В Україні в межах довгострокового мирного плану можуть бути розгорнуті американські приватні військові компанії: президент США Дональд Трамп веде переговори з європейськими союзниками про дозвіл таким ПВК допомагати будувати укріплення для захисту “американських інтересів” у країні, повідомляє The Telegraph.

План розглядається як обхідний шлях після того, як Трамп пообіцяв, що військові Збройних сил США не будуть розміщені в Україні. Американські ПВК, зокрема, можуть бути розгорнуті для допомоги у відновленні оборонних споруд на лінії фронту, формуванні нових баз та захисту американських підприємств. Присутність солдатів таких ПВК могла б слугувати стримувальним фактором, який завадить російському диктатору Владіміру Путіну порушити потенційне перемир'я.

Такі плани обговорюються в межах інших, ширших потенційних гарантій безпеки для України, запропонованих “коаліцією охочих” на чолі з Великою Британією та Францією, які мають стати основою довгострокового плану мирного врегулювання.

Остаточні деталі, що включають повітряне патрулювання, навчання та військово-морські місії в Чорному морі, можуть бути оголошені вже найближчим часом після тижнів дипломатичної активності, спричиненої переговорами Трампа з Путіним на Алясці.

На основі розмов з більш ніж десятком західних чиновників, The Telegraph публікує найповнішу на сьогодні версію того, як місія під керівництвом Європи може забезпечити виконання будь-якої мирної угоди.

Європейські військові планувальники прискорили свою роботу після того, як Трамп повідомив, що Путін готовий прийняти пропозиції західних союзників щодо надання гарантій безпеки Україні. Американський лідер також висловив готовність підтримати те, що може стати однією з найважливіших закордонних місій з часів воєн в Афганістані й Іраку.

Європейські чиновники заявили, що основною стратегією запобігання війні в майбутньому є продовження підтримки української армії як головного засобу стримування. Згідно з планом, українські сили захищатимуть укріплений кордон на передовій, як це може бути передбачено будь-якою мирною угодою. ЗСУ будуть переозброєні та навчені європейськими союзниками по НАТО з використанням наявних та нових механізмів.

Україна може продовжувати купувати американські системи, такі як ППО Patriot або ракетні установки Himars, використовуючи кошти, надані європейськими союзниками.

Фортифікаційні споруди на лінії фронту та бази могли б бути побудовані американськими приватними військовими компаніями, як це було в Іраку та Афганістані.

Присутність американських ПВК на території України розглядалася б як значний стимул для європейських країн, які хочуть, щоб США підтримали можливу мирну угоду. Їхнє розгортання означало б, що Білий дім має власний інтерес у цій справі, і посилило б стримування РФ — Москва б побоювалася відплати з боку США, зазначають джерела видання.

Дискусії щодо розгортання американських ПВК можна простежити з моменту підписання спільної угоди між Вашингтоном і Києвом про корисні копалини.

Білий дім як і раніше виступає проти відправки своїх військових в Україну, але, схоже, погодився надати широку підтримку європейським силам, які можуть бути розгорнуті для забезпечення виконання будь-якої мирної угоди.

Залучення приватних військових компаній також дозволило б Трампу послабити побоювання критики з боку своїх прихильників, які виступають проти військового втручання в іноземні країни, а також надало б йому ще одну можливість для укладення вигідної угоди, кажуть чиновники.

Деякі європейські країни запропонували ідею створення демілітаризованої буферної зони між українськими й російськими військами після закінчення бойових дій. Таку зону могли б патрулювати миротворці або спостерігачі.

Президент України Володимир Зеленський, імовірно, вимагатиме, щоб у такій зоні були розміщені європейські війська. Кремль запропонував, щоб “гарантом безпеки” виступив і Китай. За даними Financial Times, під час зустрічі з європейськими лідерами минулого тижня Трамп також підтримав ідею розгорнути китайські війська як “миротворців” в Україні після припинення бойових дій. Але розбіжності в поглядах на це між Україною та РФ означають, що такий варіант навряд чи буде прийнятий всіма сторонами. Ідея, вперше озвучена Путіним, зустріла опір з боку Європи і її вже відхилив Зеленський через підтримку Пекіном Росії у війні. 

Європейські країни також наполягають, що не будуть розміщувати своїх військовослужбовців на лінії фронту між українськими та російськими військами.

