаліція охочих" став предметом насмішок. У перекладі він більше звучить як "коаліція тих, хто хотів би" — тих, хто готовий допомагати, якби лише обставини були іншими. Переговори, які провів президент Макрон минулого тижня в Парижі, на яких 26 країн пообіцяли надати Україні гарантії безпеки після війни, стали великим дипломатичним досягненням. Але ключове слово тут — "після війни".
Після ударів у ніч на 7 вересня, коли Росія здійснила найбільшу атаку дронами та ракетами з початку повномасштабного вторгнення 2022 року, для більшості українців кінець війни здається більш віддаленим, ніж будь-коли, зазначає Джек Кловер, заступник редактора відділу іноземних новин в газеті The Times.
Більше того, думка про те, що 20–40 тисяч військових з країн, які мають обмежений досвід класичної війни між державами, не кажучи вже про війну за допомогою дронів, можуть заспокоїти українські збройні сили чисельністю в майже мільйон, деякими в Києві сприймається як зверхня.
Інші згадують роль міжнародних організацій, таких як Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), у контролі за виконанням Мінських угод між 2014 і 2022 роками. Україна співпрацювала зі спостерігачами й отримувала зауваження за будь-яке порушення, тоді як Росія та її проксі діяли безкарно.
"Незважаючи на ці недоліки, коаліція охочих починає давати результати. Європа нарешті говорить мовою, яку розуміє президент Путін: мовою сили", — стверджує Клевер.
Попри всі погрози Путіна, його режим є вразливим. Росія, яка має другу за величиною армію у світі, не змогла завоювати свого набагато меншого сусіда за більш ніж три з половиною роки повномасштабної війни. Вона може змушувати свій народ за допомогою грубої сили, хабарництва та пропаганди воювати майже безкінечно, але це загрожує підірвати соціальний "договір путінізму": народ відмовляється від особистих свобод в обмін на гарантію, що не буде повернення до бурхливих 1990-х, коли панувала злочинність.
Коли вбивці та ґвалтівники, змушені воювати, повертаються з України на свободу, цей договір явно руйнується.
Припущення Сполучених Штатів та інших країн, що Путін зрештою погодиться на переговори з Україною без застосування сили — припущення, на якому ґрунтуються всі розмови про мир і миротворців — видається дедалі більш наївним.
"Потрібні нові припущення: припинення вогню в Україні стане можливим лише шляхом примусу Путіна — за допомогою санкцій чи інших засобів — і будь-який мир, що настане після цього, має бути міцно озброєним. Друзі України не можуть залишатися осторонь", — підсумував Клевер.
Після переговорів у Вашингтоні Україна отримала від Дональда Трампа обіцянки "дуже хороших" гарантій безпеки. Але що це за гарантії? І чи зможуть вони вберегти нашу країну від "тактики салямі", до якої так охоче вдається Москва? Про це в статті "Між статтею 5 і "дикобразом": Захід шукає "гарантії" безпеки для України" пише міжнародний оглядач Володимир Кім.
