21 червня виповнюється 125 років від дня уродин єдиної доньки Михайла Грушевського Катерини. Українці добре знають біографію її батька, проте менше ознайомлені з членами його сімʼї. Донька Катерина пішла стопами тата: була науковицею, допомагала йому з роботою, їздила за батьком по засланнях, а після його смерті завершувала роботу над його працями. Сама ж зібрала найповнішу колекцію українських народних дум. Загинула Катерина також як «ворог народу» на засланні.
Напередодні її 125-річчя у меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові запустили проєкт «20 днів із Кулюнею Грушевською – те, що ви про неї (не) знали». Впродовж червня на сторінці музею щодня публікували маловідомі факти про Катерину Грушевську. Наукові працівники розповіли про її уподобання, домашніх улюбленців, знання мов, хобі і подорожі. А у день народження Катерини Грушевської у музеї презентували раніше невідому її світлину. Головна зберігачка фондів музею Олеся Ванчура розповіла, що професор Львівського університету Володимир Швець отримав її від родини Бальків.
Отець Йосип Балько був свідком на весіллі Михайла і Марії Грушевських. До музею фото потрапило ще у 2021 році. Але оскільки не було жодних підписів й ідентифікацій, то встановити, що це справді Катерина Грушевська за світлиною допомогли фахівці СБУ. На фото в неї дещо інша зачіска, ніж зазвичай. Зроблена світлина, очевидно, не у Львові. Катерині там приблизно 17-18 років.
«Катерина – постать тиха, але сильна, глибоко вкорінена в історію нашої культури. Про неї багато хто чув як доньку Грушевського, але значно менше – як дослідницю, етнологиню, жінку з власним голосом і долею», – зазначають у музеї.
Катерина Грушевська народилася у Львові 21 червня 1900 року в будинку на вул. Домбровського, 6 (сучасна Рутковича). У ньому на той час мешкали Грушевські, поки не збудували свою віллу, де зараз є музей. Охрестили дівчинку в церкві св. Апостолів Петра і Павла на вул. Личаківській. Проте у метричному записі про хрещення не зазначені прізвища хрещених батьків.
Батьки лагідно називали дочку Кулюня, Кулюнця, Бобочка, Потішечка. Її улюбленими тваринами були котики. Навіть на екслібрисі Катерини, який створив Василь Стеценко, зображений кіт, а Михайло Грушевський часто надсилав дочці листівки з котиками. У маленької Катрусі також був собака Рікі. Улюбленими ласощами дівчинки був горіховий торт, нубат, «шоколадові бомбочки» з сюрпризом.
До початкової школи Катруся не ходила через слабке здоровʼя. Вона навчалася вдома за допомогою мами-вчительки, тато їй читав лекції з історії України. Свої перші слова Катруся Грушевська прочитала у 4 роки: їх на кубиках склав тато. Це були слова «море» й «русин» (тобто – «українець»). З дитинства Катерина вивчала польську, німецьку, англійську, французьку, російську мови. Перші уроки французької їй проводила донька Михайла Драгоманова – Аріадна Труш, дружина художника. Дівчинка й сама любила малювати, навіть брала уроки в Михайла Бойчука. Її улюбленими творами живопису були «Народження Венери» та «Весна» Сандро Боттічеллі.
Дистанційне навчання стає все актуальнішим для сучасних школярів. Та щоб воно було ще й ефективним, слід обирати школу, яка пропонує гнучкий графік, індивідуальний підхід та новаторські методики. Саме це пропонує найбільша дистанційна школа «Оптіма». Отримайте демодоступ та забезпечте своїй дитині якісну освіту без компромісів.
Перший портрет Катерини Грушевської написав художник Іван Труш у 1903 році. Михайло Грушевський замовив його як подарунок на день народження доньки. 1905 році репродукцію твору опублікували у журналі «Артистичний вістник». Картина зберігалася у львівській віллі Грушевських до 1941 року. Нині оригінал зберігається в музеї Михайла Грушевського у Києві. А у львівському музеї експонується копія авторства художника Анатолія Сидоренка.
В дитинстві Катруся багато мандрувала з батьками. У 4 роки вона відвідала Венецію, де щодня гуляла по 8 км. У вісім – оглядала пам’ятки Рима, Неаполя та Флоренції, блукала вуличками Помпеїв. Тоді ж на плечах двох провідників Кулюня побувала на гребені кратера Везувію на півдні Італії.
