Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп зробив надзвичайні поступки Росії в обмін на ніщо. У відповідь очільник Кремля Владімір Путін продовжує війну проти України й насміхається з нього на підконтрольному державі телебаченні.

Про те, в чому полягають ці поступки, читайте в колонці першого голови кафедри новітньої історії Європи в Університеті Торонто Тімоті Снайдера Трамп у полоні ілюзій: як президент США потрапив у пастку Путіна. Далі – стисла її версія.

Автор колонки наголошує, що самим лише фактом зустрічі з Путіним на Алясці Трамп припинив понад трирічну дипломатичну ізоляцію Кремля з боку Заходу.

"Потиснувши руку обвинуваченому у воєнних злочинах, Трамп дав зрозуміти, що вбивства, катування й викрадення в Україні не мають значення", – констатує Тімоті Снайдер.

На його думку, навіть вибір Аляски був поступкою – "і дивною". Автор нагадує, що росіяни, включно з ключовими фігурами державних ЗМІ, регулярно заявляють про претензії на Аляску.

"Запросити людей, які заявляють про ваші території, на головну військову базу на цій території для обговорення війни, яку вони самі розпочали, не запросивши при цьому нікого з країни, яка є жертвою вторгнення – це майже край зовнішньополітичної фантазії", – впевнений співробітник Університету Торонто.

Він наголошує, що це був справжній фінал, адже до того Трамп уже поступився більш фундаментальними питаннями.

Снайдер нагадує, що: президент США не говорить про справедливість для російських воєнних злочинців чи про репарації, які Росія винна; погоджується, що Росія може визначати зовнішню політику України та США в ключовому питанні членства в НАТО; приймає, що російські вторгнення мають призводити не лише до фактичних, а й до юридичних змін суверенного контролю над територіями.

"Прийняття того, що вторгнення може легально змінювати кордони, руйнує світовий порядок. Надання Росії права визначати зовнішню політику інших країн стимулює нову агресію. Відмова від очевидних юридичних та історичних відповідей на злочинні війни агресії – репарацій і трибуналів – заохочує війни загалом", – пише автор колонки.

За його словами, Дональд Трамп голосно говорить і тримає маленьку палицю.

Уявлення президента США, що одних лише слів достатньо, привело його до позиції, що слова Путіна мають значення, а тому він поїхав на Аляску для "слухання".

"Уся політична кар’єра Трампа складається з вислуховування Путіна й повторювання його тез", – вважає науковець. 

Він переконаний, що обох чоловіків рухає бажання величі в майбутньому. 

Натомість Трамп, зазначає Тімоті Снайдер, вірить, що його спадщину можна забезпечити асоціацією з миром, але поки він не готовий виробляти власну політику, він стає заручником того, хто розв’язав війну.

"Росіяни висунули відверто абсурдну й провокаційну контрпропозицію: Україна повинна офіційно поступитися Росії територіями, які Росія навіть не окупує, землями, де Україна вже вибудувала оборону. А тоді Росія, звісно, зможе атакувати з набагато вигідніших позицій", – звертає увагу автор колонки. 

А ще, впевнений перший голова кафедри новітньої історії Європи в Університеті Торонто, Путін знає, як Трамп жадає Нобелівської премії миру.

На думку Снайдера, тепер, коли Трамп не зумів домогтися безумовного припинення вогню, перед ним залишаються лише два шляхи: може продовжувати жити в путінській ілюзії, або ж може зробити війну для Путіна важчою, і тим самим наблизити її кінець.

Докладніше – в колонці Тімоті Снайдера, яка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника, Трамп у полоні ілюзій: як президент США потрапив у пастку Путіна.