18 вересня 2025 року в Сан-Франциско (США) на 85-му році життя відійшов у вічність Василь Іванович Лопата, український художник-графік, живописець, письменник, громадський діяч, народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993).
Народився він 28 квітня 1941 року в селі Нова Басань Бобровицького району Чернігівщини. У 1970 році закінчив Київський художній інститут (майстерня професора Василя Касіяна), а протягом 1970–1972 років навчався у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР під керівництвом професора Михайла Дерегуса.
Коли в Україні відбувався конкурс на краще втілення нової валюти незалежної держави, саме його ескізи спільно з художником Борисом Максимовим були затверджені як перші офіційні банкноти.
Потрапили вони в Україну у 1992 — 1993 роках, гроші друкувались у Канаді та Великобританії, адже Україна ще не мала відповідних потужностей та можливості друку грошових знаків із підвищеним захистом. В обігу гривня вийшла у 1996 році.
Пишуть, що на купюрі в одну гривню Василь Лопата зобразив самого себе, бо портрет князя Володимира не зберігся. То ж художник на цій купюрі зобразив чоловіка у шапці Мономаха та зачіскою князя, проте із власними рисами обличчя.
Творчість Василя Лопати — це художнє осмислення української історії, суспільно значущих і історичних постатей.
До слова, образ поета Тараса Шевченка на аверсі 100 гривень, за спогадами Василя Лопати, вдався йому з шостого чи сьомого разу. Саме портрет Тараса Шевченка автор ескізів гривні вважає найкращим з усієї серії його робіт.
А банкнота 200 гривень була запланована як резервна, однак її дизайн теж був розроблений художником. На лицьовій стороні банкноти був вміщений портрет Лесі Українки.
Він розкрився при ілюструванні української поезії, прози, драматургії та фольклору. Він створив графічні цикли до творів Ліни Костенко («Маруся Чурай»), Івана Франка («Сон князя Святослава», «Добрий заробок»), Зінаїди Тулуб («Людолови»), Олеся Гончара («Прапороносці», «Таврія»), Олександра Пушкіна («Полтава»), Тараса Шевченка («Тополя», «Мені тринадцятий минало», «Кобзар»), а також «Українських балад», «Українських народних казок», «Українських народних дум», «Слова о полку Ігоревім», творів Андрія Кащенка («Про славне військо запорізьке низове»), Миколи Гоголя («Страшна помста», «Тарас Бульба»), «Життя і творчість Григорія Сковороди», С. Богунова («Про парубка Івана та його вірного друга Коника») та багатьох інших.
«Графічний світ, оживлений його фантазією, органічно співіснував із літературним. Як відзначав Олесь Гончар, у творчості Василя Лопати відобразилися найсуттєвіші риси українського національного характеру», — пишуть мистецтвознавці.
У шістдесят років він створив сповнені символіки й духовно-поетичного змісту картини: «Вічний поклик», «Благовіщеня», «Воскресіння Христове», «Різдво Христове», цикли «Силуети» та низку портретів.
«Ці полотна, написані у Сан-Франциско, куди він виїхав у зв’язку зі станом здоров’я, стали для митця спробою побачити Україну й світ із „космічної відстані“ й осмислити великі Божі істини, що мають неперехідне значення», — розповідає Юрій Пероганич, генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України.
У доробку Василя Лопати — близько 700 графічних і малярських робіт, 25 персональних виставок, понад 65 проілюстрованих видань, художнє оформлення української гривні (1996), дипломатичного й українського паспортів. Він залишив і літературний спадок — книжки «Надії й розчарування, або Метаморфози гривні» (2000), «Десь на дні мого серця» (2001), «Дорогу свою покажи мені, Господи» (2005), «Кажу, як на сповіді» (2011).
«„Шаги, гривні, карбованці»: у столичному музеї представили українські гроші 1917–1921 років».
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»
