Солдат «Гор» — навідник танка «Leopard». У цивільному житті понад двадцять років працював барменом, а у березні 2022 року добровільно мобілізувався до Збройних Сил України зі столиці. Одразу потрапив до танкового батальйону — адже ще під час строкової служби набув військової спеціальності танкіста.
Офіцери комунікаційного підрозділу 33 Окремої механізованої бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ поспілкувалися з оборонцем держави Віталієм Бехом, скориставшись невеликою перервою у бойовій роботі танкіста.
«Спочатку я воював під Комишувахою, на Т-72. Це, звичайно, не „Leopard“, а геть інша машина, примітивніша. Але цей танк я знав добре. Прямим наведенням працювали проти рашистів. Надавали їм тоді пару вогників, так би мовити, загасили».
Потім було Богородичне. Далі — контрнаступ на Куп’янському напрямку Харківської області. А згодом військовослужбовець перевчився на навідника «Leopard», і вже на цій німецькій машині взяв участь у контрнаступі на Запоріжжі — воював біля Роботиного.
Киянин переконаний на основі власного бойового досвіду: «Leopard» — машина більш живуча, ніж радянська техніка. І найголовніше — її екіпаж набагато захищеніший, порівняно з моделями, які клепають «на болотах»:
«Німецький танк маневрений, влучний. Дуже добре витримує протитанкові міни і будь які інші ураження. У „Leopard“ навіть якщо всередину прилетить, то екіпаж не лише живий залишиться, а навіть може ще й виїхати».
Але найголовніше в танковому бою — не сама бойова машина, а звитяга й професіоналізм бійців-танкістів. Зрозуміло, що успіх залежить від усіх: і командира, і механіка-водія, і заряджаючого, але влучність навідника часом стає вирішальною.
«Біля Малої Токмачки рашисти гатили по нас ракетами з гелікоптерів. Мій механік був важко поранений — йому відірвало ногу. І попри це він мужньо вивів машину з поля бою, зберіг життя нашого екіпажу».
Із Запоріжжя — на Донеччину. Біля Курахового «розбирали» ворожу колону, вистріляли в тому бою аж 49 снарядів:
«Знищили два танки, дві БМП, один БТр, а на довершення ліквідували ще й три позиції окупантів. А іншого разу, теж біля Курахового, наш «Leopard» навіть після влучання у двигун зміг вивезти нас у безпечне місце! «.
За понад три роки бойового досвіду «Гор» навчився не лише добре керувати вогнем танка, а й вивчив його зсередини.
«Інтуїтивно починаєш розуміти свою машину. Відчуваєш, що, де і як. Чому з нею відбувається саме це, а не інше. Чому щось працює, а щось — ні. Було, що разом із нашими ремонтниками лагодили танк просто на полі бою, навіть вузли замінювали. Контролюємо процес ремонту, рекомендуємо, намагаємося максимально все оптимізувати. Адже знаємо цю машину», — розповідає солдат.
На Донеччині бойові дії кардинально інакші, ніж на Запоріжжі. Головна відмінність — величезна кількість ворожих дронів. Росіяни постійно вдосконалюють свої тактику й озброєння. А наші хлопці — оперативно реагують і намагаються бути на крок попереду:
«Ми вже дуже багато чому навчилися. Вивчили не просто карти, а й п**арську тактику. Добре розуміємо, що вони планують і чого саме прагнуть. Обдурити нас вже неможливо. Буває, що під’їздимо просто до самої лісосмуги, де п**арські позиції, і розстрілюємо їх майже впритул».
Найголовніше в танку, переконаний «Гор» — це не броня чи озброєння, а чотири людини.
«Ми — екіпаж. Кожен виконує свою роботу. Усі потрібні. Командир знає задачу. Він знає, де знаходиться і куди треба прибути, керує. Завдання механіка-водія — доїхати, довезти екіпаж до точки ведення вогню, а потім — ще й вивезти. Заряджаючий має швиденько зарядити снаряд. А навідник — забезпечити, щоб цей снаряд влучив у ціль. Це називається злагодженість — і вона лишається з тобою на все життя. Танкіст — це назавжди».
Солдат «Гор», мобілізований у місті Києві, так пояснює найголовнішу мотивацію на війні:
«Перемога для мене — це не тактичні здобутки, а вихід на державні кордони 1991 року. Не думаю навіть про повернення додому, поки цього не станеться!».
Тож Віталій Бех продовжує надсилати вогняні «коктейлі» по ворожих цілях.
Для охочих детальніше дізнатися про умови військової служби у цьому військовому з’єднанні та поповнити лави сталевих воїнів у 33 ОМБр подають контактний номер телефону групи рекрутингу: 097 001 3033. Рекомендовано заповнити електронну форму анкети за посиланням.
У матеріалі використані фото відділення комунікацій 33 Окремої механізованої бригади та з особистого архіву «Гора».
Володимир ДАНИЛЮК для «Вечірній Київ»
