15 червня в Україні відзначають День батька.
Це державне свято, офіційно встановлене лише у 2019 році, свідчить про зсув у суспільній свідомості в бік нормалізації активно залучених до виховання татів та геть від стереотипів, які ще досі заважають чоловікам бути повноцінними, емоційно присутніми татами, зазначають у Центрі громадського здоров’я України.
«Тато заробляє, мама виховує»: як виник і досі діє стереотип
Радянський спадок залишив глибокий слід у сприйнятті татівства в Україні. Роль чоловіка в родині звужувалася до забезпечення матеріального добробуту — тато мав заробляти гроші, а виховання, турбота і розвиток дитини автоматично ставали «жіночою справою» та ледь не головним обов’язком жінки перед державою.
Цей дисбаланс відтворювався і в масовій культурі та освіті. Наприклад, у комедійному шоу висміюється тато-тюхтій, який забирає з садка не свою дитину, або на трудовому навчанні дівчат учать, як дбати про сім’ю, а хлопців не готують до батьківської ролі взагалі.
Коли тато все ж доглядає дитину, це часто називають «допомогою». Але «допомога» передбачає, що відповідальність — не його, а він лише діє під маминим керівництвом або тимчасово її підміняє. Такий мовний нюанс закріплює уявлення про другорядну роль батька у догляді за дитиною.
Чому залучене татівство — це виграш для всіх
Наукові дослідження підтверджують, що рівноцінна участь тата у вихованні дитини позитивно впливає на її соціальний, емоційний та когнітивний розвиток. Діти, якими опікуються обоє батьків, мають вищу самооцінку, краще справляються з емоціями, менш схильні до девіантної поведінки в підлітковому віці.
Крім цього, це дозволяє жінці мати більше часу для кар’єри або розвитку власної справи, що в довгостроковій перспективі сприяє економічному розвитку країни. Сім’ї з партнерськими стосунками зазвичай демонструють вищий рівень задоволеності життям і менший ризик конфліктів.
Також дедалі більшої популярності набуває залученість чоловіків на самому початку батьківства — їхня участь у підготовці до народження дитини та партнерські пологи.
За останні роки присутність тата під час народження дитини все частіше сприймається, як природна частина батьківства, більшість пологових відділень мають окремі палати або умови для партнерських пологів. Присутність чоловіка не лише суттєво полегшує виснажливий процес пологів для жінки, а й із перших хвилин життя дитини формує міцні емоційні зв’язки між татом і немовлям.
Поступова трансформація: що змінилося за останні роки
Позитивні зрушення почалися ще до повномасштабної війни. З середини 2010-х в Україні реалізуються соціальні проєкти, які просувають ідею рівного партнерства у догляді за дітьми.
У 2021 році було ухвалено закон, який дозволяє чоловікам брати відпустку для догляду за дитиною без довідки з місця роботи мами дитини про те, що вона не пішла в декрет.
У 2022 році під час великої війни в українське законодавство внесли зміни на краще для військовослужбовців, які дозволяють брати відпустку для догляду за дитиною військовим-чоловікам, а не лише жінкам. Якщо ж служать обоє батьків, рішення, хто йде у відпустку, приймають вони самі.
Батьківство під час війни: як залишатися поруч навіть на відстані
Повномасштабна війна стала величезним викликом для батьків. Проте є чудові приклади залученого татівства: батько йде добровольцем у військо та продовжує підтримувати зв’язок із сім’єю за кожної нагоди, спільно з дружиною приймати рішення щодо виховання дитини, спілкуватися з дитиною через відеозв’язок. Це показує, що татівство — це не просто фізична присутність, а насамперед відповідальність, емоційна включеність, взаємозв’язок з дитиною.
Є й інші ситуації залученості: мама служить, а тато бере на себе догляд за дітьми — так зручно обом батькам. І чоловіки з підрозділу, де служить мама, сприймають це з повагою.
Українське суспільство вже в процесі трансформації. Ми бачимо все більше чоловіків, які йдуть на партнерські пологи чи беруть декретну відпустку, татів з колясками на вулицях.
Проте стереотипи ще не зникли остаточно — і потребують критики й переосмислення.
І головне — бачити в татівстві не щось виняткове чи героїчне, а норму. Бо бути залученим татом — це не подвиг, а рівність і спільна відповідальність за нове покоління.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
