Ситуація навколо Венесуели стрімко загострюється. Сполучені Штати фактично підійшли впритул до збройного конфлікту з Каракасом: біля узбережжя країни перебуває ціла флотилія американських військових кораблів із 4500 військовими на борту, пише Axios. Тим часом диктатор Ніколас Мадуро став мішенню Вашингтона — за його голову оголошено винагороду у 50 мільйонів доларів.
Офіційно Білий дім пояснює операцію боротьбою з наркотрафіком. Але навіть найближчі радники Дональда Трампа не впевнені, чи йдеться лише про наркооперацію, чи про замасковану під неї спробу усунути Мадуро.
Флотилія складається із семи кораблів, серед яких три есмінці з крилатими ракетами та щонайменше один підводний човен. Особливої уваги заслуговує участь 2200 морських піхотинців — «чобіт на березі», що аж ніяк не схоже на стандартні антинаркотичні місії.
Прессекретарка Каролайн Левітт зазначила, що США вважають Мадуро не президентом, а «втікачем — головою наркокартелю».
Один із чиновників адміністрації висловився ще відвертіше: «Це на 105% боротьба з наркотероризмом. Але якщо Мадуро втратить владу — ніхто не плакатиме».
Інший порівняв ситуацію з операцією проти панамського диктатора Мануеля Норьєги у 1989 році: «Це може бути "Норьєга 2.0"».
Ще один радник Трампа висловився так: «Залишити Мадуро при владі у Венесуелі — це як зробити Джеффрі Епштейна керівником дитячого садка».
Сам Ніколас Мадуро звинувачує США у «злочинних і незаконних планах зміни режиму» й закликає венесуельців вступати до ополчення для захисту країни від можливого вторгнення.
Підтримку йому висловив президент Колумбії Ґуставо Петро, який заявив, що так званий «Картель Сонць» (Cartel de los Soles), у причетності до якого звинувачують Мадуро, «не існує». Він також розкритикував Вашингтон за «полювання на нафту» Венесуели та посилив військову присутність на кордоні.
Венесуела володіє найбільшими у світі доведеними запасами нафти, і це робить країну стратегічно важливою для США. Лише нещодавно Вашингтон дозволив Chevron відновити видобуток у Венесуелі, намагаючись балансувати між тиском і вигодами від співпраці.
У Білому домі політика щодо Венесуели нині великою мірою визначається державним секретарем Марко Рубіо — давнім критиком Мадуро та представником антикомуністичної кубинської громади Маямі.
Наразі сценарії розвитку подій залишаються відкритими. У Вашингтоні не відкидають варіантів перехоплення човнів із наркотиками біля берегів Венесуели чи навіть авіаударів по районах джунглів, де розташовані нарколабораторії. Дехто в оточенні Трампа припускає навіть можливість удару дронами по самому Мадуро, хоча офіційно цей варіант називають малоймовірним.
Адміністрація США розраховує, що диктатор або домовиться про відхід, або його усунуть власні військові, спокусившись винагородою. Проте якщо він утримається при владі, сценарій силового усунення може обернутися для Вашингтона ризикованою авантюрою.
Адже посадовці Білого дому визнають, що деякі їхні припущення щодо того, чи може Мадуро втекти або хто стане його наступником, є дуже спекулятивними. Зрештою, Трамп намагався змінити режим у Каракасі під час свого першого терміну, але зазнав невдачі.
