Багато хто вважає, що “Олександрія” ледь не приречена в єврокубках. Команда попрощалася з Олександром Мартинюком, Іваном Калюжним, Олександром Філіпповим, Джевані, Артемом Шабановим та Володимиром Шепелєвим, також до “Маккабі” Хайфа повернувся орендований Георгій Єрмаков.
У минулому сезоні “жовто-чорні” застрибнули на срібну сходинку, тож тут немає нічого дивного, що частина складу розбіглася на хвилі успіху. Гравців, звичайно, можна набрати (власне кажучи, це й відбувається прямо зараз), але проблема в тому, що пішов навіть головний тренер. Руслан Ротань став архітектором та натхненником сенсації, нині ж проєкт в руках Кирила Нестеренка — молодого, маловідомого фахівця, за плечима якого один матч в УПЛ та тривале асистенство Ніколаю Костову. Все.
Невже пазл складається так, що найгірші прогнози дійсно справдяться? Ми приблизно знаємо, чого очікувати від “Олександрії”, та що може у відповідь підготувати “Партизан”? Оʼкей, поділимося своїми думками та опісля винесемо вердикт.
Треба визнати, що за всієї суперечливості “Партизан” написав не одну славну сторінку. Вдома колектив вперто сперечається із “Црвеною Звездою”, поки не може наздогнати принципового конкурента, але все одно має беззаперечні плюси, цінні для історії.
Достатньо пригадати той факт, що в кампанії 1965/66 представник Югославії наблизився до перемоги в Кубку європейських чемпіонів — почергово вибив “Нант”, “Вердер”, празьку “Спарту”, “Манчестер Юнайтед”, але у вирішальний момент був зупинений мадридським “Реалом” (1:2).
У 70-х команда оформила Кубок Мітропи (другорядний турнір, що мав значення до появи УЄФА та КЄЧ), але дійсно суттєві результати на міжнародному поприщі не спостерігалися.
90-ті ознаменовані успішною ерою Любиші Тумбаковича — тренер провів важливі організаційні перестановки, поступово перехопив ініціативу у “червоної зірки” та таким чином гарантував 9 медалей найвищої проби. З відходом культового для балканського регіону менеджера справи очікувано погіршилися, втім, “Партизан” не втратив контроль над загальною ситуацією та після остаточного розпаду союзної держави поповнив музей 15 трофеями.
Додамо, що кольори “Партизана” захищали такі відомі гравці, як Милутин Шошкич, Йован Мілодиновач, Радомир Антич, Славіша Йоканович, Сречко Катанець, Младен Крстаїч, Адем Ляїч, Саво Мілошевич, Александар Митрович, Міралем Сулеймані, Зоран Тошич, Андрія Живкович. Із легіонерів виокремимо Валерія Божинова, Стевана Йоветича та Златко Заховича.
Відзначимо, що “Партизан” бачився із упеелівцями 12 разів й тріумфував лише у двох випадках — “Динамо”, “Шахтар” та “Дніпро” зуміли добре зіпсувати нерви, тож на нашому боці аж 9 перемог. Чи долучиться “Олександрія”? Було б гарно.
З того моменту, як “трунарі” бачилися із київським “Динамо”, всередині встигло змінитися три спеціалісти. “Партизан” прагне наздогнати “Црвену”, скаженіє від втрачених нагод, тож без жодної тіні сумніву вказує за двері.
Сьогодні крісло довірене 52-річному Срджану Благоєвичу, призначеному 1 січня 2025-го. Серб отримав піврічний контракт, закрив решту дистанції місцевої Суперліги 2024/25 без жодної поразки (хіба вилетів із кубка, причому в серії пенальті), тож був закономірно винагороджений пролонгацією.
Це непоганий коуч, змінив низку місць для працевлаштування, добився помітного прогресу з “Астаною”, з якою у 2022-му взяв першість Казахстану. Також видав продуктивний період у “Дебрецені” — приніс бронзові медалі 2022/23 та спробував себе в кваліфікації Ліги конференцій. Правда, без особливих успіхів — у третьому кваліфай-раунді Благоєвич був розтрощений віденським “Рапідом” 0:5.
