«Пітбуль» - так побратими називають снайпера бойового підрозділу Могилів-Подільського загону, відомого своєю витривалістю і рішучістю. У 2022 році він вступив до лав Державної прикордонної служби України й відтоді пройшов найгарячіші напрямки: Донецький, Луганський, Харківський, Сумський, Чернігівський. Його робота - це тиша, терпіння і точність. Там, де страх може коштувати життя, він обирає холодний розум і витримку.
Історію військовослужбовця-прикордонника розповіли у Могилів-Подільському прикордонному загоні.
«Паніка - найбільший ворог, - говорить він. -Якщо даси їй місце, втратиш контроль і себе, і завдання». Саме тому він вчиться щодня керувати емоціями, навіть у найекстремальніших умовах.
У бойових історіях «Пітбуля» є все: і години очікування в засідці, і миттєві рішення, від яких залежало життя підрозділу. Він згадує, як інколи разом із побратимами навмисне створювали шум і галас, аби ворог повірив, що їх у кілька разів більше. Тактика, хитрість, вміння діяти нестандартно: усе це допомагало не раз рятувати життя й ламати плани окупантів.
Його історія доводить: перемога тримається не лише на зброї, а й на силі духу, підтримці побратимів та вмінню залишатись людиною, коли навколо панує хаос.
«Багато хлопців втратили свої кінцівки. І 200-соті були… Але ніхто позицій ніколи не кинув і ніхто не відмовлявся іти на позиції.
Вони (ред. -росіяни) так само зброю несуть, і РПГ, що і у нас є…
Звичайно там інші цінності. Кожна хвилина – ти можеш жити, можеш не жити. В мене планів багато… Не буду розповідати…», - ділиться військовий.
Прикордонник «Пітбуль» у 2014 році служив у АТО. Службу ніс у ССО, у 73-му морському центрі, у розвідці.
«Прийшов у 2022 році, 4 травня. По мобілізації. Призвався, прийшов у воєнкомат. Був набір у Могилів-Подільський. Все я в цему житті побачив: Сумська, Чернігівська, Харківська…Майже на всіх напрямках були. Ми з товаришем спершу були снайперами, які прикривали піхоту, десь до кілометра…», - розповідає прикордонник.
Розповів військовий і про тонкощі роботи снайпером.
«Снайпер має бути більш впевненим. Так само вміти і замаскуватися, і в жодному разі не видати себе. Не повинно в нього бути ніяких зайвих рухів. Себе не викрити, не «спалити» позиції. І має бути витримка. Снайпер має довго знаходитися на своєму «робочому місці». Доводиться довго, по 12 годин…
Снайпер повинен рухатися впевнено до своєї цілі, яку йому визначив командир. Де він повинен і в якому «квадраті» працювати. І будь-якими способами туди дойти.
Ти - так, як очі. Ти повинен бачити і розповідати все, що ти бачиш перед собою, і куди можна піхоті рухатися і куди не можна.Де є противник, де немає противника. В який «квадрат» можна зайти. Це теж велика відповідальність.
Так само працюють і їхні (ред. – росіян) снайпера. Тому потрібно завжди дивитися і за їхніми снайперами. Що в нас по лінії снайпера працюють, що в них. Важко їх( ред. – росіян) викрити. Багато є засобів маскування», - каже воїн.
«Мотивація в мене… У мене є два сини. Я подаю їм приклад. Я можу їх захистити. І дружину і батьків своїх.
Ти намагаєшся і не загинути і не показати, що ти слабкий. Якщо ти покажеш слабкість – нам не вижити в цій війні…».
Вінниця.info, фото та відео зі сторінки прикордонників
