Президент США Дональд Трамп несподівано заявив, що Україна здатна виграти війну і повернути всі свої території.
"З часом, терпінням і фінансовою підтримкою Європи, а зокрема НАТО, відновлення початкових кордонів, з яких почалася ця війна, є цілком реальним варіантом. Чому б ні?" – стверджує президент США, який ще нещодавно переконував, що у Києва "нема карт" на руках, і що відмова України від частини своєї території на користь агресора є неминучою.
Навіть більше - Дональд Трамп схарактеризував Росію як "паперового тигра" (що викликало вже вкрай гостру реакцію у Кремлі), а також - висловив захоплення відважністю українського президента Володимира Зеленського.
І нарешті - президент США визнав вирішальну роль НАТО та Європи у підтримці Києва.
Для політика, який роками говорив про "швидкий мир" і можливі компроміси з Кремлем, це справжній розворот. Але головне питання залишається відкритим: де тут реальні дії?
На Генасамблеї ООН Трамп уперше відкрито заявив, що Україна може вигнати Росію з усіх територій 1991 року. У дописі на своїй платформі Truth Social він уточнив, що Київ може "повернути всю Україну в її оригінальній формі" й навіть "піти далі", хоча не пояснив, що мав на увазі.
Республіканський сенатор Ліндсі Грем одразу назвав цю заяву "gamechanger" і наголосив: "з продажем американської зброї НАТО для України військове рівняння для Росії кардинально змінюється".
А на додачу - Ліндсі Грем закликав Європу до економічного тиску на Китай, Індію та Бразилію, які досі купують дешеві російські енергоносії.
Водночас Трамп не змінив своєї улюбленої тактики: Європа стала і партнером, і мішенню.
Він визнав, що без європейської допомоги Україна не зможе перемогти, але паралельно заявив, що європейські країни "йдуть у пекло" через міграцію й "фінансують війну проти себе", купуючи російські нафту й газ.
Ця подвійність — не нова: визнання ролі Європи у війні (а точніше - констатація факту, що Сполучені Штати більше не перебувають на передовій цього протистояння) одночасно використовується як інструмент для тиску на європейські уряди.
Особливо різко пролунали слова Трампа після серії російських провокацій у повітрі. Він закликав союзників збивати російські літаки й дрони, що порушують повітряний простір НАТО. Йшлося про інциденти в Польщі, Естонії, Румунії та після атаки дронами на Данію.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський коротко відповів у соцмережах: "Roger that" ("Зрозуміло"). Тобто - у Варшаві цю позицію сприйняли як сигнал до рішучості.
Але тут постає питання: чи готові Вашингтон і сам Трамп реально брати на себе ризики ескалації? Поки що нова риторика президента США виглядає як спроба посилити тиск на РФ, не приймаючи натомість жодних стратегічних рішень.
І звичайно - нема гарантій, що така риторика триватиме довго, і не зазнає "розвороту на 180 градусів", як це вже неодноразово було у нинішнього президента США.
Зокрема, чи зможе він "продати" цю риторику MAGA-спільноті, яка в цілому налаштована недружньо до України (в тому числі - зусиллями самого Трампа).
Єдиним конкретним кроком, який можна поставити поруч із новою риторикою, стали повідомлення про програму PURL (Prioritized Ukraine Requirements List).
Адміністрація Трампа офіційно схвалила чотири пакети озброєнь для України.
Старший посадовець НАТО Патрік Тернер підтвердив, що фінансування вже відбулося і обладнання "починає надходити". Речник українського МЗС Георгій Тихий зазначив, що рішення ухвалені, але підкреслив: "Потреби високі і залишатимуться високими". Тому Київ чекає на системне продовження цього механізму.
Президент Зеленський раніше заявив, що очікує від європейських країн щомісячних внесків у розмірі 1 млрд євро для закупівлі американської зброї через PURL. Але і тут ми поки що більше чуємо про "схвалення" і "плани", ніж бачимо реальні поставки.
Втім, цього разу є сподівання на те, що особиста зустріч президентів США та України була здатна прискорити американську допомогу.
Посол України у США Ольга Стефанішина назвала зустріч Зеленського й Трампа у Нью-Йорку "найдовшою і найзмістовнішою" й підкреслила, що йшлося про довіру.
"У мене є відчуття, що президент Трамп довіряє президенту Зеленському",
Сам Зеленський назвав це "великим зсувом" і заявив, що вперше відчув готовність США говорити про гарантії безпеки після завершення війни. Водночас він визнав: "не хочу брехати - у нас немає конкретики".
Це важливо, але досвід попередніх років показує, що особисті відносини не завжди перетворюються на сталі політичні рішення.
Останні заяви Дональда Трампа справді звучать як історичний розворот: від "швидкого миру" до "повної перемоги України". Але їх супроводжують:
Висновок простий: нова риторика корисна для Києва як аргумент, але справжнім тестом стане лише одне - наскільки швидко і масштабно підуть поставки за PURL.
А також - чи готові США реально розділити тягар війни з Європою.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