свідчить практика, любить схему 4-2-3-1, вміє підлаштовуватися під суперника, але хіба в домашніх умовах. В Європі “Партизан” стабільно паршивий, вряди-годи добирається до групових стадій другого чи третього за знаковістю єврокубка (востаннє виступав в ЛЧ ще в 2010-му), але і цей досвід — гігантський у порівнянні з “Олександрією”.
“Чорно-білі” традиційно моніторять балканський ринок, але не обмежуються сусідами та постійно поглядають у бік Південної Америки та африканського континенту. Треба відзначити вміння менеджменту шукати доволі цікаві кадри — там розуміють, що футболісти розцінюють поточне місце в якості трампліну й в подальшому їх охоче продають.
Так, суми не захмарні, але стабільні — тільки цього літа пішли Стефан Ковач (1,20 млн євро, в “Балтику”), Кервін Арріага (500 тисяч євро, в “Леванте”), Боян Ковачевіч (500 тисяч євро, в “Кадіс”) та Ко Йон Чун (360 тисяч євро, в “Гурник” Забже). Ще низка імен була орендована, або отримала статус вільних агентів — чи не зарекомендувала себе, як слід, чи не удостоїлась пролонгації трудових договорів.
прибув натомість? Андрей Костич (900 тисяч євро, із “Будучності”), Яніс Карабельов, Стефан Міліч, Марко Мілошевич, Матея Мілованович, Іван Василевич дісталися абсолютно безкоштовно. І можете не сумніватися, що в найближчому майбутньому хтось із вищеперерахованих також поповнить бюджет.
Хто відповідає за погоду? Минулоріч на “брамі” стояв Александар Йованович, та поки в пріоритеті новачок Марко Мілошевич. Змінилася й лінія захисту — Михайло Іліч був делегований із “Болоньї” та подався назад до Італії, Ніхад Міякич приєднався до “Еюпспора”, тому наразі центр бетонують 18-річний Нікола Шимич та 21-річний Вукашин Джурджевич. Маріо Юрчевич й вихованець Мілан Роганович, покликаний замінити такого собі Александара Філіповича, розташувалися на флангах.
У середній лінії Благоєвич поклався на Ваню Драгоєвича та згаданого Корабельова, вище розташований невмирущий Бібрас Натхо. 37-річний ізраїльтянин носить капітанську повʼязку та все ще гарантує високий результат — у кампанії 2024/25 забив 15 мʼячів та віддав 16 асистів у 44 поєдинках.
Є перестановки й у атаці — Неманья Ніколич, котрий торік приніс 11 влучних пострілів, долучився тайського “Бурирам Юнайтед”, тож поки на вістрі експериментуються Костич та Йован Мілошевич із “Штутгарта”.
Калулу (брат відомого представника туринського “Ювентуса”) носиться на лівій бровці атаки, навпроти Демба Сек із “Торіно”. Виходить так, що белградці серйозно трансформувалися, й тим не менш в їхньому розпорядженні є кістяк, здатний тягнути решту вперед.
Незважаючи на те, що “містяни” активно працюють над підсиленням, — он запросили “пачку” легіонерів, — усім очевидно, що фаворитом є саме “Партизан”. Серби вміють перечепитися на рівному місці, — це демонструє просто таки жахлива статистика виступів на міжнародній арені, — але потенціал нашої сторони покритий туманом й цим не додає впевненості.
Можливо, Нестеренко збудує щось вартісне, та для цього обʼєктивно потрібно вдосталь часу. “Трунарі” не пережили схожих пертурбацій, виглядають більш цілісно та зрозуміло, банально досвідченіші — як би ми не старалися применшити їхні плюси, це втілити на тлі такої “Олександрії” напрочуд важко.
Фото - Getty Images/Global Images Ukraine