У відповідь на повідомлення про перспективу створення буферної зони Зеленський заявив, що росіяни можуть відступити вглиб тимчасово окупованих територій, якщо хочуть створити таку зону.

Європейські сили можуть бути розміщені глибше в Україні, щоб створити третю лінію оборони на випадок вторгнення Росії. В першу чергу це може бути ще одна місія з метою стримування, в якій візьмуть участь тисячі європейських військових.

“Головна мета — продемонструвати українцям, що ми будемо боротися разом з ними, якщо Росія знову вторгнеться”, — заявив один із чиновників.

Десятки країн заявляли про підтримку такої місії. Серед них Британія, Франція, Німеччина, Бельгія, а також країни Балтії, Північної Європи та Скандинавії.

Раніше йшлося про розгортання близько 30 тисяч європейських військових. Ця цифра, судячи з усього, скоротилася, через брак ресурсів і побоювання, що Путін може сприйняти це як “занадто силовий крок”, додало джерело видання.

За словами чиновників, пропозиції про підтримку місії, однак, часто не супроводжувалися конкретними зобов'язаннями стосовно того, як ті чи інші країни можуть долучитися до неї. Це залежатиме від низки американських зобов'язань щодо підтримки, включаючи так званий “захисний механізм”, допомогу в логістиці та розвідці.

The Telegraph раніше писало, що такі сили запевнення будуть розгорнуті в Україні лише на 5–10 років або доти, доки країни-учасниці не будуть впевнені, що українські збройні сили здатні захистити себе.

Європейські країни обговорюють питання щодо безполітної зони, щоб Україна могла відновити комерційні авіарейси. Як пише The Telegraph, ця програма може бути реалізована поетапно, починаючи із заходу й поступово охоплюючи дедалі більше повітряного простору, доки вся країна не стане достатньо безпечною для комерційних авіарейсів.

Відновлення авіаперевезень вважається ключовим елементом стимулювання інвестицій у країну, яка постраждала від війни, а також сприятиме поверненню українських біженців додому.

Спочатку місія, яка використовуватиме західні винищувачі та наземні системи протиповітряної оборони, може бути спрямована на відкриття аеропорту Львова та інших українських аеропортів на заході країни. У міру зміцнення впевненості в дотриманні будь-яких домовленостей про припинення вогню місія буде поширюватися на схід, у бік Києва та інших міст.

Згідно з планами, Туреччина може очолити військово-морську місію в Чорному морі, спрямовану на безпеку комерційних морських шляхів до та з України. Київ зміг би зберегти відкритими свої військові морські коридори, і ця операція дозволила б відновити ще більше маршрутів завдяки патрулюванню західних військово-морських сил.

Місія, яку підтримують "чорноморські країни" Болгарія та Румунія, також займалася б питанням розмінування вод.

Найбільш ймовірним варіантом розгортання європейських сил буде переведення військових інструкторів на бази на заході України. Цю ідею вперше запропонував президент Франції Еммануель Макрон торік на тлі занепокоєння тим, що занадто багато українських військових самовільно залишають тренувальні табори в його країні. 

Як розповів колишній американський чиновник, тодішній президент США Джо Байден відхилив цю ідею як таку, що може призвести до ескалації війни. Однак цього року така тема знову з'явилася — під тиском Трампа, який прагне розробити мирний план як засіб стримування нового російського вторгнення.

Навчання військових також прискорило б процес переозброєння та відновлення української армії, щоб створити ефект “сталевого дикобраза” на передовій. Згідно з поточними планами, окрім місії Франції, на захід України, ймовірно, буде перенесено і британську програму навчання “Операція Interflex”.

Логістична підтримка з боку США для будь-якого розгортання європейських сил вважається необхідною умовою для гарантій безпеки. Європейські чиновники вважають, що Вашингтон прихильно ставиться до прохань про допомогу у вигляді американських важких транспортних літаків для транспортування обладнання та військових до України.

Це також допомогло б забезпечити надходження західної зброї. Європейські країни протягом останніх тижнів уже пообіцяли придбати для Києва військове обладнання американського виробництва на суму щонайменше $10 млрд.

Ще однією передумовою для будь-якого розгортання європейських сил буде підтримка від США у розвідці, рекогностуванні та спостереженні (ISR), кажуть чиновники.

