Володимир Путін / © Associated Press

Двоє незалежних російських журналістів Роман Баданін та Михайло Рубін випустили книжку «Сам цар», у якій досліджують, як Кремль приховує правду про Володимира Путіна. У представленому розділі вони розкривають механізми цензури та пропаганди, що перетворили особисте життя президента на державну таємницю, а його образ — на «житіє святого».

Баданін розповідає, як 2014 року його редакція в РБК виявила, що молодша донька Путіна Катерина під вигаданим прізвищем Тихонова очолила багатомільярдний проєкт. Журналісти мали всі докази, але не могли отримати офіційного підтвердження.

«Ми були на 99 відсотків впевнені, що вона дочка президента… але самоцензура взяла гору. Побоюючись, що гнів Кремля знищить усю редакційну команду… ми піддалися тиску власника», — пише Баданін.

За його словами, це був єдиний випадок редакційного тиску, якому вони піддалися, і він став показовим: виявилося, що більшість російських медіа роками дотримувалися негласного табу — «жодного слова про особисте життя Путіна».

Цензура торкнулася не лише журналістики, а й мистецтва. Фільм «Поцілунок не для преси» (2002), що розповідав про роман Путіна з дружиною, був заборонений до показу. Один з колишніх чиновників пояснив причину: «Це ж лайно, а не фільм!». Автори зазначають, що справжня причина була в тому, що фільм зображував Путіна як «звичайну людину», а це було неприпустимо.

Під впливом цього табу з публічного простору зникли перші біографії Путіна, що були написані в 2000-х роках. Їх замінили на замовну пропаганду.

На зміну реальним біографіям прийшли пропагандистські фільми, які автори називають «житіями святих». Головним їх творцем є пропагандист Андрій Кондрашов, який, як стверджується, створив справжню «фабрику путінізму». Його документальні фільми, такі як «Президент» та «Путін», були покликані виправдати дії лідера та створити міфологічний образ.

Книжка розкриває й фінансові схеми Кондрашова: він отримував гроші від державних компаній, таких як «Россельхозбанк», за створення хвалебних фільмів, які потім показували на державному телебаченні.

«Державна компанія платить приватній компанії за її похвалу на державному телебаченні», — пояснюють автори.

Таким чином, Кремль не просто замовчує правду про свого лідера, а й активно створює вигідну для себе реальність, що замінює справжню біографію Путіна вигаданою.

Автори вказують на суперечності у розповідях Путіна про власних батьків. 2015 року в колонці «Життя таке просте та жорстоке» він писав: «Вона [мати] пережила його [батька]. Вона дожила до 1999 року. А він помер наприкінці 1998 року».

Однак, як зазначають автори, реальні дати смерті протилежні: батько помер 1999-го, а мати — роком раніше. Журналісти роблять висновок, що статтю писав не сам Путін, а хтось із чиновників. Інша історія, що стосується матері президента, також виявилася маніпулятивною. У книжці 2000 року «Від першої особи» Путін розповідав про її порятунок від голодної смерті в блокадному Ленінграді.

2012 року він розповів цю історію Гілларі Клінтон, додаючи драматизму, аби підкреслити героїзм. Однак Баданін і Рубін вказують, що архівні документи свідчать про евакуацію матері з міста у липні 1942 року, тоді як блокада була знята значно пізніше.

Навіть в особистих розмовах Путін, за словами авторів, міг фантазувати. На зустрічі з сім’ями він розповідав про важливість особистого прикладу батьків, але водночас оминув факт, що його батько, за свідченнями, «виколов друге око вилами» його матері.

Журналісти згадують про те, як їхнє видання РБК, очолюване Романом Баданіним, потрапило під тиск Кремля після публікації розслідувань. Після статті про присутність російських військових на Донбасі, про зятя Путіна Кирила Шамалова та «панамські документи», що стосувалися Сергія Ролдугіна та самого президента, тиск посилився.

«Нам потрібна ваша змістовна розмова. Загалом, вас з’їли…», — цитують журналісти наказ чиновника з електронного листування, зламаного хакерами.

Кульмінацією тиску стали обшуки в компаніях власника РБК, мільярдера Михайла Прохорова. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков на неофіційній зустрічі з керівництвом РБК дав зрозуміти, що доля медіахолдингу вирішена.

«Рішення щодо долі РБК вже ухвалено; Прохорову доведеться або продати свої активи лояльному до Кремля бізнесмену, або силоміць заспокоїти редакцію», — згадує Баданін.

У результаті усе керівництво РБК, включно з Баданіним, пішло у відставку. Згодом Прохоров продав свої медіаактиви, і, щоб уникнути подальших проблем, поспіхом позбувся майже всього бізнесу в Росії. Так, за словами авторів, незалежні медіа в Росії були знищені, а брехня та вигадки повністю замінили правду.

Нагадаємо, спецпосланець Трампа з питань Близького Сходу Стів Віткофф знову поїде до Москви. Точні дати поки невідомі, але це буде вже четвертий його візит до Росії.

Поїздку анонсував сам Дональд Трамп у четвер, 31 липня, заявивши: «Так, Віткофф збирається до Ізраїлю, і потім він їде до Росії, вірте чи ні».