Київське “Динамо” готується до зустрічі з “Крістал Пелес” — команди, котра є чинним володарем Кубка та Суперкубка Англії. Трофеї здобуті в боротьбі з “Манчестер Сіті” й “Ліверпулем” відповідно, тож багато хто переконаний — проти такого візаві, готового ламати зуби беззаперечним грандам, Олександру Шовковському робити банально нічого.
Чи це насправді так? Пропонуємо разом розібрати “орлів” — у якій вони формі та чи дійсно є такими грізними, як здається на перший погляд.
“Крістал Пелес” постав 120 років тому, у вересні 1905-го, але завжди відзначався скромністю. Клуб знайшов своє місце на зорі формування Першого дивізіону, проте після завершення Першої світової війни різко втратив потужності та довго варився у нижчих ешелонах. Друга, третя, потім четверта за знаковістю ліги — “скляри” мучилися до кінця 1960-х й увірвалися до еліти лише у 1969-му.
Досягнення досягненням, але без правильних висновків та закладеного підґрунтя — як підсумок, лондонці перетворилися на відвертого ліфтера (особливо це відчувалося в 90-х), який вряди-годи ще й мусив вибиратися із відвертого болота.
У 2010-му “орли” опинилися на межі банкрутства, але були підібрані консорціумом CPFC 2010. В подальшому фінансування налагодилося й це прямо пропорційно вплинуло на показники — із 2013-го “Пелес” є постійним учасником АПЛ, зараз вважається претензійним середняком й підкріпило це звання Кубком Англії-2025 та Суперкубком Англії.
Це дебютні титули колективу за всі дні його існування, хоча потрібно відзначити фінали національного кубка у 1990-му та 2016-му. У першому випадку команда вибила “Портсмут”, “Гаддерсфілд”, “Рочдейл”, “Кембридж” та “Ліверпуль”, проте не стримала “Манчестер Юнайтед” 3:4 (і таким чином дозволила Алексу Фергюсону врятувати свою пʼяту точку від звільнення). Щодо новітнього періоду, то все знову зіпсували “червоні дияволи”, тільки із Луї ван Галем на борту (1:2).
У 1998-му “КП” був залучений до Кубка Інтертото, однак поступився 0:4, внаслідок чого припинив виступ. Це увесь досвід, тож технічно “Динамо” переконливіше у цьому плані, але всі ми знаємо, як “біло-сині” виглядають у Європі.
Лондонцями керує 51-річний Олівер Гласнер. Австрієць починав на батьківщині та першу відчутну славу здобув на чолі ЛАСКа, чиї кольори захищав раніше у якості професійного футболіста. Зайняв пост у 2015-му та поступово вивів “чорно-білих” із провінційних низин — через два роки не просто повернув до елітного дивізіону, а одразу фінішував четвертим, завдяки чому гарантував участь у кваліфікації Ліги Європи (щоправда, там спасував перед “Бешикташем” у третьому раунді).
У сезоні 2018/19 результати на домашній арені були поліпшені — так, “Ред Булл Зальцбург” забезпечив чергове чемпіонство, так, зберіг відчутну дистанцію між лідируючим та срібним місцями, але всі хвалили Гласнера за спробу навʼязати конкуренцію. Представник Лінца видерся на другий рядок, відібрався у Лігу чемпіонів й це привернуло увагу рибин посерйозніше — на радарі зʼявився “Вольфсбург”.
Фахівець прийняв “вовків” шостими, серед учасників групової стадії ЛЄ, але по ходу кампанії 2019/20 понизився на сходинку, а в другому за значимістю єврокубку отримав стусанів від донецького “Шахтаря” (0:3). Вийшло не все, проте Олівер не став обʼєктом для критики — якраз бушував ковід, що позбавив клуби нормальної підготовки й цим вніс для багатьох елемент неочікуваності, якщо не кризи.
У наступному році “Вольфсбург” застрибнув у топ-четвірку — відлетів у відборі ЛЄ від афінського АЕКА, зате сконцентрувався на Бундеслізі. Тим не менш, на цьому співпраця коуча припинилася — вплинув конфлікт із спортивним директором Йоргом Шмадтке та кількома гравцями, які анітрохи не пожалкували, що Гласнер пішов. А тепер пригадайте, де зараз перебуває команда.
Все, що не робиться — на краще. Тренер відгукнувся на виклик з боку франкфуртського “Анйтрахта”, не продемонстрував стабільності на внутрішньому поприщі, проте повністю компенсував біди в ЛЄ. 12 очок на груповому етапі (в боротьбі з “Олімпіакосом”, “Фенербахче” та “Антверпеном”), прохід “Бетіса”, “Барселони”, “Вест Гема” та “Рейнджерса” у фіналі трансформувалися у трофей.
Розіграш 2022/23 також видався міцним, зважаючи на присутність у основній фазі ЛЧ. “Тоттенгем" відірвався на 1 заліковий пункт (11), “орли” ж випередили лісабонський “Спортинг” та “Марсель”, а в 1/8-й був знищений “Наполі” (0:5). В Бундеслізі вдалося фінішувати сьомим (зона Ліги конференцій), в плюс, безперечно, запишеться і потрапляння до вирішальної стадії Кубка Німеччини (поразка “Лейпцигу” 0:2). Але знову ж був покладений край союзу — правління відмовилось від послуг Олівера на тлі невиразної кінцівки сезону.
