Радник президента України зі стратегічних питань Олександр Камишін / © Getty Images
Україна активно розробляє стратегії для забезпечення потреб своєї протиповітряної оборони в умовах можливого скорочення військової допомоги з боку Сполучених Штатів Америки.
Про це повідомив радник президента України зі стратегічних питань Олександр Камишін під час конференції GLOBSEC у Празі в коментарі «Радіо Свобода».
Заяви представників американського оборонного відомства стали каталізатором для пошуку альтернативних рішень. Міністр оборони США Піт Гегсет 10 червня зазначив, що бюджет Сполучених Штатів на 2026 рік передбачатиме зниження військової підтримки Києву. Він також натякнув на «зовсім інший погляд на цей конфлікт» з боку адміністрації Дональда Трампа, акцентуючи на пошуку «мирного врегулювання шляхом переговорів», а не «перемоги».
Олександр Камишін наголосив на безпрецедентному масштабі війни, розв’язаної Росією проти Україниа.
«Ми — в найбільшій війні поколінь, і в цій війні жодна країна самотужки не справиться проти Росії. Тому для нас важлива підтримка і Європи, і Сполучених Штатів Америки», — зазначив радник президента.
Українська влада вже розглядає різні варіанти заміщення критично важливих видів озброєнь, зокрема систем протиповітряної оборони. Проте Камишін визнає, що деякі системи, що постачаються США, є надзвичайно складними для повної заміни.
«Вся команда сьогодні працює над тим, щоб ці рішення були знайдені», — підкреслив радник президента, не вдаючись у деталі щодо конкретних переговорів чи технічних альтернатив.
На тлі цих заяв речниця Державного департаменту США Теммі Брюс під час брифінгу запевнила у підтримці надання Україні систем ППО, назвавши США «найбільшим прихильником і захисником України».
Раніше представник Сполучених Штатів у НАТО Метью Вітакер заявляв, що адміністрація Трампа ще не ухвалила остаточних рішень щодо майбутньої допомоги Україні, зосереджуючись на збереженні можливостей Дональда Трампа для припинення бойових дій.
Ситуація підкреслює критичну залежність України від зовнішньої військової підтримки та необхідність стратегічного планування для забезпечення власної безпеки у довгостроковій перспективі, враховуючи можливі зміни у зовнішньополітичних пріоритетах країн-партнерів.