З 1902 до 1914 родина Грушевських щороку проводила вакації у Карпатах – в селі Криворівня. У липні 1909 року художник Михайло Жук написав там портрет Катерини Грушевської на тлі мальовничого краєвиду Криворівні. Зараз він зберігається у колекції Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.
У Львівському музеї Михайла Грушевського є оригінальна фотографія Катрусі Грушевської у вишиванці, зроблена у Львові 1907 року в фотосалоні Давида Мазура. У 2021 році з цього фото майстриня Любов Шаламай власноруч вишила портрет Катерини Грушевської. А 2023 року майстриня салону «Мамина світлиця» Уляна Базюк відтворила сорочку Кулюні.
«Сорочка уставкова, додільна, облямівка горловини і розріз пазухи без кольорової вишивки. Особливість – заломи тканини навколо пройми, надто широкий виріз горловини, чіткі шви між монохромним і кольоровими орнаментами на рукавах. Це дозволило припустити, що розмір сорочки був суттєво більшим, ніж потрібно, тому її намагалися припасувати для дитини, не перешиваючи», – розповіла Уляна Базюк.
У 14 років Катруся пережила свій перший обшук – у листопаді 1914 року в будинку Грушевських у Києві. Тоді ж вона заповнила свій перший «казенний» бланк у жандармерії. Писала українською мовою, зазначаючи, що під час обшуку у неї забрали книжки і підручники.
Після арешту та заслання Михайла Грушевського до Симбірська, Катруся з мамою поїхали за ним. «З кінця лютого 1915 р. ми з Мамусею поїхали до Симбірська. Я була ще від кору дуже слаба, лиш тиждень як вийшла з ліжка, але той страх і то почуття безборонности, що повис був на нас за три останні місяці, і то бажання бути разом як найскорше, не відлучатися від татуся. Якесь трохи величне бажання помогти і боронити його пігнало нас в дорогу…», – згадувала про це у своєму щоденнику.
Після заслання Михайла Грушевського до Казані, а згодом до Москви, Катерина з мамою поїхали слідом за ним. Там Катерина допомагала батькові з науковими студіями, роботою в архівах.
1917 році Катерина стала студенткою першого українського університету у Києві. Навчалася як вільна студентка на правничому факультеті. Паралельно вона вирішила навчатися і на природничому факультеті, куди її зарахували через рік. У 1918 році Катерина вступила до київського товариства «Просвіта».
Свої перші наукові праці – нариси на політичні теми та огляди літератури, Катерина Грушевська підписувала криптонімом «К.Г.», а також псевдонімом «Професорівна». Їх 1917 року надрукували у журналі «Літературно-науковий вісник» та газеті «Народна воля». Перша етнографічна праця науковиці вийшла друком у Відні в 1923 році – «Примітивні оповідання, казки і байки Африки і Америки».
У 1925 році при ВУАН у Києві створили Кабінет примітивної культури та народної творчості, який очолила Катерина Грушевська. У 1926 році вона стала редакторкою наукового журналу «Первісне громадянство та його пережитки на Україні». Впродовж трьох років вийшло 8 чисел часопису, де вона опублікувала 15 власних статей, 16 рецензій, 3 програми-опитувальники.
Катерина Грушевська видала два томи збірника українських народних дум (1927 і 1931). У першому томі зібрали 13 текстів і 117 варіантів дум, у другому – 20 дум і 176 варіантів. Другий через переслідування сімʼї Грушевських майже повністю порізали на картон, вбачаючи у ньому націоналістичні, небезпечні для СРСР погляди.
У листопаді 1934 року в Кисловодську, щоб врятувати життя тата, Катерина стала для Михайла Грушевського донором крові. А після його смерті призупинила свою наукову роботу та взялася за підготовку до друку останнього тому батькової «Історії України-Руси», а згодом – і його «Історії української літератури».
У липні 1938 року Катерину Грушевську заарештували як учасницю антирадянської націоналістичної організації та увʼязнили в катівні НКВС. А в квітні 1939-го військовий трибунал Київського особливого військового округу засудив її до 8 років позбавлення волі. У своєму останньому слові Катерина наголосила: «Ні до якої антисовєтської організації я не входила і ніяким шпигунством не займалася. За допомогою свого батька я проводила наукову роботу по вивченню давньої історії».
Після оголошення вироку Катерину Грушевську відправили до найгіршого жіночого табору у Магаданську область. Науковиця померла в Новосибірську 30 березня 1943 р. Де її могила – невідомо до сьогодні. Катерину Грушевську реабілітували у 1959 році.
