Арда Туран та його хлопці красиво розібрали на атоми “Бешикташ” (6:2). Напередодні ми хвалили Уле Гуннара Сульшера, виокремили кілька зіркових підопічних, а на практиці засвідчили картину, притаманну для турків на початку сезону — жахлива організація, незлагодженість новачків та, як підсумок, закономірне фіаско.
“Шахтар” продемонстрував відмінну фізичну підготовку та на тлі “чорно-білих” виглядав ледь не монструозно (Турану якось вдалося надихнути навіть тих гравців, над якими нависала критика — взяти умовного Бондаря). Але що покаже “Панатінаїкос”? Легкий обіграш “Бешикташа” трохи розмив відчуття оцінки суперника, хоча тут треба бути дуже обережним із висновками.
Греки попрощалися з Лігою чемпіонів — у кваліфікації сильнішим виявився шотландський “Рейнджерс” (3:1). Хто спостерігав за матчами, переконався у тому, що “трилисники” не були приреченими, створили низку підходів до карного майданчика та спіймали облизня лише тому, що проспали опорну зону та дозволили британцям завдати дальні удари (як зʼясувалося, напрочуд ефективні).
То як почуватися нам? Ну, розбираємось.
“Панатінаїкос” входить до когорти найтитулованіших представників Греції. “Олімпіакос” завоював 83 нагороди, “трилисники” — 44, але й це вражаюча цифра, гідна поваги та широкого визнання.
Команда постійно вела та веде боротьбу за внутрішній престиж, набрала неймовірних обертів у 1960-х (завдяки цьому стала першою, хто жодного разу не поступився у домашній лізі — впродовж кампанії 1963/64). Вишенькою на торті, піднесеною поколінням Степана Бобека та Ференца Пушкаша (ага, легендарного нападника мадридського “Реалу”), став фінал Кубка європейських чемпіонів-1971 — тоді елліни обіграли люксембурзький “Женесс”, братиславський “Слован”, “Евертон” та “Црвену Звезду”, але нічого не вигадали проти феноменального “Аякса” Ринуса Міхелса (0:2).
Більше і поки що подібне не повторилося, хоча кілька разів “Панатінаїкос” добирався до півфінальної стадії найіменитішого єврокубка — у 1985-му перечепився за “Ліверпуль”Джо Фегана, а в 1996-му отримав на горіхи від Ярі Літманена та знайомих йому амстердамців.
Нульові, десяті (надворі вже й середина двацятих) склалися досить суперечливо — колектив вряди-годи вистрілював та загалом, починаючи із 2010-го, не побачив жодного національного золота і тільки три кубки. Це явно не та історія, від якої в захваті фанати, хоча “зелені” стабільно роблять ставку на неостанніх тренерів та футболістів — вдумайтеся, тут були Христо Бонев, Антоніс Нікополідіс, Костас Кацураніс, Жилберто Сілва, Джибриль Сіссе, Сідней Гову та інші.
55-річний Руй Віторія є доволі відомим коучем у локальних колах. Португалець не став видатним футболістом, зате добився певних успіхів на тренерській ниві. Вперше серйозно зарекомендував себе на чолі “Пасуш де Феррейра”, опісля працював з “Віторією” Гімарайнш та “Бенфікою” (у 2016-му бачився з київським “Динамо” та двічі тріумфував — 2:0 та 1:0).
У 2019-му прийняв “Аль-Наср” — це відбулося ще до того, як запрошення до Саудівської Аравії перетворилося на мейнстрім. Прикметно, що тодішнім найдорожчим активом (принаймні, так намалював Transfermarkt) вважався Джуліано — той самий колишній “дніпрянин”.
У 2021-му прийняв московський “Спартак”, вивів “червоно-білих” у плейоф Ліги Європи, однак через низьке девʼяте місце на внутрішній арені та підкилимні ігри всередині керівництва вимушено покинув посаду. Влітку 2022-го очолив збірну Єгипту та протримався до лютого 2024-го — приводом для звільнення послужив виліт від Демократичної Республіки Конго в 1/8-й Кубка африканських націй.
У жовтні 2024-го таки доїхав до Афін — уклав договір до 2026-го й підхопив команду на восьмій позиції турнірної таблиці (Дієго Алонсо, у минулому керманич “Пачуки”, “Монтеррея” та “Севільї”, добряче “постарався”). Прибуття Віторії помітно підбадьорило роздягальню — цукерково-букетний період ознаменувався серією перемог (станом на лютий 2025-го “трилисники” трималися у трійці лідерів).
