Вже сьогодні ввечері Тоттенгем та Манчестер Юнайтед зустрінуться у фіналі Ліги Європи, і до матчу Чемпіон розповідає про наставника "Шпор" Ейнджа Постекоглу – головного австралійця у сучасному елітному футболі.
У Ейнджа Постекоглу безліч фотографій, відколи він став знаменитим, але найцінніша ось ця.
Цифра "24" в руках – це імміграційний номер.
Ange Postecoglou as a 5-y-o holding up his immigration number on arrival in Melbourne from Athens by boat in 1970. pic.twitter.com/4e4lHOvu3N
Надворі був 1970 рік, коли його батьки, як і ще тисячі греків, рвонули світ за очі, тікаючи від хунти "Чорних полковників". Родини за кордоном вони не мали, мов не знали, тож це був ніби стрибок віри.
У той час в Афінах ходила чутка, що далеко в австралійському Мельбурні вже осіло багато їхніх, тож і Постекоглу направились туди.
Вчотирьох їхали – двоє батьків, двоє дітей.
Взагалі-то малого звали Ангелос, але хто в Австралії це вимовить? Так-от він і став Ейнджем. А його батько Дімітріос – Джимом.
І ще з походів з батьком на футбол по неділях.
Точніше, зранку була служба в церкві, а вже ввечері матч South Melbourne Hellas – клубу місцевих греків. Батько Ейнджа був дуже суворим, неговірким, і лише на футболі малий бачив, як той посміхався.
After the passing of Jim Postecoglou - the father of former Socceroos coach Ange Postecoglou - Neos Kosmos reflects on the relationship that would inspire one of Australia's greatest coaches: https://t.co/2gNsOQht6B pic.twitter.com/t7M1WgT8dn
Саме її Ейндж через десятиліття зробив основою свого методу як тренера:
Усі знали, що колись Постекоглу буде тренувати.
Це вроджене. У Саут Мельбурн він отримав капітанську пов'язку лише в 21 рік.
Ну, а коли у 1991-му команду очолив сам Ференц Пушкаш, Ейндж двома руками вхопився за шанс – став перекладачем та водієм легенди, аби розпитувати усе про деталі, яких ніхто в Австралії не знав. Місцева ліга тоді ще була напівпрофесійною:
Це "Майор" навчив його 4-3-3, пресингу, атакам через фланги.
I just realized Ange Postecoglou played under Ferenc Puskas at South Melbourne Hellas from 1989-92. This photo is iconic man how did I only get to know this now 😂 pic.twitter.com/cAWRltm311
А тоді бум – складна травма, і Ейндж завершив кар'єру лише в 27, щоб у 30 очолити Саут Мельбурн як тренер.
Справами клубу тоді рулив Пітер Філопулос, але це не було земляцтво.
Вже у 1998 і 1999 роках тренер-дебютант виграв для його Саут Мельбурн два чемпіонства.
За це його навіть хотіли на чолі збірної Австралії поставити, де тоді феєрили К'юелл та Відука, проте вирішили, що зарано, і доручили юнацьку команду.
І ось на цьому все могло й закінчитися.
Австралія U20 не пробилася на першість Азії, після чого гарячого, фанатичного Постекоглу розніс у прямому ефірі культовий для місцевих Крейг Фостер. А Ейндж не стримався і нахамив у відповідь:
У відчаї він розпродав дещо з майна, залишив дружину з дитиною на батьків, а сам поїхав аж до Греції, де в грудні 2008-го його найняв клуб 3-го дивізіону Панахаїкі.
Він вернувся додому за півроку побитою собакою, і погодився на роль експерта на Fox Sports, паралельно тренуючи аматорів.
Десь пощастило, що вже скоро Френка Фаріну впіймали п'яним за кермом, Брісбен Роар його витурив і згадав про Постекоглу, який завзято малював стрілочки у телевізорі.
Відтоді зі шляху він більше не збивався, хоча й зберіг репутацію дивака.
У Брісбені Ейндж з порога вигнав головних зірок Крейга Мура, Чарлі Міллера, Боба Малкольма і Денні Тіатто, а натомість набрав молодь під свій стиль.
Ніхто не розумів, але йому було начхати; Ейндж-бо будував команду, якої в Австралії ще не бачили.
Одного лише не вистачало – мозку в центрі, і за ним Постекоглу поїхав до Німеччини, де зустрів Томаса Бройха. У юності хава Нюрнберга ставили в один ряд зі Швайнштайгером, але до 29-ти він втратив інтерес до гри.
