Мікрорайон Тяжилів знаходиться у східній частині Вінниці. Хоча багато років тому – існував окремо від міста і мав статус села. Спершу слободу заселяли кріпаки, але згодом – і звичайні жителі. Приєднання до Вінниці було лише питанням часу, що таки й сталося. Сьогодні Тяжик асоціюється із чимось далеким і промисловим. А ще – зі «Східним» автовокзалом, Інтегралом та незвичайним кораблем.
Приблизно у 1760 році староста Юзеф Чосновський заснував район Тяжилів Вінниця. Історики засвідчують, що це був досить похмурий період в житті населеного пункту, адже нарощуючи свою владу, старости прямопропорційно здійснювали утиски прав містян. Якщо говорити про Чосновського, то він турбувався про посилення панщини і закріпачування.
У працях історика Валентина Отамановського є свідчення того, що тодішній очільник зумів відібрати в людей навіть спадкові хутори. Податки для міщан стали настільки великими, що прирівняли їх до звичайних кріпаків.
Розширення фільваркового господарства відбувалося зі створенням нових слобід саме на тих угіддях, які вдалося відібрати. Саме так на карті з’явилася слобода під назвою Тяжилів.
Оскільки основною масою жителів були кріпаки, то вироблену ними продукцію продавали на місцевому ринку. Цікаво, що ціни на неї були досить високими – Чосновський контролював торгово-промислові права.
Протягом тривалого часу вінничани боролися за власні права. Лише у 1790 році з’явилася міська конституція, якій передувало звільнення населеного пункту від старостинського уряду.
У документі йшлося, що на міських землях є дві групи населення: жителі Вінниці та передмість підпорядковувались Магдебурзькому праву і вважалися повноправними городянами, а жителі Тяжилова та інших подібних поселень підкорялися панщинному праву і були визнані кріпаками міста як колективного господаря.
На цьому історія Вінниця Тяжилів отримує цікавий поворот. Відомий на той час адвокат Антоній Котович допомагав місту позбутися панщини. Його послуги не оплатили, заборгувавши 5 тисяч злотих. Оскільки таких фінансів у казні не було, то «розплатилися» тим, що передали в оренду село Тяжилів.
Тяжилів того часу мав 36 дворів, в яких мешкали 159 осіб (жінок більше). Близько половини з них були підданими. Серед жителів були також євреї.
Якщо розглянути історичну карту 1845-го року, то на ній можна віднайти такий напис: «Приватне село Тяжилів». Його територія мала декілька водойм, млин та житлові будинки.
Після завершення Другої світової війни неподалік Тяжилова розпочинає роботу Вінницький інструментальний завод. Саме створення цього підприємства, ймовірно, дало старт до об‘єднання мікрорайону і міста. 60-ті роки знаменуються появою радіолампового заводу. Власне, на ці два підприємства була покладена роль розбудови Тяжилова.
Локація Мрія Тяжилів Вінниця привертає увагу жителів міста, які приїздять подивитися на неї навіть з інших мікрорайонів.
Клумба виглядає, наче справжній двощогловий вітрильник, звичайно, у меншому масштабі. Має довжину близько п’яти метрів та приблизно метр ширини. Щогли сягають 2-3 метрів. На борту нанесене ім’я корабля — «Мрія», а на червоних вітрилах – «Мій новий Тяжилів» та герб Вінниці.
Локацію створили у 2019-му році, проєкт переміг на конкурсі Бюджет громадських ініціатив.
Щоб краще зрозуміти межі мікрорайону Тяжилів, варто перерахувати його вулиці.
Нагадаємо, у Вінниці підписали Меморандум про співпрацю та взаєморозуміння між Вінницькою міською радою та Консорціумом Pol-Dróg Ukraine, щодо будівництва автодорожнього шляхопроводу через залізничні колії, який пролягатиме від вулиці Академіка Янгеля до вулиці Левка Лук’яненка.
