Робиш ранкову каву, ще не встиг відкусити від круасана — а "Челсі" вже витратив сорок мільйонів на когось, кого не бачив навіть адміністратор фан-форуму. Десь у твітері обговорюють xG новачка з U-17, а в коментарях під новиною про трансфер хтось пише, що це "новий Беллінгем" — восьмий за останні два роки.
Англійська Прем'єр-ліга, як завжди, не розчарувала. Лише початок липня, а вона вже перевалила за мільярд євро у трансферних витратах. І це ще без паніки дедлайн-дня, без істерики останнього тижня, коли спортивні директори сплять по три години і купують гравців після одного хайлайту в інтернеті.
Вражає навіть не сума, а масштаб. У топ-10 найщедріших клубів літа — сім англійських. Решта троє — два італійці, які намагаються не вмерти в кредитній петлі, і "Реал", який поводиться так, ніби Прем'єр-ліга — це все ще просто турнір для людей, які їдять чіпси з оцтом.
Отже, "Челсі". 243 мільйони євро. Двісті сорок три. Це більше, ніж витратила вся Бундесліга минулого літа. Вони купили Джеймі Гіттенса (64,3), Жоау Педро (63,7), Ліама Делапа (35,5), Естевао (34), Даріу Ессуго (22,3), Мамаду Сарра (14) і, звісно, чергового Кендрі Паеса (10).
Чи означає це, що всі вони за два роки гратимуть у старті? Абсолютно ні. Але хтось точно отримає сезон у якомусь "Стразбурзі".
Далі — "Ліверпуль". Клуб, схоже, остаточно залишив епоху Клоппа. Купівля Флоріана Віртца за 125 млн євро — це не просто трансфер, а жест, переосмислення, спроба зробити зірку ще до старту сезону, щоб вона стала символом нової епохи.
We have reached an agreement for the transfer of Florian Wirtz from Bayer Leverkusen ????????
І знову: лише англійські клуби дозволяють собі настільки сміливі кроки в настільки ранній фазі трансферного вікна. Додай сюди Керкеза (46,9), Фрімпонга (40), та навіть скромного Фредді Вудмана (безкоштовно) — і от тобі модернова казка з елементами божевілля.
І тут, наче старий джентльмен на вечірці зумерів, з’являється "Реал Мадрид". Без шуму, без мемів. Просто Мастантуоно (63,2), Гейсен (58) — і Трент Александер-Арнольд за 10 мільйонів; це як знайти айфон у коробці з тостером. Здається, тільки Перес ще пам’ятає, що футбол — це не лише бізнес-модель, а й символи. Ну і трофеї, звісно.
Загалом, "Реал" — це вже зовсім інша історія, але її краще обговорити на сигарному балконі, а не в таблиці трансферів.
Що далі? А далі "Манчестер Сіті" з майже симетричними витратами. Імена менш гучні, але суть незмінна: витрати — стратегічні, прораховані, у дусі Гвардіоли і в рамках глобальної перебудови. Тіджані Рейндерс (55), Раян Айнт-Нурі (36,8), Раян Шеркі (36,5) і Маркус Бетінеллі (2,4) — трансфери з дизайном інвестицій в ідеальну систему, де навіть бутси мають 87% точних передач.
Nous sommes heureux d'annoncer la signature de @rayan_cherki ✍️???? pic.twitter.com/QP8oRKtoR4
А ось що реально змушує підняти брову — "Брайтон". Не "Мілан", не ПСЖ, не "Баварія" — а "Брайтон", який витрачає 80 млн євро, ніби це щорічне очищення балансу. Ти можеш згадати когось із Максімом Де Кейпером або Хараламбосом Костуласом? Не хвилюйся, їхні агенти теж іноді забувають.
Окей, "Брайтон" — це ще більш-менш логічний суб'єкт. Але "Сандерленд"? Абсолютний новачок Прем'єр-ліги, що без церемоній випереджає "Боруссію", "Марсель" і всю Ла Лігу за межами Мадрида. 71,5 мільйона євро. "Сандерленд" купив Хабіба Діарру (31,5), Енцо Ле Фе (25) і Ноа Садікі (17), ніби завтра не буде кризи, а післязавтра — Ліга чемпіонів.
Порівняй це з Іспанією. Там три новачки — "Леванте", "Ельче" й "Ов'єдо" — витратили разом 2,1 мільйони. Ці гроші в Прем'єр-лізі іноді йдуть на оренду запасного лівого захисника з опцією викупу. Це в тридцять разів менше, ніж витратив "Сандерленд". Складно уявити собі більш промовисту ілюстрацію розриву.
Trent gets his first assist for Real Madrid ???? pic.twitter.com/W4aBnQdY9b
Серед неанглійських клубів у топі тримається хіба що Серія А: "Аталанта" і "Ювентус" — на шостому і восьмому місцях відповідно. Але це не боротьба, це радше присутність. Витрати в межах 70-80 мільйонів виглядають скромно на тлі шалених англійських серів. Та й кого цікавить "Лазар Самарджіч", коли "Тоттенгем" підписує Матіаса Теля?
І так, це не просто різниця в грошах. Це різниця в реальностях. В АПЛ клуби середньої руки живуть у валюті зірок, в інших чемпіонатах — у режимі виживання.
"Аталанта" на шостому місці ніби говорить: "Ми ще тут, не забувайте про нас". "Ювентус" — восьмий, хоча це швидше спроба латати дірки, ніж реальний прорив. І тільки "Реал" тримається на одному рівні з англійськими грандами: справді як Річард у компанії "Друзів" — трохи старомодно, але стильно й цікаво.
Ми живемо у світі, де клуб, який вийшов з Чемпіоншипу, купує більше, ніж клуб, який грає у півфіналі Ліги чемпіонів. І не треба тут про фінансовий фейр-плей — він взагалі не про соціалізм, а про рівність між доходами і витратами (правда, з купою шпарин для спонсорів із федерації туризму Катару).
Поки "Реал" ще дихає, у Європи є хоч якась точка опору. Але й вона — поки що. Прем'єр-ліга не просто перемагає на ринку — вона скуповує гру.