Європейські країни не мають супутникових можливостей, необхідних для достатнього моніторингу будь-якого перемир'я. Вважається, що, крім підтримки наземних сил, розвідка також буде ключовим фактором успіху місії з “підтримання порядку” в повітряному просторі. 

Трамп призупиняв обмін розвідданими з Києвом після суперечки з Зеленським в Овальному кабінеті.

Європа також не має досвіду координації великих військових місій, за що здебільшого відповідають американські генерали. Європейські та американські чиновники обговорили можливість залучення американського військового командувача для нагляду за всіма потенційними розгортаннями сил у межах мирного плану.

Американський генерал Алексус Гринкевич — глава Європейського командування США та головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі, розглядається як можливий кандидат на цю роль, якщо така ідея отримає схвалення від Трампа.

Білий дім вже підтримав участь Гринкевича в нещодавній хвилі військового планування, що, на думку європейських союзників, є одним із найвагоміших проявів підтримки президентом США гарантій безпеки.

Доручивши генералу Гринкевичу важливішу роль, коаліція охочих отримала б переваги від заздалегідь підготовлених планів захисту континенту від російського вторгнення та додаткової підтримки США в питанні будь-яких гарантій безпеки.

Більшість європейських країн “у приватному порядку” висловлюють занепокоєння, що будь-яке розгортання військових може відбутися лише за умови серйозної підтримки з боку США.

“Ми будемо залучені з погляду підтримки. Ми допоможемо їм”, – заявив Трамп журналістам минулого тижня.

Однак європейці кажуть, що поки не чули, як саме Білий дім готовий підтримати таку потенційну місію.

Головне прохання європейських урядів до Трампа — розмістити винищувачі та ракети в сусідніх з Україною Польщі або Румунії, які були б готові до реагування при перших ознаках російської агресії.

Європейські чиновники вважають, що така гарантія з боку Вашингтона змусила б Росію двічі подумати, перш ніж нападати на західні війська, дислоковані в Україні.

“Перспектива військової реакції США — це зовсім інша перспектива, ніж реакція Європи”, — зазначило джерело видання.

Навіть якщо Трамп усно погодиться з такою концепцією, європейські столиці все одно відчувають занепокоєння стосовно стійкості цієї обіцянки.

Трамп відомий тим, що часто змінює свою думку, і навіть якщо дотримається обіцянки, все може втратити силу, коли він зрештою покине Білий дім.

“Проблема в тому, що Трамп сам вірить, що його слів і сили достатньо, щоб стримати росіян. Як ви можете припустити, це не обов'язково влаштовує українців”, — додало джерело. 

Серед європейських чиновників також існує думка, що плани стосовно гарантій безпеки ніколи не будуть реалізовані, оскільки вони не впевнені в готовності Путіна погодитися на перемир'я. Багато хто вважає, що російський диктатор вводить Трампа в оману і затягує війну, щоб завоювати більше територій.

Днями Москва назвала західні пропозиції щодо гарантій безпеки “односторонніми, призначеними для стримування Росії”, що тільки посилило скептицизм у Європі.

Небажання Путіна погодитися на перемир'я змусило Трампа відмовитися від економічних стимулів, запропонованих Росії для припинення війни. ЗМІ писали, що президент США прибув на саміт на Алясці, “озброєний” низкою пропозицій із можливостями для Путіна “заробити гроші”. Серед них було відкриття природних ресурсів Аляски для Москви та скасування деяких американських санкцій проти російської авіаційної промисловості. Найбільшою з них була потенційно вигідна угода, яка дала б Путіну доступ до рідкісних мінералів на українських територіях, які зараз окуповані Росією.

Київ уже має три десятки двосторонніх “безпекових” угод із партнерами. Проте всі вони більше про політичні сигнали, ніж про справжню безпеку. Чи готовий Захід перейти від декларацій до реальних механізмів захисту України та чи не перетворяться обіцянки на черговий ерзац, що залишить Україну сам-на-сам із загрозами? До чого варто готуватися українському суспільству, в статті “Чи отримає Україна щось більше за ерзац-гарантії?” розмірковував експосол України в США Олег Шамшур.

Також про те, які гарантії безпеки можна вважати надійними й ефективними та чи готові союзники надати такі гарантії Україні, в статті “Між статтею 5 і “дикобразом”: Захід шукає “гарантії” безпеки для України” розповідав міжнародний оглядач Володимир Кім.