Подальша дистанція видалася більш сумбурною, “Олімпіакос” без зайвих “але” закрив питання чемпіонства, однак саме “Панатінаїкос” із 59 балами в активі вирвався на другий рядок та таким чином гарантував участь в ЛЧ. Яка уже втрачена — “Рейнджерс”, як ми вказали вище, знайшов підхід та швиденько відправив Руя на щабель нижче.
Варто сказати, що, незважаючи на непогані результати, Віторія перебуває під постійним тиском з боку громадськості. Це така особливість греків — хто дивиться Суперлігу, то знає, що яким би ти не сприймався героєм, за найменшої помилки будеш неминуче вимазаний в інформаційній багнюці. Не здивуємося, якщо у випадку програшу “Шахтарю” фахівець одразу ж спакує валізи та отримає “творчу” відпустку.
Трансферне вікно триває й поки елліни встигли запросити таких виконавців: зʼявилися опорник Педро Чірівелья (2 млн євро, із “Нанта”), лівий фулбек Йоргос Кірʼякопулос (2 млн євро, із “Монци”) та центрбек Ахмед Туба (1 млн євро, із “Істанбул Башакшехір”). Лівий вінґер Анасс Зарурі був орендований у “Ланса”, на таких же умовах підписаний Альбан Ляфон із “Нанта” — колись воротар котувався високо, називався суперперспективним, та от наразі як вже є. Ще один воротар, — Константінос Коцаріс, — дістався вільним агентом.
Що стосується продажів, то Айтор Канталапʼєдра, Вілліан Аран, Барт Схенкевелд, Рубен Перес, Клідман Ліло та Хордур Магнуссон пішли абсолютно безкоштовно. Здебільшого це вікові гравці — “Панатінаїкос” вдався до пертурбацій, направлених на омолодження ростеру.
На кого слід звернути увагу? Насправді є цікаві прізвища: Филип Джуричич, який колись сяяв у “Геренвені” та відбігав сотню матчів за “Сассуоло”, Тін Єдвай (у захисника не склалось у топ-5, але зараз більш-менш притомний рівень), Кароль Свідерський, Неманья Максимович (сформував імідж в “Гетафе”) та Факундо Пельїстрі, котрий довго “варився” в системі “Манчестер Юнайтед”.
Важливою роллю наділений Фотіс Йоаннідіс — центральний нападник носить капітанську повʼязку, впродовж пʼяти останніх років виріс до ключового персонажа, у сезоні 2024/25 забив 11 голів та віддав 1 результативну передачу. Ніби скромнувато, але тут є пояснення — загальне відчуття змазали травми; з іншого боку, це не вплинуло на становище Фотіса — це людина, з якою тісно асоціюється сьогоднішній “Панатінаїкос”.
Ну, і як ми можемо оминути Тете? З початком повномасштабного вторгнення бразилець втік із “Шахтаря”, представляв інтереси “Лестера”, “Ліона” та “Галатасарая”, що, зрештою, сплатив Ринату Ахметову й компанії жалюгідні 2,5 млн євро, передбачені рішенням ФІФА.
У 2024-му вінґер раптово вигулькнув у Греції, добре стартував (у першій частині розіграшу заніс до активу 7+1 ), однак поступово його відносини та Віторії охололи, й це позначилося на статистиці. Красномовно, що південноамериканець мало допоміг у плейоф Суперліги, та і зараз не змінив ставлення — сидить на лаві запасних “під” Пельїстрі, а з “Рейнджерс” сумарно провів 29 хвилин. Не густо.
“Панатінаїкос” вартий того, щоб оцінювати його на повному серйозі. Це не такий упевнений боєць, як “Олімпіакос”, але все таки претензійний клуб, де не збираються так просто здаватися. Поєдинки з “Рейнджерс” запевнили, що потенціал присутній — показово, що найкращим у них виступив голкіпер Джек Батленд.
“Трилисникам” трохи не пощастило на “Айброкс”, в домашніх умовах сценарій розвивався трохи краще (як-не-як підопічні Віторії першими відкрили рахунок), тож тут треба бути обережним та відповідальним.
Те, що букмекери вважають нас фаворитами — вірно. Ми на емоційному підйомі, дебют Турана вдався на тверду пʼятірку, гравці заряджені та фізично витривалі. Але ця різниця в котуваннях невелика — греки чекають нас у Афінах, де запальна аудиторія та також володіють класом.
Фото - Getty Images/Global Images Ukraine