19 лютого 2024-го австрієць очолив “Крістал Пелес”, залишений Роєм Ходжсоном, та видав серію сильних поєдинків — проти “Ліверпуля” (1:0), “Вест Гема” (5:2), “Ньюкасла” (2:0), “Манчестер Юнайтед” (4:0) та “Астон Вілли” (5:0). У подальшому градус феєрії трохи понизився, але все одно обернувся шаленим тріумфом — по-перше, Гласнер продовжив боляче кусати місцевий бомонд (натерпілися “МЮ” та “Астон Вілла”, були взяті нічиї з “Челсі”), по-друге, стався той самий Кубок Англії. За бортом опинилися “Стокпорт Каунті” (1:0), “Донкастер Роверс” (2:0), “Міллволл” (3:1), “Фулгем” (3:0), “Астон Вілла” (3:0) та “Манчестер Сіті”, котрий гарячково намагався врятувати своє становище після купи вильотів та труднощів.
Ну, і Суперкубок з “Ліверпулем” — здавалося б, “червоні” провели ряд шокуючих трансферів, однак “Пелес” тримався на рівних, не знітився під натиском Екітіке та Фрімпонга, а натомість відповів точними ударами Матети й Сарра. У серії пенальті геройствував Дін Гендерсон — впорався із Мак Аллістером та Елліотом (ще підвів Салах) й таким чином приніс другу цінну нагороду.
Насамперед треба наголосити, що Гласнер є жорстким, принциповим спеціалістом, таким, що вміє балансувати за обмеженого арсеналу. Зауважте, що у травні 2024-го людину кликала мюнхенська “Баварія”, а коуч залишився у Великій Британії та добився неймовірних висот. Все просто — австрієць завжди був вимушений трудитися за схожих умов, але незмінно витискав максимум.
“Крістал Пелес” навіть личить Оліверу — він чітко усвідомлює, що рано чи пізно доведеться відпустити провідного гравця й тому бере від нього усе. Ви гадаєте, що на “Селхест Парк” всілися та заплакали гіркими слізьми за Еберечі Езе, що перебрався до “Арсеналу” за майже 70 мільйонів євро? Анітрохи, оскільки це звичний процес — “орли” сприймалися трампліном, поки не відмовляються від статусу й навчилися ефективно функціонувати.
Крім Езе клуб відпустив Одсонна Едуара (3,7 млн євро, в “Ланс”), Малкольма Ебіовея (1,15 млн євро, в “Блекпул”), Роба Холдінга (вільний агент, в “Колорадо”), Джеффрі Шлуппа (вільний агент, “Норвіч”) та Люка Планжа (вільний агент, в “Грассгоппер”).
Що стосується новачків, то тут втілені точкові придбання: Єремі Піно (30 млн євро, із “Вільярреалу”), Джейді Канво (23 млн євро, із “Тулузи”), Борна Соса (2,3 млн євро, із “Аяксу”), Вальтер Бенітес (вільний агент, із ПСВ) та Крістантус Уче (оренда, із “Гетафе”). Загалом це молоді виконавці, або такі, що не зовсім себе реалізували, але налаштовані рости — словом, все у стилі політики лондонців.
Марк Гуехі, Адам Вортон, Жан-Філіпп Матета, Ісмаїла Сарр, Максанс Лакруа, Даніель Муньйос, Тайрік Мітчелл та Дін Гендерсон оцінюються в десятки мільйонів, є ще цілий перелік менш дороговартісних, але кваліфікованих прізвищ. Що тут казати, коли частина перерахованих персонажів добряче помучила “Ліверпуль” (2:1) у суботу? Якщо англійці не заплющать очі на ЛК (що малоймовірно) заради АПЛ, то “Динамо” буде дуже тяжко. Якщо не непідʼємно, давайте не відвертатися від правди.
Коли дістався цей суперник, наша аудиторія завбачливо закивала головами — ну, це очевидний програш. “Скляри” демонструють хороший тонус, надзвичайно мотивовані, переживають найкращий період у власній історії та готові писати нову, можливо ще успішнішу сторінку.
Це гарно структурований проєкт, із закладеним фундаментом, який можна та треба розвивати, нехай і середняк АПЛ, проте наділений солідним потенціалом. Плюси лежать на поверхні, добре розжовані, так і спонукають заявити, що “Пелес” — фаворит не те що матчу з “біло-синіми”, а всієї Ліги конференцій. Якби не бюрократичні нюанси, то була б участь у ЛЄ, це логічно складніший рівень, але немає жодних сумнівів, що братія Олівера Гласнера пасувала б і йому.
Всі ми бачили, як “Динамо” склалося під пресингом “Пафосу”, також не впоралося із “Маккабі” Тель-Авів. Олександр Шовковський знаходиться під шквалом критики, адже раніше вірилося, що у чемпіона України вистачить ресурсів та тактичної вправності, щоб виступити помітно вдаліше. Втім, маємо те, що маємо, й поки кияни не поправлять репутаційну складову, то майже у всіх випадках сприйматимуться відстаючими.