"Ange’s brand of football is the best thing in the world"Roar legend Thomas Broich (now working for Hertha Berlin), reflected on Postecoglou's start at Celtic, the pair's time together in the A-League + doing it all alone in Glasgow.https://t.co/b1ZhngM06N pic.twitter.com/RDZVLAD1Fv
Якщо коротко, то ті Роар видали серію із 36 матчів без поразок в усіх турнірах, вигравши два поспіль чемпіонати.
Навіть зараз Брісбен-2011 називають найкращою клубною командою, яку коли-небудь бачила А-Ліга.
"Роарселона" – так їх називали.
Ну, а з трибун Постекоглу тоді вперше гаряче аплодував Джим.
Він наче спеціально вибирав у всьому найскладніші шляхи.
У 2012-му, вигравши лігу кілька разів, Ейндж покинув Брісбен і перебрався до Мельбурн Вікторі, аби почати з нуля.
Ще рік – і його покликали до збірної Австралії, аби у цейтноті перед ЧС-2014 навести лад у складі, що стрімко старів.
Повідомив капітану Лукасу Ніллу та голкіперу Марку Шварцеру, що їх більше в збірній не ждуть.
І хоча успіху в Бразилії не досяг, бо група із Іспанією, Нідерландами й найсильнішими в історії чилійцями була надто складною, на тому Мундіалі Постекоглу заклав кістяк "Соккеруз", що виграли Кубок Азії-2015.
Фінал був проти Кореї, де сяяв Сон Хин Мін, який навіть забив того вечора, проте за Австралію відповіли Массімо Луонго й Джеймс Троїзі. 2:1!
Голланд навіть записував мотиваційні промови Постекоглу на телефон – так вони його вражали.
Втім, до ЧС-2018 Ейндж в кріслі все одно не досидів – звільнився у відповідь на критику свого стилю, який вважав єдиним правильним.
Пеп Гвардіола дуже це зацінив.
Був 2019 рік, коли його Ман Сіті в рамках азійського турне зустрівся із Йокогама Марінос, яких очолював Постекоглу, і замість нудного товарняка отримав бій. За 5 хвилин до кінця Пеп натурально кричав на четвертого арбітра, аби дав негайно провести заміни. Йокогама-бо тиснула, і хоча програла 1:3, проте володіла м'ячем 58% часу.
Ну, а Постекоглу тим своїм стилем начисто шокував японців, які звикли, що лінія захисту розміщується метрів на 15 нижче.
І на всі його запитання відповідь була однакова: "Так".
В першому сезоні Йокогама багато страждала, звикаючи до методів Ейнджа, а от вже в другому сенсаційно виграла чемпіонат – вперше з 2004 року.
Постекоглу ще довго пригадував ту роботу – найдивнішу з усіх, які мав:
За те, як він впорався, його і запросив Селтік – найактивніший із європейських клубів на японському ринку.
У 2021-му "Кельти" лежали в руїнах – набрали на 25 очок менше за Рейнджерс у лізі, програли їм Кубок, а з Кубка ліги вибули від Росс Каунті.
А коли прибув, то на першій пресконференції згадав про батька:
"Тримайте м'яч внизу" і в Європі залишилося основою його стилю, як і летючі фланги, про які постійно повторював Пушкаш.
У Рейнджерс, по правді, шансів не було.
В обох сезонах, що Постекоглу провів на "Селтік-Парк", його "Кельти" набирали понад 90 очок.
Понад те, саме другий рік Ейнджа у Глазго був його найкращим в кар'єрі. Селтік тоді підвищив інтенсивність пресингу з 9,2 передач на захисну дію до 8,0; став ще домінантнішим з м'ячем (від 70% до 72%), у середньому забивав 3,0 голу за 90 хвилин.
Тому-то й Тоттенгем, тому чергове підвищення – майже нереальне для чоловіка, який грав і вчився футболу у напівпрофі.
Та Постекоглу не звикати до скепсису.
Довів і в Англії – 5-те місце в першому сезоні зі "Шпорами" і фінал Ліги Європи в другому. Навіть у Жозе Моурінью в цьому кріслі вийшло гірше.
Ange Postecoglou’s best mates have racked up the frequent flyer points over the years. This week they’re headed for Spanish city Bilbao for the biggest game of the decorated coach’s career.READ ▶️ https://t.co/RuvFNXzstC pic.twitter.com/SHut92IQ5A
І тепер-от фінал, головний матч у його житті.
Після Брісбена, Мельбурна, Йокогами...
Постекоглу вже точно заготовив фірмові промови гравцям, якими заряджатиме їх на подвиг з МЮ, а от щодо себе, то він давно все сказав:
