Багато хто бачив у суперниках “Динамо” саме вільнюський “Жальгіріс”. Команда тріумфувала 2:0 за підтримки домашніх трибун, здавалося б, оформила достатній гандикап, а потім прибула до Мальти та відлетіла від місцевого “Хамрун Спартанс”. Камбек з красивими голами, серія післяматчевих пенальті — і от ми мусимо говорити про острівʼян. Що ж, знайомимося ближче.
“Хамрун Спартанс” заснований у 1907-му та належить до числа найтитулованіших клубів своєї країни. Сьогодні трофейна поличка нараховує тридцять дві нагороди, причому їхня значна частина була здобута в уже новітній період — починаючи із 2020-го, “Хамрун” приніс сім медалей і за останні 5 років забезпечив 4 чемпіонства.
Що цікаво, останнє національне золото дісталося за специфічного формату. Якщо раніше першість функціонувала у звичні два кола та мала спільну турнірну таблицю, то у розіграші 2024/25 провела одне коло, поділилася на дві шістки, з настанням “чемпіонської фази” та “зони вильоту” анулювала очки, а коли визначилася четвірка найсильніших, то ще й влаштувала плейоф.
Родзинка полягає у тому, що увесь час “Хамрун” мав відчутні проблеми та не порадував реально сильним перформансом, вартим того, щоб йому без зайвих “але” вручили медалі найвищої проби. Шостий рядок, й те видряпаний завдяки кращій різниці забитих та пропущених, далі — четверта сходинка, у 1/2-й фіналу чотирьох — нервовий обіграш “Флоріани” в “лотереї”.
“Біркіркара” була подолана теж непевно (1:0), тож тут складно оцінити справжній рівень та можливості “Спартанс”. Технічно це переможець мальтійської “вишки”, але з нюансами; якщо припустити програш “Динамо”, то не здивуємося хейту у стилі “ми зганьбилися шостій-четвертій силі третьосортної ліги”.
Зауважимо, що “Хамрун” накопичив тривалий досвід на міжнародній арені. Так, він не особливо вдалий, проте і не кожна команда веде свою єврокубкову історію ще з 1980-х. Вряди-годи мальтійці чіплялися за результат — наприклад, свого часу здолали північноірландську “Баллімену Юнайтед”, албанську “Тирану” та словенський “Марибор”.
З появою Ліги конференцій колектив у 2022-му ледь не відібрався до групової стадії — пройшов вірменський “Алашкерт”, боснійський “Вележ” Мостар, софійський “Левські” та навіть зчепився із “Партизаном” (так, поступився 4:7, та все ж).
У нас люблять жартувати у стилі “черговий футбол на підйомі”, то тут можна сказати, що “Спартанс” насправді навчився боротися з такими ж карликами, як і сам. Це не той кейс, де ти є хлопчиком для биття та тільки те й робиш, що дістаєш мʼяч із сітки.
Та і взагалі мальтійці якось прихистили у себе чемпіона світу — Крістіан Дзаккардо мало запамʼятався на ЧС-2006, але свою медаль додав у колекцію. Фулбек виступав у “Болоньї”, “Палермо”, “Вольфсбурзі”, “Пармі” та “Мілані”, а в 2017-му таки доїхав до острова. Взяв участь у 16 зустрічах, записав до активу 3 голи та 1 асист.
“Спартанс” верховодить 61-річний Джакомо Модіка. Італієць збудував посередню гравецьку карʼєру — півзахисником ніби і представляв кольори “Палермо”, “Мессіни” та “Падуї”, проте так і не відчув на собі велич Серії А. Снування нижчими дивізіонами, гра в клубах з не надто відомим неймінгом та завершення в 1999-му — ось і все, що можна розповісти про відповідний відрізок.
Тренерство вже не таке прозаїчне. Так, біографія наповнена обивателями нижчих ешелонів, однак на зорі шляху Джакомо зростав під орудою Зденека Земана — в “Фенербахче”, “Наполі”, “Салернітані”, асистував чеху в “Ромі” та “Кальярі”. Людина хоча б так побачила футбол вищого гатунку — власне, цей бекґраунд і дозволив підтримувати актуальність серед так званих “ноунеймів”.
Самостійну роботу веде з 2005-го, але не може похвалитися якимись локальними досягненнями. На початку червня прийняв “Спартанс”, зазвичай оперує тактичною схемою 4-2-3-1, але є доволі гнучким та не відмовився від малюнку, який давно прищеплений мальтійцям (4-4-1-1).
Будучи близько розташованим до Італії (на відстані якихось 80 кілометрів), наразі клуб має на балансі лише кілька паспортистів із сусіднього материка. Насправді географія складу набагато ширша — є литовець, бельгієць, нігерієць, івуарієць, серб та одразу “партія” бразильців.
Загалом “Спартанс” інтенсивно вивчає південноамериканський ринок, не нехтує Африкою, моніторить Європу, тому аж дивно, що відсутні українці (ті ж поляки чи румуни були). Так, гравці посередньої якості, та навіть там є охочі себе випробувати.
Як каже портал Transfermarkt, колектив оцінюється в 4,41 мільйони євро. Виокремимо найдорожчих персонажів: це лівий півзахисник Раян Камензулі, опорник Йован Кадженович, центральний нападник Н'Дрі Філіп Коффі (усі — по 300 тисяч євро), правий вінґер Джозеф Мбонг, хавбек Матіас Ґарсія (обидва — по 350 тисяч євро) та універсальний півзахисник Домантас Шимкус (400 тисяч євро).
Наголосимо, що спостерігається висока плинність кадрів — наприклад, два найкращі форварди, які у минулому сезоні відвантажили 28 голів та віддали 10 передач, встигли попрощатися та вирушили в пошуках кращої долі. Із тих, хто вирішував, але залишився, насамперед похвалимо Мбонга — на його рахунку 8+7 у кампанії 2024/25, плюс один влучний постріл, який, зрештою, вибив грунт з-під ніг “Жальгіріса”.
Словом, це звичайний карлик із периферії — пересічний глядач точно не виділить бодай одну хвилину на перегляд матчів за його участі. Така правда життя.
Це той випадок, коли “Динамо” зобовʼязане пройти далі та зробити це максимально впевнено. “Жальгіріс” чи “Хамрун Спартанс” — не має жодного значення, оскільки клас “біло-синіх” обʼєктивно вищий, адже давно доведений більш вдалим досвідом на міжнародній арені.
Є питання до комплектації складу чинного чемпіона Премʼєр-ліги, але нинішніх ресурсів на конкурента такого штибу, як представник Мальти, вистачить з головою. Якщо чесно, навіть важко уявити сценарій, де ми спасуємо та враз втратимо можливість посперечатися за ЛЧ. Головне зберегти концентрацію та не реагувати упереджено — он недооцінка зіграла з литовцями злий жарт та обернулася катастрофою.
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
