Російський прапор в Арктиці / © Getty Images
Напередодні зустрічі президента США Дональда Трампа з Володимиром Путіним на Алясці в Москві натякнули, що Арктика може стати не лише економічним, а й політичним фактором у врегулюванні війни в Україні.
Про це пише видання The Spectator.
“Саме на Алясці та в Арктиці сходяться економічні інтереси наших країн і виникають перспективи реалізації масштабних взаємовигідних проектів”, – заявив Юрій Ушаков, радник Путіна з питань зовнішньої політики та колишній посол Росії в США. Його слова вказують на те, що арктична економічна співпраця може стати однією з ключових тем майбутніх переговорів.
Для Трампа масштабні комерційні угоди — традиційний інструмент політичних домовленостей. Таку ж стратегію він нещодавно застосував під час посередництва у мирній угоді між Руандою та Демократичною Республікою Конго, коли економічні стимули допомогли розблокувати безпекову суперечку.
Арктика, за оцінками, містить 13% світових нерозвіданих запасів нафти та 30% природного газу. Росія контролює близько половини цих ресурсів, що відкриває перспективи для масштабної співпраці з американськими енергетичними гігантами. Окрім цього, розвиток Північного морського шляху може скоротити час доставки між Азією та Європою на 50%, що обіцяє величезні прибутки від логістики.
США та Росія вже мали досвід подібного партнерства. У 2011 році ExxonMobil та “Роснафта” підписали багатомільярдну угоду про спільну розвідку та буріння в Карському морі, однак проєкт зупинили після запровадження санкцій у 2014 році. Відновлення цього формату могло б охопити не лише нафту й газ, але й LNG-термінали, модернізацію портів та розвиток судноплавства.
Хоча прямого зв’язку між Арктикою та війною в Україні офіційно не підтверджено, експерти вважають, що Москва може використати економічні проєкти як “підсолоджувач” для досягнення політичних поступок з боку США. Така угода, на думку аналітиків, може включати збереження за Росією контролю над Кримом і частиною Донбасу, демілітаризацію України та створення буферної зони проти НАТО.
Для України ключовим фактором виживання залишаються американська зброя та фінансування. Погрожуючи перекрити постачання, Трамп міг би змусити президента Володимира Зеленського піти на поступки, які раніше категорично відкидалися в Києві. Така тактика повністю відповідає його стилю переговорів: створити кризу, володіти найсильнішою картою та демонструвати готовність піти з гри.
Положення України залишається крихким: армія виснажена, економіка ослаблена, а західна допомога — критично необхідна. Обіцянки ЄС та Великобританії мало що змінюють без американської військової потуги. Якщо Трамп погодиться на арктичну угоду з Путіним, Київ може залишитися фактично сам на сам з російською армією.
У Брюсселі та Лондоні таку угоду зустріли б із обуренням, наголошуючи, що жодне врегулювання не повинно укладатися без участі України. Проте європейські моральні заяви навряд чи зможуть вплинути на політичні реалії, якщо рішення вже ухвалено у Вашингтоні та Москві.
Реакція за межами західного альянсу була б іншою. Китай, Індія, Бразилія та значна частина Глобального Півдня могли б сприйняти навіть вигідне Росії припинення війни як прагматичне рішення, що розблоковує торгівлю та знімає напругу у світі.
Для Трампа й Путіна такий сценарій виглядав би ідеальним: американський президент отримає «угоду століття», яка поєднує комерційні та політичні вигоди, а російський лідер збереже територіальні здобутки та відкриє Арктику для іноземних інвестицій. Україна ж залишиться осторонь від процесу, який визначить її майбутнє.
Раніше видання Sky News написало, що переговори Дональда Трампа з Володимиром Путіним будуть “перемогою на багатьох фронтах” для Кремля. За словами аналітиків, Путін зумів “змінити сценарій” і продемонструвати “добру волю”.
