В Україні трудові відносини між роботодавцем і працівником регулюються відповідним законом. У деяких випадках роботодавець може пропонувати працівнику підписати трудовий договір з нефіксованим робочим часом. Фахівці Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці розповіли на що треба звернути увагу при укладанні такого договору.

У Держпраці пояснили, що законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» від 18.07.2022 р. № 2421-IX до Кодексу законів про працю додано Статтю 21-1 Трудовий договір з нефіксованим робочим часом.

«Даною статтею передбачено, що трудовий договір з нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, за яким працівник виконує роботу на вимогу роботодавця, і тривалість роботи не є заздалегідь визначеною. Роботодавець надає роботу та оплачує її лише за потреби, а працівник зобов’язаний її виконати, якщо таку роботу запропоновано», – йдеться у повідомленні.

У Держпраці назвали основні характеристики такого трудового договору:

Фахівці зазначили, що працівник має право на укладення трудового договору на загальних умовах за певних обставин.

«Існують обмеження для укладання таких договорів, тобто кількість договорів з нефіксованим робочим часом у роботодавця не повинна перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. Також у роботодавця, який використовує працю менш як 10 працівників, може бути лише один такий договір», – йдеться у повідомленні.

Фахівці пояснили, що відповідно до п. 6-2 ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір з нефіксованим робочим часом обов’язково укладається в письмовій формі. Проте у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору (ч. 1 ст. 2 закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Це означає, що у період дії воєнного стану письмова форма такого договору не є обов’язковою.

При укладанні трудового договору з нефіксованим робочим часом необхідно врахувати інформацію про:

У Держпраці додали, що законодавство не містить конкретних вимог щодо способу повідомлення працівника про початок виконання роботи.

«Таке повідомлення може здійснюватися письмово, за допомогою засобів електронних комунікацій, шляхом укладення актів про виконання роботи тощо. Також немає спеціальних вимог щодо особливостей встановлення строків. Такі строки можуть бути встановлені в тижнях, днях або годинах, залежно від змісту та специфіки виконуваної роботи», – йдеться у повідомленні.

Фахівці додали, що перевести працівника з безстрокового договору на договір з нефіксованим робочим часом не можна.

«Водночас працівник може вимагати укладення трудового договору на загальних умовах після певного строку роботи за договором з нефіксованим робочим часом і якщо роботодавець відмовляє у задоволенні вимоги працівника про укладення трудового договору на загальних умовах, працівник може подати повторну вимогу не раніше ніж через 90 днів після попередньої відмови», – резюмували у Держпраці.

Нагадаємо, чи може роботодавець з власної ініціативи звільнити одиноку матір.