9 липня 1997 року Україна підписала Хартію про особливе партнерство з НАТО – перший документ про співпрацю з Альянсом. У 1972-му в Харківській області провели перший в Україні ядерний вибух. У 1816-му проголосили незалежність Аргентини. У 1789-му у Франції стався один із суттєвих кроків до подальшої революції. У 1686-му європейські країни створили Аугсбурзьку лігу.
9 липня у світі – Міжнародний день знищення стрілецької зброї.
9 липня 1686 року ключові європейські держави об’єдналися, щоб протидіяти Франції, якою на той момент керував Людовик XIV (відомий “Король-Сонце”). Докладніше.
9 липня 1789 року у Франції відбувся один із суттєвих кроків до подальшої революції. Генеральні штати, які скликав король, пройшли стадію Національних зборів та проголосили себе Установчими зборами. Докладніше.
9 липня 1816 року – день проголошення незалежності Аргентини. Цього дня ухвалили декларацію, яку зараз називають Декларацією незалежності Аргентини. Докладніше.
9 липня 1972 року на Харківщині в умовах абсолютної секретності провели перший на території України ядерний вибух. Його здійснили під землею в рамках операції з кодовою назвою “Факел”. Докладніше.
9 липня 1997 року підписали Хартію про особливе партнерство України та НАТО. Цей документ став основою для подальшого розвитку відносин із Північноатлантичним альянсом. Підписували його в Мадриді президент України Леонід Кучма та генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана.
У 2022-му, під час російського вторгнення, до 25-річчя підписання Хартії з НАТО Кучма через свою прессекретарку Дарку Оліфер зробив заяву.
“Я прекрасно пам’ятаю липень 1997 року, адже саме я мав честь підписати у Мадриді від імені України Хартію про особливе партнерство з Північноатлантичним альянсом. Ми були першою державою СНД, яка зважилася вибудовувати власні відносини з Альянсом, не питаючи дозволу у РФ. Це був справжній прорив, хоча формулювання Хартії про партнерство були ще обережними та “округлими”. Минуло 25 років. І ось у Мадриді-2022 пролунали вже абсолютно чіткі, “чеканні” слова: “Сильна і незалежна Україна є ключовою для стабільності євроатлантичної спільноти”.
Ще більш разючим є інший “мадридський” контраст. У тому ж 1997 році Росія підписала з НАТО свій “Основоположний акт про співробітництво”. Ба більше: згодом Москва стає “стратегічним партнером” НАТО! Але у Мадриді-2022 все летить ніби у прірву: НАТО офіційно визнає найбільш серйозною та безпосередньою загрозою для своєї безпеки саме Росію. Ціна та причина “прозріння” наших партнерів страшна – це війна, яку проти нас розв’язала Росія. Війна, яка стала символом нашої незламності та російської оскаженілості, війна, в якій український народ показує світові справжні чудеса мужності, самопожертви, віри в себе. Саме в себе. Тому що зовсім недавно був період, коли віра українців у такого важливого нашого союзника, як НАТО, похитнулася. Навіть можна назвати час більш точно: березень цього року, коли соціологічні опитування показували значне падіння бажання українців бачити нашу державу в НАТО. Багато років українське суспільство можна було умовно поділити на прибічників НАТО-ЄС та на тих, хто орієнтувався на Росію. Парадокс у тому, що зниження “євроатлантичних” настроїв у перші тижні війни аж ніяк не означало збільшення симпатій до агресора. Причини були іншими, і, як мені здається, було їх дві: по-перше, теза українського керівництва про готовність розглядати нейтральний статус в обмін на гарантії безпеки, і, по-друге, позиція НАТО, який чітко заявив, що не втручатиметься в українсько-російську війну. Пам’ятаю болісну реакцію на це багатьох наших громадян: виходить, НАТО – боягузи? Ми ж так розраховували на їхню допомогу, а вони злякалися? Пройшло кілька місяців – і все знову змінилося. Сьогодні теза про нейтралітет, здається, знята з нашого порядку денного (…) Я абсолютно впевнений, що альтернативи прагненню до НАТО і, зрештою, приєднання до Альянсу в нас просто немає. Як, до речі, немає її та в самого НАТО, якщо він хоче повноцінно та успішно протистояти тій силі, яку нарешті визначив як найбільшу загрозу для себе”, — писав Кучма у 2022-му.
9 липня вшановують пам’ять священномученика Панкратiя, єпископа Тавроменійського. Докладніше.
Якщо йде дощ, то літо буде мокрим аж до осені.
Якщо погода гарна, то тепло буде ще сім тижнів поспіль.
Якщо 9 липня спекотно, то посуха буде ще 40 днів.
Не можна відмовляти в допомозі.
