Українська журналістка та медіаменеджерка Тетяна Трощинська зазначає, що напади на військових ТЦК, які майже щодня відбуваються у різних регіонах, це не протести. Такі дії людей суперечать інтересами України. Вона нагадує, що у 2014 такі «протести» частини населення Донбасу, коли українські військові намагалися не допустити захоплення міст та сіл, призвели до російської окупації й до війни

«Я про Вінницю вже нічого не хотіла писати, але тут на Миколаївщині «люди», як делікатно пише про них Миколаївський ТЦК та СП, з битами і трубами напали на військових ТЦК.

Ще вчора я звернула увагу, як багато коментарів, що, мовляв, чим це відрізняється від протестів з картонками.

Але в першу — суспільним інтересом й інтересами країни.

Повернення незалежності антикорупційним органам в першу чергу потрібні країні, хоча б для того, щоб не давати козирі в руки антиукраїнським силам, які переконують західних партнерів, що ми нібито «маленька росія». Не кажучи вже про все інше.

А те, що відбувалося у Вінниці, тепер у Бузькому на Миколаївщині (а перший-перший раз у Космачі у 2023, а перед тим в Криму, про що вчора слушно писала Лариса Волошина, коли в Криму, а потім Донецькій області військові частини роззброювали «жєнщіни Донбаса» тоді, коли українські військові намагалися не допустити захоплення українських міст та сіл на сході країни у 2014-му).

Так починалась російська окупація.

Це ключове, цим це відрізняється.

У Пітера Помаранцева в лекції про інформаційну війну є така фраза: «Вони не намагаються виграти дебати, вони намагаються захопити країну».

Тут те саме: це не про дискусії про підходи до реформування ТЦК, це не дебати про справедливість чи мотивацію мобілізації.

Це справжня боротьба за те, щоб знищити і/або окупувати країну.

І найважливішими є тут: реакція медіа, реакція суспільства і реакція президента.

Про суспільство — не хочу зараз.

А про президента — як верховного головкома — напишу 155-ий раз.

Склалося так, що в країні війна і він — не верховний над своїми виборцями, а верховний головнокомандувач.

Не знаю вже, чи є там якась здорова сила навколо, але хтось же підказав не топити себе глибше ситуацією з антикорупційними органами.

З військовими, звісно, складніше.

Бо все ж так добре складалося: вдалося перекинути гнів нв ТЦК, ніхто іміджево не пов'язує президента зі словом «мобілізація», 2−3 тижні — і вибори.

Але підкажіть там хтось, що виборів поки не буде, а якщо президент як верховний головком чітко і недвозначно не заступиться за сили оборони України, включно з ТЦК, нічого доброго не буде.

У них під носом росія накручує так званих «мирних жителів» так успішно, що треба бути сліпими, щоб не бачити".

Своє чергою активістка Оксана Байло нагадує, що перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період є кримінальним злочином, і має каратися по закону. Але вона також зазначає, що «сутички» цивільних з військовими ширяться країною й нікого публічно й показово за це не покарали.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.