Loqal – новинний агрегатор Loqal
Новини

«Тату, а ти можеш не їхати на війну?»: військовий про «дякую ЗСУ» в Instagram, імітацію мобілізації та втрату гідності в країні

«Тату, а ти можеш не їхати на війну?»: військовий про «дякую ЗСУ» в Instagram, імітацію мобілізації та втрату гідності в країні
Факти • 1 переглядів • 1 хв читання

Свої враження захисник Райков виклав у Facebook під красномовним заголовком: «Місто ненароджених для війни».

«Добігла кінця чергова відпустка і я поїхав за залишком пригод свого третього літа війни, — пише Ігор Райков. — В передостанній день з дітьми, діалог з молодшим сином:

— Тату, а ти можеш не їхати? Або на день чи два ще затриматись?

— Тату, а чому не можна тих, хто зараз тут з нами по вулицях гуляє, відправити на фронт, а всіх вас повернути в Київ на відпочинок?

… Питання логічне. Але я не знайшов відповіді…

Бо побачив, як Київ розслабився.

Вранці. Якийсь тип на вході на вокзал, що йшов позаду мене, побачивши рамку металодетектору, сказав: «О. а я і забіл, што у нас ваєннає палаженіє». Мама в потязі на весь вагон включає своїм дітям фіксіків. Все це гарна демонстрація.

Війна далеко. «Майже як АТО», тільки обстріли заважають спати.

Так, бачив в місті поодиноких ветеранів на відпочинку, таких же, як я. Бачив ветеранів-ампутантів, які намагаються інтегруватись в цивільне життя. Але це одинці.

Загальний вайб міста — «на чілі». Головне в кінці допису з фото про те, як живеш своє краще життя, дописати «Дякую ЗСУ за…».

Біля військоматів порожньо. На вулицях немає патрулів, які ходили б і щось у когось перевіряли. Немає перевірок на дорогах.

Купа економічно заброньованих вільно перетинають кордон, їздять на відпочинок. На ринку вільно продаються ТОВки з правом бронювання. Вакансії на сайтах з пошуку роботи рясніють оголошеннями з бронюванням. В кавʼярнях купа типу військових із серйозними званнями, які за 10−12К $ перевелись в різні силові структури імітувати військову діяльність.

Місто за мільярди грн будує не потрібні зараз дороги та розвʼязки. Натомість шкільні укриття, які фінансувало UNICEF — зупинені, бо не на часі. Напевно, місту на цікаво дофінансувати. Всюди схемки-темки. Vero Vero (читай Vino e Cucina, Bigoli, Fenix, Frou Frou і тд) заповнені «тіпами з тьолочками» на Gelandewagen 2025 року. Всі поголовно розмовляють мовою окупанта.

Ніхто нікого не мобілізує. Якісь поодинокі випадки та історії. Та й то, це ті, що потрапили в поле зору поліції у комендантську годину.

І це норм. Для мирного часу. Але не для військового. Коли саме існування держави під загрозою.

До жодного з цивільних у мене немає претензій. Завжди, якщо є можливість відтягнути момент із складним вибором, людина відтягне. Така її природа.

Мене ніхто не примушував. Я мав таку саму можливість загубитись десь в місті і емоційно дистанціюватись від війни, виправдовуючи себе триманням «економічного фронту». Стати до лав — мій особистий вибір.

Але я не обирав стати кріпаком. Або, як писала Аліна Михайлова — бути програним в карти. Я розраховував, що поки є енергія та ресурс добровольців, держава розробить дієвий механізм мобілізації, за яким у кожного чоловіка призовного віку буде своя черга. І тоді у мене не буде питань, чому всі ці спортивні типочки ходять по кавʼярнях, а мобілізують лиш мужиків за 50.

Я вважаю, що модель, за якою я міг би рік воювати, пів року бути вдома, займатись бізнесом, приділяти час дітям та дружині, потім знову рік на війні, потім знову пів року вдома і так далі, є настільки сталою та дієвою, що ворог здувся би одразу, як ми би це прийняли, бо таку націю не перемогти. Де воюють всі і не «ну, ще трохи, ще два-три тижні/місяці/роки», а нон-стоп. Де війна є такою ж складовою життя у чоловіків, як робота чи спортзал.

Але такий спосіб ведення війни потребує втричі більше людей, ніж задіяно в обороні зараз. Щоб поки інші на ротації в цивільному житті, між своїми річними БРками, на фронті було кому захищати державу.

Коли я їхав на війну, мій старший син був зростом 140 см, зараз — 167. Цих 27 см життя пройшли без мене. Багато дітей вже ніколи не зможуть побачити своїх батьків.

СЗЧ не лише через поганих командирів, СЗЧ — через нерозуміння мобілізованими термінів служби.

Пане президенте, прийміть нарешті справедливий закон про терміни військової служби та ротацію. Поверніть гідність у бажання цивільного мобілізуватись, поверніть повагу до діючих військових та ветеранів.

Шановна частина свідомого суспільства, з акціями на підтримку НАБУ та САП — вийшло круто, по-справжньому. А давайте так само, тільки за терміни служби та справедливу ротацію, щоб не тільки я, а й кожний новобранець мав відповідь для своїх дітей.

АПД: Друзі, важливе уточнення: допис не про ДЕмобілізацію, а про безперервну справедливу ДОмобілізацію, задля забезпечення нормальної ротації тих, хто на фронті".

Ілюстративне фото зі сторінки Сухопутних військ ЗСУ у соцмережах

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

1